уга́в
1
іменник чоловічого роду
| відмінок | однина | множина |
| називний | уга́в | |
| родовий | уга́ву | |
| давальний | уга́ву, уга́вові | |
| знахідний | уга́в | |
| орудний | уга́вом | |
| місцевий | на/в уга́ві, по уга́ву | |
| кличний | уга́ве* |
без уга́ву. Не перестаючи, без перерви; невпинно. Батареї без угаву молотили по них [дотах] (О. Гончар); Військові оркестри без угаву грали різні голосні марші (Ю. Яновський); Говорив [Добривечір] багато і без угаву (Я. Баш).