угомонитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | угомони́тися, угомони́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | угомоні́мося, угомоні́мось, угомоні́мся | |
| 2 особа | угомони́ся, угомони́сь | угомоні́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | угомоню́ся, угомоню́сь | угомонимо́ся, угомонимо́сь, угомони́мся |
| 2 особа | угомони́шся | угомоните́ся, угомоните́сь |
| 3 особа | угомони́ться | угомоня́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | угомони́вся, угомони́всь | угомони́лися, угомони́лись |
| жін.р. | угомони́лася, угомони́лась | |
| сер.р. | угомони́лося, угомони́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| угомони́вшись | ||