-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | уганя́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уганя́ймо |
| 2 особа | уганя́й | уганя́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́тиму | уганя́тимемо, уганя́тимем |
| 2 особа | уганя́тимеш | уганя́тимете |
| 3 особа | уганя́тиме | уганя́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́ю | уганя́ємо, уганя́єм |
| 2 особа | уганя́єш | уганя́єте |
| 3 особа | уганя́є | уганя́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уганя́в | уганя́ли |
| жін. р. | уганя́ла |
| сер. р. | уганя́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́вши |
Словник синонімів
ДОБИВА́ТИСЯ чого (вживати рішучих заходів для досягнення якоїсь мети, яких-небудь результатів), ДОПЕВНЯ́ТИСЯ [ДОПЕ́ВНЮВАТИСЯ] розм., ПОШУ́КУВАТИ діал., ПОЗИ́СКУВАТИ що, діал.; ДОМАГА́ТИСЯ, НАСТУПА́ТИ на кого, ДОСТУ́КУВАТИСЯ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИСЯ розм., УГАНЯ́ТИ [ВГАНЯ́ТИ] за чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ [ВГАНЯ́ТИСЯ] за чим, розм., ДОПОМИНА́ТИСЯ розм., ПОМИНА́ТИСЯ діал. (наполегливо); ПІДБИВА́ТИСЯ, ПІДВЕРТА́ТИСЯ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ (під (до) кого, розм. - уміло звертаючись, входячи в довіру до когось); ДОПРО́ШУВАТИСЯ (настійливими проханнями). - Док.: доби́тися, допе́внитися, позиска́ти, домогти́ся, доборо́тися, досту́катися, допра́витися, угна́ти [вгна́ти], допімну́тися рідко підби́тися, підверну́тися, підкоти́тися, допроси́тися. - Дурниці говориш, а сам бунтуєш проти закону. - Ми не бунтуємо, ми добиваємось правди (М. Стельмах); - Гей, ви, міністри! - гукає боєць.. - Ходіть-но сюди, маю з вами бесідувати. Буду свого допевнятись (О. Гончар); - Короп може собі на вашім ґрунті пошукувати свого довгу (Лесь Мартович); Полюбивши її і стративши всяку надію позискати її руку, Нестор покинув філософію, вступив до семінарії (І. Франко); - На засіданні ми будемо домагатися ухвали Рад повернути зброю саперному батальйонові (А. Головко); Він почав гаряче наступати на мене: мовляв, я не маю підстави сумніватись (М. Хвильовий); - Іду в нове приміщення. Кімнату дають. - Достукався-таки? Що значить - машиністом став! (Г. Коцюба); Доправлялися [люди] свого права проти заповернення їх у кріпацтво з давнішнього їх стану козацького (Олена Пчілка); - Інший іще скаже, що такий чоловік, як твій панотець, уганяє за славою! (П. Куліш); [Єлисей:] Доки люде не так уганялися за землею, доти і одводили широкі шляхи (М. Кропивницький); Тепер обидва мали заміри шукати в місті роботи: Демид - допоминатись у місті посади земського лікаря на село, а Гордій - шукати судової практики (Б. Грінченко); Як пішов же я до пана Поминатись плати, То він мене набив добре Да ще й випхав з хати (пісня); - Підіб’юсь під нового [сотника] та й буду над ним орудувати (Г. Квітка-Основ’яненко); Підвернувсь [писар] до пана голови, - знав, з якого кінця зайти (Г. Квітка-Основ’яненко); - А ти підкотися [до лісовиків] де просьбою, та й могорича не шкодуй. Першим дядькам славну дамо Землю (М. Стельмах); Церкву Воєвода до часу не ставив, бо не вмів допроситися в київських владик висвячення Стрижака в сан священика (П. Загребельний). - Пор. 3. боро́тися, 1. здобува́ти.
ДОВО́ДИТИ до чого (когось до певного стану), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИВО́ДИТИ до чого, у що, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм.; ПРИЗВО́ДИТИ, ВГАНЯ́ТИ [УГАНЯ́ТИ] у що, ВГО́НИТИ [УГО́НИТИ] у що, рідше, ПОВЕРГА́ТИ у що, заст., книжн. (перев. до неприємного, небажаного стану, негативних наслідків). - Док.: довести́, допрова́дити, привести́, припрова́дити, призвести́, ввігна́ти [увігна́ти], вгна́ти [угна́ти], пове́ргнути [пове́ргти рідше]. Скільки разів до безтяму її доводив [син], до крику та сліз (О. Гончар); В ній і тепер ще повно егоїзму й фальшу, яким.. власного свого мужа до розпуки допроваджувала (О. Кобилянська); Данило сидів і думав: "Отак і слід з боярами, щоб круте слово, мов вода холодна, до пам’яті приводило" (А. Хижняк); Усі люди мов повиздихали. Се припроваджувало дячиху до злого гумору (Г. Хоткевич); [Гільзе:] То се такий твій хрещений батько? То він тебе до такого гріха призводить? (переклад Лесі Українки); Майже не спала [Євпраксія], забувала про їжу, вганяла в плач добросерду Вільтруд (П. Загребельний); Вона, критика, повергла [кухаря] в такий гнів, в таку лють, що страви перекипали на плитах (О. Довженко).
ЗАБИВА́ТИ (б’ючи по якомусь предмету, вганяти, заглиблювати в що-небудь), ВБИВА́ТИ [УБИВА́ТИ], ЗАГАНЯ́ТИ, ВГАНЯ́ТИ [УГАНЯ́ТИ], ЗАГОРО́ДЖУВАТИ розм., ЗАСА́ДЖУВАТИ розм. (різко, із силою). - Док.: заби́ти, вби́ти [уби́ти], загна́ти, ввігна́ти [увігна́ти], загороди́ти, засади́ти. Дубіючи в крижаній воді, забиває [Іван] обухом кілля (О. Гончар); Він взяв клепку від розсохлого барильця з-під огірків, обстругав її у формі скрипки, вбив кілька гвіздків і напнув на них тоненький дріт (Ю. Смолич); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням, приємно йому дивитись, як спритно.. орудує молотком лобатий комишанець, як він, підхопивши цвях, легким і несхибним ударом.. заганяє його в дерево (О. Гончар); Розлютився Змій, б’є знову Івана - вганяє його в залізний тік по коліна (А. Шиян); Листоноша сидів коло столу, в ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати, кортіло загородити собі ножа в груди, хотілося лежати в домовині під землею з почуттям виконаного обов’язку (Ю. Яновський).
Словник фразеологізмів
уганя́ти / угна́ти в сльо́зи. Примушувати когось болісно переживати щось, важко страждати. — Ні, треба їх [панів-ляхів] угнати в такі сльози, щоб і приказки не підібрав до них, хіба тоді покаються (П. Панч).
уганя́ти ко́ло робо́ти. Працювати енергійно, завзято, із запалом. Він почав уганяти і кидатися коло роботи, мов коло своєї, не зважаючи, що інші робітники косо та завісно [заздрісно] гляділи на нього, а може, дехто і вважав його .. підлизником (І. Франко).
-2-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | уганя́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уганя́ймо |
| 2 особа | уганя́й | уганя́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́тиму | уганя́тимемо, уганя́тимем |
| 2 особа | уганя́тимеш | уганя́тимете |
| 3 особа | уганя́тиме | уганя́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́ю | уганя́ємо, уганя́єм |
| 2 особа | уганя́єш | уганя́єте |
| 3 особа | уганя́є | уганя́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уганя́в | уганя́ли |
| жін. р. | уганя́ла |
| сер. р. | уганя́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́вши |
Словник синонімів
ДОБИВА́ТИСЯ чого (вживати рішучих заходів для досягнення якоїсь мети, яких-небудь результатів), ДОПЕВНЯ́ТИСЯ [ДОПЕ́ВНЮВАТИСЯ] розм., ПОШУ́КУВАТИ діал., ПОЗИ́СКУВАТИ що, діал.; ДОМАГА́ТИСЯ, НАСТУПА́ТИ на кого, ДОСТУ́КУВАТИСЯ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИСЯ розм., УГАНЯ́ТИ [ВГАНЯ́ТИ] за чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ [ВГАНЯ́ТИСЯ] за чим, розм., ДОПОМИНА́ТИСЯ розм., ПОМИНА́ТИСЯ діал. (наполегливо); ПІДБИВА́ТИСЯ, ПІДВЕРТА́ТИСЯ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ (під (до) кого, розм. - уміло звертаючись, входячи в довіру до когось); ДОПРО́ШУВАТИСЯ (настійливими проханнями). - Док.: доби́тися, допе́внитися, позиска́ти, домогти́ся, доборо́тися, досту́катися, допра́витися, угна́ти [вгна́ти], допімну́тися рідко підби́тися, підверну́тися, підкоти́тися, допроси́тися. - Дурниці говориш, а сам бунтуєш проти закону. - Ми не бунтуємо, ми добиваємось правди (М. Стельмах); - Гей, ви, міністри! - гукає боєць.. - Ходіть-но сюди, маю з вами бесідувати. Буду свого допевнятись (О. Гончар); - Короп може собі на вашім ґрунті пошукувати свого довгу (Лесь Мартович); Полюбивши її і стративши всяку надію позискати її руку, Нестор покинув філософію, вступив до семінарії (І. Франко); - На засіданні ми будемо домагатися ухвали Рад повернути зброю саперному батальйонові (А. Головко); Він почав гаряче наступати на мене: мовляв, я не маю підстави сумніватись (М. Хвильовий); - Іду в нове приміщення. Кімнату дають. - Достукався-таки? Що значить - машиністом став! (Г. Коцюба); Доправлялися [люди] свого права проти заповернення їх у кріпацтво з давнішнього їх стану козацького (Олена Пчілка); - Інший іще скаже, що такий чоловік, як твій панотець, уганяє за славою! (П. Куліш); [Єлисей:] Доки люде не так уганялися за землею, доти і одводили широкі шляхи (М. Кропивницький); Тепер обидва мали заміри шукати в місті роботи: Демид - допоминатись у місті посади земського лікаря на село, а Гордій - шукати судової практики (Б. Грінченко); Як пішов же я до пана Поминатись плати, То він мене набив добре Да ще й випхав з хати (пісня); - Підіб’юсь під нового [сотника] та й буду над ним орудувати (Г. Квітка-Основ’яненко); Підвернувсь [писар] до пана голови, - знав, з якого кінця зайти (Г. Квітка-Основ’яненко); - А ти підкотися [до лісовиків] де просьбою, та й могорича не шкодуй. Першим дядькам славну дамо Землю (М. Стельмах); Церкву Воєвода до часу не ставив, бо не вмів допроситися в київських владик висвячення Стрижака в сан священика (П. Загребельний). - Пор. 3. боро́тися, 1. здобува́ти.
ДОВО́ДИТИ до чого (когось до певного стану), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИВО́ДИТИ до чого, у що, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм.; ПРИЗВО́ДИТИ, ВГАНЯ́ТИ [УГАНЯ́ТИ] у що, ВГО́НИТИ [УГО́НИТИ] у що, рідше, ПОВЕРГА́ТИ у що, заст., книжн. (перев. до неприємного, небажаного стану, негативних наслідків). - Док.: довести́, допрова́дити, привести́, припрова́дити, призвести́, ввігна́ти [увігна́ти], вгна́ти [угна́ти], пове́ргнути [пове́ргти рідше]. Скільки разів до безтяму її доводив [син], до крику та сліз (О. Гончар); В ній і тепер ще повно егоїзму й фальшу, яким.. власного свого мужа до розпуки допроваджувала (О. Кобилянська); Данило сидів і думав: "Отак і слід з боярами, щоб круте слово, мов вода холодна, до пам’яті приводило" (А. Хижняк); Усі люди мов повиздихали. Се припроваджувало дячиху до злого гумору (Г. Хоткевич); [Гільзе:] То се такий твій хрещений батько? То він тебе до такого гріха призводить? (переклад Лесі Українки); Майже не спала [Євпраксія], забувала про їжу, вганяла в плач добросерду Вільтруд (П. Загребельний); Вона, критика, повергла [кухаря] в такий гнів, в таку лють, що страви перекипали на плитах (О. Довженко).
ЗАБИВА́ТИ (б’ючи по якомусь предмету, вганяти, заглиблювати в що-небудь), ВБИВА́ТИ [УБИВА́ТИ], ЗАГАНЯ́ТИ, ВГАНЯ́ТИ [УГАНЯ́ТИ], ЗАГОРО́ДЖУВАТИ розм., ЗАСА́ДЖУВАТИ розм. (різко, із силою). - Док.: заби́ти, вби́ти [уби́ти], загна́ти, ввігна́ти [увігна́ти], загороди́ти, засади́ти. Дубіючи в крижаній воді, забиває [Іван] обухом кілля (О. Гончар); Він взяв клепку від розсохлого барильця з-під огірків, обстругав її у формі скрипки, вбив кілька гвіздків і напнув на них тоненький дріт (Ю. Смолич); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням, приємно йому дивитись, як спритно.. орудує молотком лобатий комишанець, як він, підхопивши цвях, легким і несхибним ударом.. заганяє його в дерево (О. Гончар); Розлютився Змій, б’є знову Івана - вганяє його в залізний тік по коліна (А. Шиян); Листоноша сидів коло столу, в ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати, кортіло загородити собі ножа в груди, хотілося лежати в домовині під землею з почуттям виконаного обов’язку (Ю. Яновський).
Словник фразеологізмів
уганя́ти / угна́ти в сльо́зи. Примушувати когось болісно переживати щось, важко страждати. — Ні, треба їх [панів-ляхів] угнати в такі сльози, щоб і приказки не підібрав до них, хіба тоді покаються (П. Панч).
уганя́ти ко́ло робо́ти. Працювати енергійно, завзято, із запалом. Він почав уганяти і кидатися коло роботи, мов коло своєї, не зважаючи, що інші робітники косо та завісно [заздрісно] гляділи на нього, а може, дехто і вважав його .. підлизником (І. Франко).
Словник відмінків
| Інфінітив | уганя́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уганя́ймо |
| 2 особа | уганя́й | уганя́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́тиму | уганя́тимемо, уганя́тимем |
| 2 особа | уганя́тимеш | уганя́тимете |
| 3 особа | уганя́тиме | уганя́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́ю | уганя́ємо, уганя́єм |
| 2 особа | уганя́єш | уганя́єте |
| 3 особа | уганя́є | уганя́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уганя́в | уганя́ли |
| жін. р. | уганя́ла |
| сер. р. | уганя́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́вши |
-3-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | уганя́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уганя́ймо |
| 2 особа | уганя́й | уганя́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́тиму | уганя́тимемо, уганя́тимем |
| 2 особа | уганя́тимеш | уганя́тимете |
| 3 особа | уганя́тиме | уганя́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́ю | уганя́ємо, уганя́єм |
| 2 особа | уганя́єш | уганя́єте |
| 3 особа | уганя́є | уганя́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уганя́в | уганя́ли |
| жін. р. | уганя́ла |
| сер. р. | уганя́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́вши |
Словник синонімів
ДОБИВА́ТИСЯ чого (вживати рішучих заходів для досягнення якоїсь мети, яких-небудь результатів), ДОПЕВНЯ́ТИСЯ [ДОПЕ́ВНЮВАТИСЯ] розм., ПОШУ́КУВАТИ діал., ПОЗИ́СКУВАТИ що, діал.; ДОМАГА́ТИСЯ, НАСТУПА́ТИ на кого, ДОСТУ́КУВАТИСЯ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИСЯ розм., УГАНЯ́ТИ [ВГАНЯ́ТИ] за чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ [ВГАНЯ́ТИСЯ] за чим, розм., ДОПОМИНА́ТИСЯ розм., ПОМИНА́ТИСЯ діал. (наполегливо); ПІДБИВА́ТИСЯ, ПІДВЕРТА́ТИСЯ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ (під (до) кого, розм. - уміло звертаючись, входячи в довіру до когось); ДОПРО́ШУВАТИСЯ (настійливими проханнями). - Док.: доби́тися, допе́внитися, позиска́ти, домогти́ся, доборо́тися, досту́катися, допра́витися, угна́ти [вгна́ти], допімну́тися рідко підби́тися, підверну́тися, підкоти́тися, допроси́тися. - Дурниці говориш, а сам бунтуєш проти закону. - Ми не бунтуємо, ми добиваємось правди (М. Стельмах); - Гей, ви, міністри! - гукає боєць.. - Ходіть-но сюди, маю з вами бесідувати. Буду свого допевнятись (О. Гончар); - Короп може собі на вашім ґрунті пошукувати свого довгу (Лесь Мартович); Полюбивши її і стративши всяку надію позискати її руку, Нестор покинув філософію, вступив до семінарії (І. Франко); - На засіданні ми будемо домагатися ухвали Рад повернути зброю саперному батальйонові (А. Головко); Він почав гаряче наступати на мене: мовляв, я не маю підстави сумніватись (М. Хвильовий); - Іду в нове приміщення. Кімнату дають. - Достукався-таки? Що значить - машиністом став! (Г. Коцюба); Доправлялися [люди] свого права проти заповернення їх у кріпацтво з давнішнього їх стану козацького (Олена Пчілка); - Інший іще скаже, що такий чоловік, як твій панотець, уганяє за славою! (П. Куліш); [Єлисей:] Доки люде не так уганялися за землею, доти і одводили широкі шляхи (М. Кропивницький); Тепер обидва мали заміри шукати в місті роботи: Демид - допоминатись у місті посади земського лікаря на село, а Гордій - шукати судової практики (Б. Грінченко); Як пішов же я до пана Поминатись плати, То він мене набив добре Да ще й випхав з хати (пісня); - Підіб’юсь під нового [сотника] та й буду над ним орудувати (Г. Квітка-Основ’яненко); Підвернувсь [писар] до пана голови, - знав, з якого кінця зайти (Г. Квітка-Основ’яненко); - А ти підкотися [до лісовиків] де просьбою, та й могорича не шкодуй. Першим дядькам славну дамо Землю (М. Стельмах); Церкву Воєвода до часу не ставив, бо не вмів допроситися в київських владик висвячення Стрижака в сан священика (П. Загребельний). - Пор. 3. боро́тися, 1. здобува́ти.
ДОВО́ДИТИ до чого (когось до певного стану), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИВО́ДИТИ до чого, у що, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм.; ПРИЗВО́ДИТИ, ВГАНЯ́ТИ [УГАНЯ́ТИ] у що, ВГО́НИТИ [УГО́НИТИ] у що, рідше, ПОВЕРГА́ТИ у що, заст., книжн. (перев. до неприємного, небажаного стану, негативних наслідків). - Док.: довести́, допрова́дити, привести́, припрова́дити, призвести́, ввігна́ти [увігна́ти], вгна́ти [угна́ти], пове́ргнути [пове́ргти рідше]. Скільки разів до безтяму її доводив [син], до крику та сліз (О. Гончар); В ній і тепер ще повно егоїзму й фальшу, яким.. власного свого мужа до розпуки допроваджувала (О. Кобилянська); Данило сидів і думав: "Отак і слід з боярами, щоб круте слово, мов вода холодна, до пам’яті приводило" (А. Хижняк); Усі люди мов повиздихали. Се припроваджувало дячиху до злого гумору (Г. Хоткевич); [Гільзе:] То се такий твій хрещений батько? То він тебе до такого гріха призводить? (переклад Лесі Українки); Майже не спала [Євпраксія], забувала про їжу, вганяла в плач добросерду Вільтруд (П. Загребельний); Вона, критика, повергла [кухаря] в такий гнів, в таку лють, що страви перекипали на плитах (О. Довженко).
ЗАБИВА́ТИ (б’ючи по якомусь предмету, вганяти, заглиблювати в що-небудь), ВБИВА́ТИ [УБИВА́ТИ], ЗАГАНЯ́ТИ, ВГАНЯ́ТИ [УГАНЯ́ТИ], ЗАГОРО́ДЖУВАТИ розм., ЗАСА́ДЖУВАТИ розм. (різко, із силою). - Док.: заби́ти, вби́ти [уби́ти], загна́ти, ввігна́ти [увігна́ти], загороди́ти, засади́ти. Дубіючи в крижаній воді, забиває [Іван] обухом кілля (О. Гончар); Він взяв клепку від розсохлого барильця з-під огірків, обстругав її у формі скрипки, вбив кілька гвіздків і напнув на них тоненький дріт (Ю. Смолич); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням, приємно йому дивитись, як спритно.. орудує молотком лобатий комишанець, як він, підхопивши цвях, легким і несхибним ударом.. заганяє його в дерево (О. Гончар); Розлютився Змій, б’є знову Івана - вганяє його в залізний тік по коліна (А. Шиян); Листоноша сидів коло столу, в ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати, кортіло загородити собі ножа в груди, хотілося лежати в домовині під землею з почуттям виконаного обов’язку (Ю. Яновський).
Словник фразеологізмів
уганя́ти / угна́ти в сльо́зи. Примушувати когось болісно переживати щось, важко страждати. — Ні, треба їх [панів-ляхів] угнати в такі сльози, щоб і приказки не підібрав до них, хіба тоді покаються (П. Панч).
уганя́ти ко́ло робо́ти. Працювати енергійно, завзято, із запалом. Він почав уганяти і кидатися коло роботи, мов коло своєї, не зважаючи, що інші робітники косо та завісно [заздрісно] гляділи на нього, а може, дехто і вважав його .. підлизником (І. Франко).
Словник відмінків
| Інфінітив | уганя́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уганя́ймо |
| 2 особа | уганя́й | уганя́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́тиму | уганя́тимемо, уганя́тимем |
| 2 особа | уганя́тимеш | уганя́тимете |
| 3 особа | уганя́тиме | уганя́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́ю | уганя́ємо, уганя́єм |
| 2 особа | уганя́єш | уганя́єте |
| 3 особа | уганя́є | уганя́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уганя́в | уганя́ли |
| жін. р. | уганя́ла |
| сер. р. | уганя́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́вши |
Словник відмінків
| Інфінітив | уганя́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уганя́ймо |
| 2 особа | уганя́й | уганя́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́тиму | уганя́тимемо, уганя́тимем |
| 2 особа | уганя́тимеш | уганя́тимете |
| 3 особа | уганя́тиме | уганя́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уганя́ю | уганя́ємо, уганя́єм |
| 2 особа | уганя́єш | уганя́єте |
| 3 особа | уганя́є | уганя́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уганя́в | уганя́ли |
| жін. р. | уганя́ла |
| сер. р. | уганя́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| уганя́вши |
Словник синонімів
ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ [УКЛАДА́ТИ], ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм. (на харчування); ВИТРАЧА́ТИСЯ, ТРА́ТИТИСЯ (без додатка - витрачати свої гроші, цінності на кого-, що-небудь); ГАТИ́ТИ розм., ВГА́ЧУВАТИ [УГА́ЧУВАТИ] розм., ВГАНЯ́ТИ [УГАНЯ́ТИ] розм., ВСА́ДЖУВАТИ [УСА́ДЖУВАТИ] розм., ВБУХА́ТИ [УБУХА́ТИ] фам., рідко (у великій кількості). - Док.: ви́тратити, стра́тити, затра́тити, потра́тити, вкла́сти [укла́сти], положи́ти рідко протра́тити, пусти́ти, прожи́ти, прої́сти, ви́тратитися, потра́титися розм. стра́титися, вгати́ти [угати́ти], ввігна́ти [увігна́ти], вгна́ти [угна́ти], всади́ти [усади́ти], вбу́хнути [убу́хнути], втелю́щити [утелю́щити] фам. [Руфін:] З маєтків наших я тобі нічого не бороню й ніколи не спитав би, куди та на що гроші витрачаєш (Леся Українка); Пани й пані тратили скажені гроші на дорогі убори (І. Нечуй-Левицький); - Мама казала, що мало дров купила, бо дуже багато грошей стратила на тую канапку! (Леся Українка); - Карбованець можна затратити в різних господарствах,.. з різною ефективністю (з журналу); - Концесіонерам доведеться вкладати чимало коштів, щоб.. з індійських річок дістати воду на концесійні землі (І. Ле); Вкласти гроші в будівництво; Не один останню копійку протратив на свічки, та молився,.. щоб Бог поміг щасливо [скласти екзамен] (А. Свидницький); - А гроші на що пускаєш? - На делікатеси дітям! - ..всміхався Матрос-Марусик (Є. Гуцало); Що за літо заробить Мотря, те за зиму й проживуть (Панас Мирний); Капітанша знов сиділа без роботи, проїдаючи останні зароблені шаги (І. Нечуй-Левицький); [Палажка:] З останнього витрачаються [батьки] та учать їх [дітей], щоб із них люди вийшли (С. Васильченко); - Не вбивайся, не траться, не давай мені намиста і дукатів (Г. Квітка-Основ’яненко); Мало не всі свої статки він вгатив в окрему чинбарню (М. Стельмах); - Це хтось двигонув собі [хату], так двигонув!.. Це, брат, не одну тисячу вгнав (А. Головко); Крейгер всадив [у скуповування акцій] уже всі свої гроші (Ю. Смолич); - Це він усі свої гроші туди вбухав (Словник Б. Грінченка); - Двадцять п’ять карбованців втелющив та за упряж три (І. Нечуй-Левицький).
ВСТРОМЛЯ́ТИ [УСТРОМЛЯ́ТИ] що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ [УСТРО́МЛЮВАТИ], ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ [УТИКА́ТИ], ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИ чим, ВГЛИ́БЛЮВАТИ [УГЛИ́БЛЮВАТИ] рідше; ВГАНЯ́ТИ [УГАНЯ́ТИ], ВГОРО́ДЖУВАТИ [УГОРО́ДЖУВАТИ], ВСА́ДЖУВАТИ [УСА́ДЖУВАТИ], ВГА́ЧУВАТИ [УГА́ЧУВАТИ] (з силою); ВПИНА́ТИ [УПИНА́ТИ], ВПИНА́ТИСЯ [УПИНА́ТИСЯ], ВПИВА́ТИСЯ [УПИВА́ТИСЯ] чим (зубами, жалом). - Док.: встроми́ти [устроми́ти], застроми́ти, строми́ти, вткну́ти [уткну́ти], ввіткну́ти [увіткну́ти], заткну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти, вгли́бити [угли́бити], ввігна́ти [увігна́ти], вгна́ти [угна́ти], вгороди́ти [угороди́ти], всади́ти [усади́ти], вгати́ти [угати́ти], вп’ясти́ [уп’ясти́], впну́ти [упну́ти], впну́тися [упну́тися], впи́тися [упи́тися]. Я встромляв в неї чотири палички, і картоплина перетворювалась на коняку (І. Багмут); Комар присів на лоб, Щоб з усієї сили свій гострий носик устромить (Л. Глібов); Він втикає у землю заступа і чекає (О. Донченко); Писар.. уткнув пакет в щілину дверей (І. Нечуй-Левицький); Дід постукав обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок за цвяшком (З. Тулуб); Узяв [Пищимуха] вилки, з розгону вгородив їх у стегно качки й підняв його вгору (Панас Мирний); - Чоловік із жалю ніж би собі в груди всадив (О. Кобилянська); Він підскочив до саней і з розмаху вгатив сокиру в рожен (М. Стельмах); Вп’ясти кігті в руку; Собака впивається зубами в тіло (А. Хижняк).