-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | угаша́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | угаша́ймо |
2 особа | угаша́й | угаша́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | угаша́тиму | угаша́тимемо, угаша́тимем |
2 особа | угаша́тимеш | угаша́тимете |
3 особа | угаша́тиме | угаша́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | угаша́ю | угаша́ємо, угаша́єм |
2 особа | угаша́єш | угаша́єте |
3 особа | угаша́є | угаша́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
угаша́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | угаша́в | угаша́ли |
жін. р. | угаша́ла |
сер. р. | угаша́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
угаша́вши |
Словник синонімів
ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ [ВГАША́ТИ], ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм.; ЗАЛИВА́ТИ (рідиною); ПРИТО́ПТУВАТИ (ногою); ЗАБИВА́ТИ (різкими рухами, ударами); ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ (дуючи на вогонь). - Док.: загаси́ти, згаси́ти, погаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти [вгаси́ти], затуши́ти, потуши́ти, притуши́ти, зали́ти, залля́ти рідше притопта́ти, заби́ти, заду́ти. Спокійна й тиха Мар’яна підходить до свічника і гасить на ньому одну за одною всі свічки (А. Шиян); Випав дощ і загасив пожежу (Панас Мирний); В сінях згасили світло (М. Коцюбинський); Погасив я вогонь мерщій, притоптав, піском закидав (С. Журахович); Пригасив цигарку хлібороб (М. Рудь); Метушаться люди коло вогню, намагаючись вгасити його (М. Коцюбинський); На Гарасимові тліла сорочка в кількох місцях, і він тушив її, мнучи полотно чорними руками (П. Кочура); Полум’я ще було невелике, притушити було б можна (А. Кримський); - Я думав, що ви, пустуючи, наробили пожежі, та оце прибіг заливать (І. Нечуй-Левицький); Вогонь злизує все: покоси, траву під ними.. Його не відразу вдається забити (Ю. Мушкетик); Свічку цього разу задула вже сама господиня (П. Панч).
СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. - не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ [ВГАМО́ВУВАТИ], ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ [ВТАМО́ВУВАТИ] рідше, ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ [ПРИГЛУША́ТИ], ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ [ПРИГА́ШУВАТИ], УГАША́ТИ [ВГАША́ТИ], БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯ з чим, ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ [ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИ розм., УПИНЯ́ТИ [ВПИНЯ́ТИ] розм., ТЛУМИ́ТИ розм., ЗАТИСКА́ТИ рідше, ЗАТИ́СКУВАТИ рідше. - Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти [вгамува́ти], погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти [втамува́ти], заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти [вгаси́ти], переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти [вдуши́ти], придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати [вде́ржати], зде́ржати, упини́ти [впини́ти], затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́ти із сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). - Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона [баба], її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); - Ні, ні! - без жалю давив я у собі всякий протест, - ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); [Прісцілла:] То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський).
УГАМУВА́ТИ [ВГАМУВА́ТИ] (голод, спрагу), УТАМУВА́ТИ [ВТАМУВА́ТИ], ЗАДОВОЛЬНИ́ТИ, УГАСИ́ТИ [ВГАСИ́ТИ] рідше. - Недок.: угамо́вувати [вгамо́вувати], утамо́вувати [втамо́вувати], задовольня́ти, угаша́ти [вгашати]. Я.. помацки нарвав слив, щоб угамувати голод (П. Панч); Листя хрумтіло на зубах.. Але це мало вгамовувало спрагу (О. Донченко); Утамувала левиця жагу, із джерела напившись (М. Зеров); Вода освіжила йому спраглі вуста, лилась на шию, груди, але він не міг задовольнити спраги (Ю. Збанацький).