-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | угово́рювати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | угово́рюймо |
2 особа | угово́рюй | угово́рюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | угово́рюватиму | угово́рюватимемо, угово́рюватимем |
2 особа | угово́рюватимеш | угово́рюватимете |
3 особа | угово́рюватиме | угово́рюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | угово́рюю | угово́рюємо, угово́рюєм |
2 особа | угово́рюєш | угово́рюєте |
3 особа | угово́рює | угово́рюють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
угово́рюючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | угово́рював | угово́рювали |
жін. р. | угово́рювала |
сер. р. | угово́рювало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
угово́рюваний |
Безособова форма |
угово́рювано |
Дієприслівник |
угово́рювавши |
Словник синонімів
ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ [ВТІ́ШИТИ], УТИХОМИ́РИТИ [ВТИХОМИ́РИТИ] рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ [ВГАМУВА́ТИ], СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ [ВГО́ВТАТИ] розм., УГОМОНИ́ТИ [ВГОМОНИ́ТИ] розм., ПОГАМУВА́ТИ розм., УСПОКО́ЇТИ [ВСПОКО́ЇТИ] заст., УПОКО́ЇТИ [ВПОКО́ЇТИ] заст.; ПРИГАМУВА́ТИ (трохи, на якийсь час); ПІДБАДЬО́РИТИ, УГОВОРИ́ТИ [ВГОВОРИ́ТИ], УМО́ВИТИ [ВМО́ВИТИ], РОЗРА́ДИТИ, РОЗРА́ЯТИ (словом і т. ін.); РОЗДІЛИ́ТИ (перев. у спол. із сл. горе). - Недок.: заспоко́ювати, утіша́ти [втіша́ти], утихоми́рювати [втихоми́рювати] рідше ті́шити, потіша́ти, гамува́ти, угамо́вувати [вгамо́вувати], уго́втувати [вго́втувати], угомоня́ти [вгомоня́ти], угомо́нювати [вгомо́нювати], погамо́вувати рідко успоко́ювати [вспоко́ювати], упоко́ювати [впоко́ювати], пригамо́вувати, підбадьо́рювати, угово́рювати [вгово́рювати], уговоря́ти [вговоря́ти], умовля́ти [вмовля́ти], розра́джувати, розра́ювати, розділя́ти. І довго-довго їй довелося воркувати, щоб заспокоїти розлюченого Демида (М. Стельмах); Рузя як уміла втішала дівчину. Але як тут утішити, коли в неї самої стискалось від страху серце? (О. Донченко); Іваниха все плакала, припавши синові на плече, дедалі однак тихі синові речі немов її трохи вгамували (Леся Українка); Стішив мене цей лист (Леся Українка); Порицька так стурбувалась, аж обличчя плямистою краскою вкрилось. Ольга погамувала її рукою (Леся Українка); Отой твердий, здоровий сон дівчини почав звільна вспокоювати й паню Олімпію (І. Франко); Часом і при достатках лихо: як нема долі, нема талану, то й достатки не впокоять (Панас Мирний); Ніхто її не втішав, не розраював (П. Загребельний). - Пор. 1. охоло́джувати.
УМОВЛЯ́ТИ [ВМОВЛЯ́ТИ] (впливати словами, просити згодитися на що-небудь), ПЕРЕКО́НУВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ до чого, на що, з інфін. і без додатка, СХИЛЯ́ТИ до чого, УГОВО́РЮВАТИ [ВГОВО́РЮВАТИ] розм., УГОВОРЯ́ТИ [ВГОВОРЯ́ТИ] розм. рідше, АГІТУВА́ТИ розм., ОБРОБЛЯ́ТИ розм., ЄДНА́ТИ заст.; УСОВІЩА́ТИ [ВСОВІЩА́ТИ], УГО́ВКУВАТИ [ВГО́ВКУВАТИ] розм., УГО́ВТУВАТИ [ВГО́ВТУВАТИ], УРЕЗО́НЮВАТИ розм., УЛА́МУВАТИ розм., ОБЛА́МУВАТИ рідше, УГРУЩА́ТИ [ВГРУЩА́ТИ] діал. (з докорами, пересилюючи опір); УЛЕ́ЩУВАТИ [ВЛЕ́ЩУВАТИ], УЛЕЩА́ТИ [ВЛЕЩА́ТИ], ЗМА́НЮВАТИ (з лестощами, обіцянками). - Док.: умо́вити [вмовити], перекона́ти, намо́вити, схили́ти, уговори́ти [вговори́ти], загітува́ти, оброби́ти, уго́вкати [вговкати], уго́втати [вго́втати], урезо́нити, улама́ти, облама́ти, улести́ти [влестити], змани́ти. Старости робили своє діло; вони умовляли, уговорювали.. стару Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко); Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату (Панас Мирний); - Під школу нам згодиться палац, - завзято переконував хліборобів Олександр Палійчук (М. Стельмах); - Намовляйте до повстання старого й малого (І. Нечуй-Левицький); Як стара не вговоряла Катрю, не послухала дівчина (Марко Вовчок); - Та як він скаже, коли не знає? - уговкували Анну жінки (І. Франко); - Вона кого хочеш уговтає, - засміялася Христя (В. Кучер); Навіть коли батько або мати урезонюють її, вона здатна таке бовкнути, від чого немов кістка стає тобі поперек горла (Ю. Шовкопляс); Уламати старого Зубківського було нелегко (П. Панч); Отож як перед Спасом я був у вас і стали ви мене вгрущати, щоб не сумував, загомоніли до мене ласкаво (Ганна Барвінок). - Пор. блага́ти.