-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | уго́дник | уго́дники |
| родовий | уго́дника | уго́дників |
| давальний | уго́дникові, уго́днику | уго́дникам |
| знахідний | уго́дника | уго́дників |
| орудний | уго́дником | уго́дниками |
| місцевий | на/в уго́дникові, уго́днику | на/в уго́дниках |
| кличний | уго́днику | уго́дники |
Словник синонімів
СВЯТИ́Й ім., ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬ рідше; ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). - Що ж воно там пишеться?.. - Пишеться, як святих мучили за християнську віру, як преподобні жили в пустині, в лісах, пущах, нетрях (І. Нечуй-Левицький); В одному кутку картини був і рай. Праведники зривали тут з дерев золоті яблука (О. Донченко); - Тепер я й сам не відаю, куди належу: чи до грішних, а чи до праведних (М. Ю. Тарновський); Постав хіба свічку перед Серафимом-угодником (А. Тесленко).