ДОГНА́ТИкого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИрідше,УГНА́ТИСЯ[ВГНА́ТИСЯ]за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ[ВГАНЯ́ТИСЯ]за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИдіал.; НАСТИ́ГНУТИ[НАСТИ́ГТИ], СПОБІ́ГТИрозм. (переслідуючи); НАСІ́СТИна кого-що, НАСТУПИ́ТИна кого-що, НАСІ́СТИ НА П’Я́ТИ[НАСТУПИ́ТИ НА П’Я́ТИ]кому, розм. (наближаючись упритул). - Недок.: доганя́ти, наздоганя́ти, здоганя́ти, здого́нитирозм.наганя́ти, наго́нитирозм.наспіва́ти, доспіва́ти, уганя́тися[вганя́тися], дого́нити, настига́ти, спобіга́ти, насіда́ти, наступа́ти, насіда́ти на п’я́ти[наступа́ти на п’я́ти]. Два верхівці летіли, неначе два орли в степу: один не втече, другий не дожене (І. Нечуй-Левицький); Перехопившись через тин, Мічурін погнався за хлопцями. Ось він майже наздогнав одного (О. Довженко); Семена хутко здогнала його мати, несучи щось у клуночку (Леся Українка); Як би не поспішав[Трохим], Денис його нажене (Г. Квітка-Основ’яненко); - Треба бігти, - сказав Сивоок, - і якомога швидше. Щоб не наспіли вони нас у темнощах (П. Загребельний); Пси, донюхавшись, доспіли, Шарпнули муцика, із’їли (І. Котляревський); - Почекай хвилинку. Ніяк не уженуся за тобою. Дуже мені ноги болять (З. Тулуб); [Василь:] За черницями не вганяєшся. [Сестра Серахвима:] Чому? Швидкі такі? (Панас Мирний); Кинулася за мною погоня, та не догонила (І. Франко); Кінь його настигав утікача, доки настиг його з розгону на якихось кам’яних широких сходах (О. Гончар); Збігають мої молодощі марно, а й спобігти їх не можна вже... (А. Кримський); Вирвалися [шляхтичі] в поле, але тут же їх зразу насіли татари (П. Панч); Ми гналися за ним, насідали йому на п’яти (П. Загребельний); Австрійські війська.. відходили під натиском російських військ, які буквально наступали їм на п’яти (В. Гжицький).

ДОГНА́ТИкого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИрідше,УГНА́ТИСЯ[ВГНА́ТИСЯ]за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ[ВГАНЯ́ТИСЯ]за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИдіал.; НАСТИ́ГНУТИ[НАСТИ́ГТИ], СПОБІ́ГТИрозм. (переслідуючи); НАСІ́СТИна кого-що, НАСТУПИ́ТИна кого-що, НАСІ́СТИ НА П’Я́ТИ[НАСТУПИ́ТИ НА П’Я́ТИ]кому, розм. (наближаючись упритул). - Недок.: доганя́ти, наздоганя́ти, здоганя́ти, здого́нитирозм.наганя́ти, наго́нитирозм.наспіва́ти, доспіва́ти, уганя́тися[вганя́тися], дого́нити, настига́ти, спобіга́ти, насіда́ти, наступа́ти, насіда́ти на п’я́ти[наступа́ти на п’я́ти]. Два верхівці летіли, неначе два орли в степу: один не втече, другий не дожене (І. Нечуй-Левицький); Перехопившись через тин, Мічурін погнався за хлопцями. Ось він майже наздогнав одного (О. Довженко); Семена хутко здогнала його мати, несучи щось у клуночку (Леся Українка); Як би не поспішав[Трохим], Денис його нажене (Г. Квітка-Основ’яненко); - Треба бігти, - сказав Сивоок, - і якомога швидше. Щоб не наспіли вони нас у темнощах (П. Загребельний); Пси, донюхавшись, доспіли, Шарпнули муцика, із’їли (І. Котляревський); - Почекай хвилинку. Ніяк не уженуся за тобою. Дуже мені ноги болять (З. Тулуб); [Василь:] За черницями не вганяєшся. [Сестра Серахвима:] Чому? Швидкі такі? (Панас Мирний); Кинулася за мною погоня, та не догонила (І. Франко); Кінь його настигав утікача, доки настиг його з розгону на якихось кам’яних широких сходах (О. Гончар); Збігають мої молодощі марно, а й спобігти їх не можна вже... (А. Кримський); Вирвалися [шляхтичі] в поле, але тут же їх зразу насіли татари (П. Панч); Ми гналися за ним, насідали йому на п’яти (П. Загребельний); Австрійські війська.. відходили під натиском російських військ, які буквально наступали їм на п’яти (В. Гжицький).