угомонюватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | угомо́нюватися, угомо́нюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | угомо́нюймося, угомо́нюймось | |
| 2 особа | угомо́нюйся, угомо́нюйсь | угомо́нюйтеся, угомо́нюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | угомо́нюватимуся, угомо́нюватимусь | угомо́нюватимемося, угомо́нюватимемось, угомо́нюватимемся |
| 2 особа | угомо́нюватимешся | угомо́нюватиметеся, угомо́нюватиметесь |
| 3 особа | угомо́нюватиметься | угомо́нюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | угомо́нююся, угомо́нююсь | угомо́нюємося, угомо́нюємось, угомо́нюємся |
| 2 особа | угомо́нюєшся | угомо́нюєтеся, угомо́нюєтесь |
| 3 особа | угомо́нюється | угомо́нюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| угомо́нюючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | угомо́нювався, угомо́нювавсь | угомо́нювалися, угомо́нювались |
| жін. р. | угомо́нювалася, угомо́нювалась | |
| сер. р. | угомо́нювалося, угомо́нювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| угомо́нювавшись | ||