-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уга́дувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уга́дуймо
2 особа уга́дуй уга́дуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уга́дуватиму уга́дуватимемо, уга́дуватимем
2 особа уга́дуватимеш уга́дуватимете
3 особа уга́дуватиме уга́дуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уга́дую уга́дуємо, уга́дуєм
2 особа уга́дуєш уга́дуєте
3 особа уга́дує уга́дують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уга́дуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уга́дував уга́дували
жін. р. уга́дувала
сер. р. уга́дувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уга́дувавши

Словник синонімів

ЗДОГА́ДУВАТИСЯ (робити правильні висновки, враховуючи певні прикмети, натяки і т. ін.), ДОГА́ДУВАТИСЯ, ПРИПУСКА́ТИ, ДОПУСКА́ТИ, ПІДОЗРІВА́ТИ[ПІДО́ЗРЮВАТИ]. - Док.: здогада́тися, догада́тися, припусти́ти, допусти́ти. Було у нього інше, таємне й глибоке життя, про яке могли здогадуватися лише друзі (З. Тулуб); Зразу ж по дідовому обличчю догадалася [Оксана], що трапилося щось надзвичайне (А. Головко); Сашко навіть не підозріває, як друг його ждав цього вечора (О. Гончар). - Пор. уга́дувати.
УГА́ДУВАТИ[ВГА́ДУВАТИ] (за певними особливостями, ознаками чого-небудь робити правильні висновки, розкривати справжню суть чого-небудь), ВІДГА́ДУВАТИ, РОЗГА́ДУВАТИ, РОЗПІЗНАВА́ТИ. - Док.: угада́ти[вгада́ти], відгада́ти, розгада́ти, розпізна́ти. Їх [знайомих] мало не щодня бачив Павлуша в дядька і знав уже всіх, міг навіть наперед угадувати поведінку кожного (А. Головко); [Деїфоб:] Ти хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно, не вгадаєш (Леся Українка); З кожного двору вибігали люди, дивилися на червоне небо і відгадували, де горить (П. Панч); Левко Іванович, видно, бачить його наскрізь, і ці думки його розгадує (О. Гончар); Він умів розпізнавати шум потоку і кроки звіра (С. Скляренко). - Пор. здога́дуватися.