-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив угніви́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   угніві́мо, угніві́м
2 особа угніви́ угніві́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа угнівлю́ угнівимо́, угніви́м
2 особа угніви́ш угнівите́
3 особа угніви́ть угнівля́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. угніви́в угніви́ли
жін.р. угніви́ла
сер.р. угніви́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
угніви́вши

Словник синонімів

СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. - Док.: розсе́рдити, осе́рдитирідшерозгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити[вгніви́ти]рідшерозізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема(От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів’я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); [Одарка:] Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). - Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.