-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | уга́дувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | уга́дуймо |
2 особа | уга́дуй | уга́дуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | уга́дуватиму | уга́дуватимемо, уга́дуватимем |
2 особа | уга́дуватимеш | уга́дуватимете |
3 особа | уга́дуватиме | уга́дуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | уга́дую | уга́дуємо, уга́дуєм |
2 особа | уга́дуєш | уга́дуєте |
3 особа | уга́дує | уга́дують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
уга́дуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | уга́дував | уга́дували |
жін. р. | уга́дувала |
сер. р. | уга́дувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
уга́дувавши |
Словник синонімів
ЗДОГА́ДУВАТИСЯ (робити правильні висновки, враховуючи певні прикмети, натяки і т. ін.), ДОГА́ДУВАТИСЯ, ПРИПУСКА́ТИ, ДОПУСКА́ТИ, ПІДОЗРІВА́ТИ [ПІДО́ЗРЮВАТИ]. - Док.: здогада́тися, догада́тися, припусти́ти, допусти́ти. Було у нього інше, таємне й глибоке життя, про яке могли здогадуватися лише друзі (З. Тулуб); Зразу ж по дідовому обличчю догадалася [Оксана], що трапилося щось надзвичайне (А. Головко); Сашко навіть не підозріває, як друг його ждав цього вечора (О. Гончар). - Пор. уга́дувати.
УГА́ДУВАТИ [ВГА́ДУВАТИ] (за певними особливостями, ознаками чого-небудь робити правильні висновки, розкривати справжню суть чого-небудь), ВІДГА́ДУВАТИ, РОЗГА́ДУВАТИ, РОЗПІЗНАВА́ТИ. - Док.: угада́ти [вгада́ти], відгада́ти, розгада́ти, розпізна́ти. Їх [знайомих] мало не щодня бачив Павлуша в дядька і знав уже всіх, міг навіть наперед угадувати поведінку кожного (А. Головко); [Деїфоб:] Ти хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно, не вгадаєш (Леся Українка); З кожного двору вибігали люди, дивилися на червоне небо і відгадували, де горить (П. Панч); Левко Іванович, видно, бачить його наскрізь, і ці думки його розгадує (О. Гончар); Він умів розпізнавати шум потоку і кроки звіра (С. Скляренко). - Пор. здога́дуватися.