-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив угамо́вувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   угамо́вуймо
2 особа угамо́вуй угамо́вуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа угамо́вуватиму угамо́вуватимемо, угамо́вуватимем
2 особа угамо́вуватимеш угамо́вуватимете
3 особа угамо́вуватиме угамо́вуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа угамо́вую угамо́вуємо, угамо́вуєм
2 особа угамо́вуєш угамо́вуєте
3 особа угамо́вує угамо́вують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
угамо́вуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. угамо́вував угамо́вували
жін. р. угамо́вувала
сер. р. угамо́вувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
угамо́вуваний
Безособова форма
угамо́вувано
Дієприслівник
угамо́вувавши

Словник синонімів

ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ[ВТІ́ШИТИ], УТИХОМИ́РИТИ[ВТИХОМИ́РИТИ]рідше,ПОТІ́ШИТИрідше, УГАМУВА́ТИ[ВГАМУВА́ТИ], СТІ́ШИТИрозм., УГО́ВТАТИ[ВГО́ВТАТИ]розм., УГОМОНИ́ТИ[ВГОМОНИ́ТИ]розм., ПОГАМУВА́ТИрозм., УСПОКО́ЇТИ[ВСПОКО́ЇТИ]заст., УПОКО́ЇТИ[ВПОКО́ЇТИ]заст.; ПРИГАМУВА́ТИ (трохи, на якийсь час); ПІДБАДЬО́РИТИ, УГОВОРИ́ТИ[ВГОВОРИ́ТИ], УМО́ВИТИ[ВМО́ВИТИ], РОЗРА́ДИТИ, РОЗРА́ЯТИ (словом і т. ін.); РОЗДІЛИ́ТИ (перев. у спол. із сл. горе). - Недок.: заспоко́ювати, утіша́ти[втіша́ти], утихоми́рювати[втихоми́рювати]рідшеті́шити, потіша́ти, гамува́ти, угамо́вувати[вгамо́вувати], уго́втувати[вго́втувати], угомоня́ти[вгомоня́ти], угомо́нювати[вгомо́нювати], погамо́вуватирідкоуспоко́ювати[вспоко́ювати], упоко́ювати[впоко́ювати], пригамо́вувати, підбадьо́рювати, угово́рювати[вгово́рювати], уговоря́ти[вговоря́ти], умовля́ти[вмовля́ти], розра́джувати, розра́ювати, розділя́ти. І довго-довго їй довелося воркувати, щоб заспокоїти розлюченого Демида (М. Стельмах); Рузя як уміла втішала дівчину. Але як тут утішити, коли в неї самої стискалось від страху серце? (О. Донченко); Іваниха все плакала, припавши синові на плече, дедалі однак тихі синові речі немов її трохи вгамували (Леся Українка); Стішив мене цей лист (Леся Українка); Порицька так стурбувалась, аж обличчя плямистою краскою вкрилось. Ольга погамувала її рукою (Леся Українка); Отой твердий, здоровий сон дівчини почав звільна вспокоювати й паню Олімпію (І. Франко); Часом і при достатках лихо: як нема долі, нема талану, то й достатки не впокоять (Панас Мирний); Ніхто її не втішав, не розраював (П. Загребельний). - Пор. 1. охоло́джувати.
ПОСЛА́БЛЮВАТИ[ПОСЛАБЛЯ́ТИрідше] (спричинятися до меншого, слабшого прояву якогось явища, процесу, якості, почуття тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ[ОСЛАБЛЯ́ТИрідше], ЗМЕ́НШУВАТИ, ПРИМЕ́НШУВАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИ, ПОМ’Я́КШУВАТИ, М’ЯКШИ́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИ[ПРИТУ́ПЛЮВАТИ], УТИХОМИ́РЮВАТИ[ВТИХОМИ́РЮВАТИ], УГАМО́ВУВАТИ[ВГАМО́ВУВАТИ], ПРИТЛУ́МЛЮВАТИ[ПРИТЛУМЛЯ́ТИ]розм., ПРИСИПЛЯ́ТИрозм., ГЛУШИ́ТИрозм., ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ]розм., ПОГЛУША́ТИрозм. рідше (перев. про почуття, переживання); НЕЙТРАЛІЗУВА́ТИ (перев. негативні прояви, вплив тощо); РОЗРЯДЖА́ТИ (напружену ситуацію). - Док.: посла́бити, осла́бити, зме́ншити, приме́ншити, поле́гшити, пом’якши́ти, притупи́ти, утихоми́рити[втихоми́рити], угамува́ти[вгамува́ти], притлуми́ти, приспа́ти, приглуши́ти, поглушити, нейтралізува́ти, розряди́ти. Він знав, що у війську зростає невдоволення, що безперервний похід при такому бездоріжжі і в негоді дуже послаблює бойовий дух вояків (І. Ле); Легкий вітер послабляв спеку (Л. Смілянський); Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Юліан Опільський); Тихим голосом відділяє [мати] його біль від злості, зменшує її, бо ж він страждає не тільки за себе, а й за людей (М. Стельмах); Мати гадає, що ця новина прикро вразила його, і своєю скрадливою відповіддю хоче применшити її гостроту... (Я. Гримайло); Йонька плювався всю дорогу, бив себе батогом по спині, потім, щоб полегшити своє горе, всю вину звалив на хлопців (Григорій Тютюнник); Гаряче припікало сонце, але море пом’якшувало спеку (М. Трублаїні); Калган-корінь м’якшив гіркоту горілки (Н. Рибак); Занадто вже добре йшло все з самого початку. А це й притупило почуття небезпеки (А. Головко); Отче небесний, син твій спокушений, Утихомир мої страсті земні (М. Вінграновський); Якщо станеться, весною Не повернуся із бою, Згадуйте мене, - Може, це в могилі, в полі Угамує серця болі, Спокій поверне (М. Шпак); Стала сама [Дозя].. нищити і притлумляти в душі його всяку іскорку.. прив’язання к собі (І. Франко); За Острополем Вишневецький звелів палити фальшиві огнища по степу і тим присипляти пильність упевнених у собі дозорних Косінського (І. Ле); Та ж древня сага Шуміла на приморському піску, Що чув Міцкевич, як печаль тонку В ньому глушила творчості наснага (М. Рильський); Нові враження, нові обставини.. поглушили спогади сільської школи, загнали їх кудись глибоко наспід (С. Васильченко); То була така самокритика, таке самобичування, що воно приглушувало, нейтралізувало всі насмішки, які сипались на нього з усіх боків (Ю. Збанацький); Прийняте рішення розрядило йому поганий настрій, і він уже ласкаво подивився на свого учня (П. Панч).
ПРИБО́РКАТИ (підкорити своєму впливові, закликати до порядку якусь людину, перев. непокірну або небезпечну для інших), ПРИКРУТИ́ТИ, УГАМУВА́ТИ[ВГАМУВА́ТИ], УПОКО́РИТИ[ВПОКО́РИТИ], УКО́СЬКАТИ[ВКО́СЬКАТИ]розм., ОГО́ВТАТИ[ОБГО́ВТАТИ]розм., ЗАГНУЗДА́ТИрозм., СТРИНО́ЖИТИрозм., ПРИКОРОТИ́ТИдіал., УСКРОМИ́ТИдіал. - Недок.: прибо́ркувати, прикру́чувати, угамо́вувати[вгамо́вувати], упоко́рювати[впоко́рювати], уко́ськувати[вко́ськувати], ого́втувати[обго́втувати], гнузда́ти, загну́здувати, прикороча́ти[прикорота́ти]. Приборкавши [після шлюбу] набагато старшого Данила, Олена повеселішала, стала найбалакучішою в селі жінкою (Р. Андріяшик); - Він не людей прикрутив, а ледарів та отих шабашників, що в гарячу пору роботу кидають (В. Кучер); - Вгамувати таких язикатих, як ти, примусити тебе працювати без галасу, без сторонніх розмов - що ж у цьому поганого? (Ю. Шовкопляс); Він.. чимраз тяжчі невдачі і страти наводив на Германа, упокорював того товстенького, спокійного, мов муром обведеного багача (І. Франко); [Круста:] Які тепер нахабні плебеї стали. Розпустилась чернь. Пора б укоськати (Леся Українка); Савка вміє підійти до заробітчанина, зуміє стриножити його... (О. Гончар); - Може б, його як прикоротили або просто до криміналу замкнули (І. Франко); Він думав, мислив, умудрявся, ..Як Турна-ворога побити, Царя Латина ускромити (І. Котляревський).
СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. - не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ[ВГАМО́ВУВАТИ], ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ[ВТАМО́ВУВАТИ]рідше,ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ], ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ[ПРИГА́ШУВАТИ], УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯз чим,ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм., УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,ТЛУМИ́ТИрозм.,ЗАТИСКА́ТИрідше,ЗАТИ́СКУВАТИрідше. - Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти[вгамува́ти], погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти[втамува́ти], заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти[вдуши́ти], придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́тиіз сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). - Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона [баба], її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); - Ні, ні! - без жалю давив я у собі всякий протест, - ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); [Прісцілла:] То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський).
УГАМУВА́ТИ[ВГАМУВА́ТИ] (кров), ЗУПИНИ́ТИ, ЗАТАМУВА́ТИ. - Недок.: угамо́вувати[вгамо́вувати], зупиня́ти, тамува́ти, затамо́вувати. - Дивись на хусточку мою. Узористі сліди. Бува поранять у бою, до рани приклади. Вгамує кров гарячий шовк (А. Малишко); Павло з фельдшерами й санітарами зупиняли кров, робили перші перев’язки (В. Кучер); Живемо... Звичайнісінька рана... Ага, друга. Ух, ти! Тамуй кров! Затискуй! (О. Довженко).
УГАМУВА́ТИ[ВГАМУВА́ТИ] (голод, спрагу), УТАМУВА́ТИ[ВТАМУВА́ТИ], ЗАДОВОЛЬНИ́ТИ, УГАСИ́ТИ[ВГАСИ́ТИ] рідше. - Недок.: угамо́вувати[вгамо́вувати], утамо́вувати[втамо́вувати], задовольня́ти, угаша́ти[вгашати]. Я.. помацки нарвав слив, щоб угамувати голод (П. Панч); Листя хрумтіло на зубах.. Але це мало вгамовувало спрагу (О. Донченко); Утамувала левиця жагу, із джерела напившись (М. Зеров); Вода освіжила йому спраглі вуста, лилась на шию, груди, але він не міг задовольнити спраги (Ю. Збанацький).