ВДУ́МУВАТИСЯв що (зосереджено думаючи, намагатися зрозуміти суть чого-небудь, розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ[УГЛИ́БЛЮВАТИСЯ], ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ[УГЛИБЛЯ́ТИСЯ], ЗАГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ПОРИНА́ТИ (у спол. зі сл. вдумки, удуми). - Док.: вду́матися, вгли́битися[угли́битися], загли́битися, пори́нути. Капітан уважно стежив за його обличчям, вслухався в його голос, вдумувався в слова (Д. Ткач); Вглиблюватися в тайни батьківської любові не дозволяли йому його вік і хвилеве огірчення (А. Крушельницький); Він говорив з очима, втупленими в землю, немов углублявся в своє внутрішнє життя (І. Франко); Саме в той час, коли обоє вони сиділи, цілком заглибившись у власні думки, двері тихо прочинилися (В. Собко); Вони [в’язні] сиділи,.. поринувши у важкі думи (С. Скляренко).