-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив увіхо́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   увіхо́дьмо
2 особа увіхо́дь увіхо́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа увіхо́дитиму увіхо́дитимемо, увіхо́дитимем
2 особа увіхо́дитимеш увіхо́дитимете
3 особа увіхо́дитиме увіхо́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа увіхо́джу увіхо́димо, увіхо́дим
2 особа увіхо́диш увіхо́дите
3 особа увіхо́дить увіхо́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
увіхо́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. увіхо́див увіхо́дили
жін. р. увіхо́дила
сер. р. увіхо́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
увіхо́дивши

Словник синонімів

ВНИКА́ТИу що (знайомлячись із чим-небудь, вивчаючи факти, аналізуючи щось, намагатися розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ, ВХО́ДИТИ[УХО́ДИТИ], ВВІХО́ДИТИ[УВІХО́ДИТИ], ДОКО́ПУВАТИСЯрозм.,ДОХО́ДИТИчого, розм. (пізнавати до кінця); ВЧИ́ТУВАТИСЯ (уважно читаючи). - Док.: вни́кнути, вгли́битися, ввійти́[увійти́], докопа́тися, дійти́, вчита́тися. Кілька днів Головатий ретельно обстежував своє господарство, вникаючи в усі дрібниці (С. Добровольський); - А ти вмів? - запитав отець, не входячи в те, що се за така дивовижна наука (І. Франко); Любив я в школі обмірковувати це, те, докопуватися до цього, до того: що й небо, що й зорі (А. Тесленко); Максимов розумів, що з дівчиною коїться щось недобре.., а докопатися до правди зараз не міг (В. Собко); Ольга докладно і пильно доходила кожної дрібниці, перепитувала, просила пояснювати окремі моменти (І. Микитенко).
ВХО́ДИТИ[УХО́ДИТИ], ВВІХО́ДИТИ[УВІХО́ДИТИ] (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ], ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИрозм.,ЗАСТУПА́ТИрозм.; ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ] (плавно, повільно); ВВА́ЛЮВАТИСЯ[УВА́ЛЮВАТИСЯ], ВВА́ЛЮВАТИрозм. (важкою ходою, незграбно); ВДИРА́ТИСЯ[УДИРА́ТИСЯ], ВРИВА́ТИСЯ[УРИВА́ТИСЯ] (швидко, з шумом або силоміць); ПРОСО́ВУВАТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ, ВПИХА́ТИСЯ[УПИХА́ТИСЯ]розм. (протискуючись між кимсь). - Док.: ввійти́[увійти́], зайти́, вступи́ти[уступи́ти], переступи́ти порі́г, ступи́ти, заступи́ти, впливти́[упливти́], ввали́тися[ували́тися], ввали́ти, вде́ртися[уде́ртися], урва́тися, ввірва́тися[увірва́тися], вти́ритися[ути́ритися]фам.просу́нутися, впхну́тися[увіпхну́тися][упхну́тися], впха́тися[увіпха́тися][упха́тися]. Погиба входить до майстерні (М. Стельмах); Увіходжу в сіни - справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний); Чаювати Купріян любив сам у своєму кабінеті, куди не мав права ніхто заходити (Григорій Тютюнник); Одкриваються сіни й видко, як у них вступає знадвору Публій (Леся Українка); Уступаю у другу світлицю - за столом сидить молодиця (Марко Вовчок); Бояри, городські старці, мужі ліпші й нарочиті, статечно впливали в церкву (П. Загребельний); Ось і лізе Черевань, сопучи, через поріг. Уваливсь у хату (П. Куліш); Крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (О. Досвітній); До спальні вривається заплаканий Ігор (В. Кучер); У двері просовується якась дивовижна фігура (Г. Хоткевич).
ПРОНИКА́ТИкуди (про світло, запахи, звуки, повітря, рідину тощо - крізь отвори, щілини, негусту речовину потрапляти назовні або всередину чогось), ПРОХО́ДИТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСОТУВАТИСЯ, ЦІДИ́ТИСЯ, ПРОЦІ́ДЖУВАТИСЯ, ПРОСЯКА́ТИ, ПРОБИРА́ТИСЯрозм., ДОБИРА́ТИСЯрозм., ПРОМИКА́ТИСЯ[ПРОМИ́КУВАТИСЯ]розм., ПРОЛА́ЗИТИрозм.,ПРОЛІЗАТИрозм.,ПРОКРАДА́ТИСЯрозм., ПРОЛИ́ЗУВАТИСЯдіал.; ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ, ВДИРА́ТИСЯ[УДИРА́ТИСЯ] (перев. раптово, сильним струменем); ПРОНИ́ЗУВАТИ що, ПРОРІ́ЗУВАТИ[ПРОРІЗА́ТИ]що, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ[ПРОРІЗА́ТИСЯ], ВРІ́ЗУВАТИСЯ[ВРІЗА́ТИСЯ], УРІ́ЗУВАТИСЯ[УРІЗА́ТИСЯ], ПРОСІВА́ТИСЯ, ПРОСІ́ЮВАТИСЯ, ПРОЗИРА́ТИкрізь що, ПРОЙМА́ТИщо, ПРОТИНА́ТИщо (про світлові промені); ВХО́ДИТИ[ВВІХО́ДИТИ][УХО́ДИТИ][УВІХО́ДИТИ] (всередину чогось). - Док.: прони́кнути[прони́кти], пройти́, проби́тися, просочи́тися, просотатися[просотитисярідше], проціди́тися, прося́кнути[прося́кти], пробра́тися, добра́тися[дібра́тися], промкну́тися, пролі́зти, прокра́стися, прорва́тися, продра́тися[проде́ртися], вде́ртися[уде́ртися], прониза́ти, прорі́зати, прорі́затися, врі́затися[урізатися], просі́ятися, прозирну́ти, пройня́ти, протну́ти[протя́ти], ввійти́[увійти́]. Крізь стіни в кімнату проникали приглушені звуки музики (С. Чорнобривець); Звуки проходять крізь стіни, і засуви хатні не можуть Їх зупинити (переклад М. Зерова); Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе (О. Олесь); З краників непомітними щілинами просочувалася пара (С. Чорнобривець); Короткий зимовий день тьмянів і просотувався надвечірньою синявою (С. Голованівський); Крізь щілини в дверях у хлів цідилося жовте світло (Ю. Мушкетик); Обоє курили. Дим сотався кільцями, проціджуючись у відчинене вікно (Є. Гуцало); Проміння сонця, майже поземне, просякло крізь густе мереживо листя (В. Собко); Мороз пробирався під одежу до тіла (В. Кучер); Дим з печів йде через вивід на горище й промикується через драниці (І. Нечуй-Левицький); Мороз розбивав стіни й пролазив у хату (Г. Епік); У щілини вікон прокрадалося виття завірюхи (І. Ле і О. Левада); Стіжки збіжжя й сіна виглядали мов купи розжареного вугля, а з їх середини де-де пролизувалися біляві огневі пасма (І. Франко); Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долині проривався світ пучками, .. пронизував кожний верх дерева (І. Нечуй-Левицький); Спалахи пострілів продиралися крізь дим і водяні смерчі (Ю. Мушкетик); З вулиці у двері Вдирається весняний вітерець (В. Мисик); Сонце прорізувало чорну тінь густого лісу (Панас Мирний); Вже споночіло. Кілька ліхтарів слабеньким світлом прорізали темряву (Є. Гуцало); В хліві досить темно, тільки де-не-де крізь малі просвіти прорізується сонячне проміння знадвору (Леся Українка); Крізь щільне запинало хмар прорізався світляний меч променя (І. Волошин); У тишу високими металевими нотами врізається музика (В. Собко); Над колонами має бути різнокольорове скло, крізь яке просіватиметься сонячне проміння (Л. Смілянський); Сонце в місті прозира, - лискотить сосни кора... (П. Тичина); Не пройме сонце лип густих, Озерні плеса спокоєм налито (М. Шеремет); Мов якісь пожари в небі й на землі, Протинають хмари блискавок шаблі (В. Сосюра); Бліде зимове світло входило в хату знадвору (М. Коцюбинський). - Пор. 1. наби́тися.