-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | уго́нити |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | уго́ньмо |
2 особа | уго́нь | уго́ньте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | уго́нитиму | уго́нитимемо, уго́нитимем |
2 особа | уго́нитимеш | уго́нитимете |
3 особа | уго́нитиме | уго́нитимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | уго́ню | уго́нимо, уго́ним |
2 особа | уго́ниш | уго́ните |
3 особа | уго́нить | уго́нять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
уго́нячи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | уго́нив | уго́нили |
жін. р. | уго́нила |
сер. р. | уго́нило |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
уго́нивши |
Словник синонімів
ДОВО́ДИТИ до чого (когось до певного стану), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИВО́ДИТИ до чого, у що, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм.; ПРИЗВО́ДИТИ, ВГАНЯ́ТИ [УГАНЯ́ТИ] у що, ВГО́НИТИ [УГО́НИТИ] у що, рідше, ПОВЕРГА́ТИ у що, заст., книжн. (перев. до неприємного, небажаного стану, негативних наслідків). - Док.: довести́, допрова́дити, привести́, припрова́дити, призвести́, ввігна́ти [увігна́ти], вгна́ти [угна́ти], пове́ргнути [пове́ргти рідше]. Скільки разів до безтяму її доводив [син], до крику та сліз (О. Гончар); В ній і тепер ще повно егоїзму й фальшу, яким.. власного свого мужа до розпуки допроваджувала (О. Кобилянська); Данило сидів і думав: "Отак і слід з боярами, щоб круте слово, мов вода холодна, до пам’яті приводило" (А. Хижняк); Усі люди мов повиздихали. Се припроваджувало дячиху до злого гумору (Г. Хоткевич); [Гільзе:] То се такий твій хрещений батько? То він тебе до такого гріха призводить? (переклад Лесі Українки); Майже не спала [Євпраксія], забувала про їжу, вганяла в плач добросерду Вільтруд (П. Загребельний); Вона, критика, повергла [кухаря] в такий гнів, в таку лють, що страви перекипали на плитах (О. Довженко).