увірятися 2 значень

-1-
дієслово недоконаного виду
(переконуватися) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив увіря́тися, увіря́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   увіря́ймося, увіря́ймось
2 особа увіря́йся, увіря́йсь увіря́йтеся, увіря́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа увіря́тимуся, увіря́тимусь увіря́тимемося, увіря́тимемось, увіря́тимемся
2 особа увіря́тимешся увіря́тиметеся, увіря́тиметесь
3 особа увіря́тиметься увіря́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа увіря́юся, увіря́юсь увіря́ємося, увіря́ємось, увіря́ємся
2 особа увіря́єшся увіря́єтеся, увіря́єтесь
3 особа увіря́ється увіря́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
увіря́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. увіря́вся, увіря́всь увіря́лися, увіря́лись
жін. р. увіря́лася, увіря́лась
сер. р. увіря́лося, увіря́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
увіря́вшись

Словник синонімів

ДОВІРЯ́ТИкому (ставитися до когось із довір’ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ[ВІ́РИ], ПОКЛАДА́ТИСЯна кого, ЗВІРЯ́ТИСЯна кого, НАДІ́ЯТИСЯна кого; ВВІРЯ́ТИ[УВІРЯ́ТИ]кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ[УВІРЯ́ТИСЯ], СПУСКА́ТИСЯна кого, розм. (віддавати себе на чиюсь волю). - Док.: дові́ритися, пойня́ти [пойми́ти заст.] ві́ру [ві́ри], покла́стися, положи́тисярідшезві́ритися, понаді́ятися, вві́рити[уві́рити], вві́ритися[уві́ритися], спусти́тися. У сім’ї Козачуків Юрко вважався майже рідним. Він міг заходити, коли завгодно, йому в усьому довіряли, на нього покладалися (М. Ю. Тарновський); - Довіряйтесь лікарям, фельдшерам, не приховуйте від них хворих! (О. Гончар); - Викиньте все з голови і звіртесь на мене. Ви мені вірите чи ні, чорт забери! (О. Довженко); - Я ніколи нічим не криюся. Кожному правду кажу... І ви мене давно, здається, за такого знаєте. Чого ж ви тепер віри не ймете! (Панас Мирний); - Чи ти на Мирона свого надієшся? А він, думаєш, там, на заробітках, не заглядається на когось? (М. Стельмах); - О, на мене можете ввіряти, - одказала Надя, - в мене язик мов на припоні (А. Кримський); Добре було старому Макусі, що увірився дочці, та ще й розумній (Г. Квітка-Основ’яненко); [Хуса:] Старенька вже не здужає ходити, а на рабинь спуститися не можна у догляді за матір’ю (Леся Українка).
ПЕРЕКОНА́ТИСЯ (дійти певного висновку, повірити в щось на підставі доказів, спостережень, роздумів тощо), ДОКОНА́ТИСЯдіал.; ПЕРЕСВІ́ДЧИТИСЯ, ПРИСВІ́ДЧИТИСЯдіал.,ДОСВІ́ДЧИТИСЯдіал.,ДОСВІ́ДЧИТИдіал.,ДОСВІДИ́ТИдіал. (зваживши на факти, врахувавши досвід); УПЕ́ВНИТИСЯ[ВПЕ́ВНИТИСЯ], ЗАПЕ́ВНИТИСЯ, ДОПЕ́ВНИТИСЯрідше, ЗВІ́РИТИСЯрідше,УВІ́РИТИСЯ[ВВІ́РИТИСЯ]діал. (здобути певність). - Недок.: переко́нуватися, пересві́дчуватися, присві́дчуватися, упевня́тися[впевня́тися], упе́внюватися[впе́внюватися], запевня́тися[запе́внюватися], допевнятися[допевнюватися], звіря́тися, увіря́тися[ввіря́тися]. Бійці, які бачили немало трофейних коней, здобутих у ворога - бельгійських, французьких, угорських, - переконалися, що все-таки найвитриваліші коні - це наші (О. Гончар); Йому хотілося забігти ріпників несподівано, невидимо, щоб доконатися, як вони роблять (І. Франко); Лукія давно пересвідчилася - не на користь дочці пішли батьківські турботи, піклування (К. Гордієнко); Присвідчилися, що земля круглобока (Словник Б. Грінченка); Перебираючись з місця на місце, він забрів аж на Бессарабію і досвідчивсь, що в забродських ватагах багато вербівських втікачів (І. Нечуй-Левицький); - Се я сам досвідив. Лиш мертвець та сліпець Може буть проти неї [жіночої краси] надійний борець (І. Франко); Маляр упевнився, що у Тараса Григоровича є хист до малювання, і погодився його вчити (І. Кириленко); - Мені припоручено обдивитися паєштські виноградники, щоб запевнитися, чи вільні вони від філоксери (М. Коцюбинський); [Мичковський:] Свати збираються до вас сьогодня, хотять допевнитись, чи все готове до весілля? (І. Карпенко-Карий); А що вона відьма, то я в цьому добре звірилась, бо, де вона ступить, за нею слідком жаби скачуть (І. Нечуй-Левицький); Про Опанаса не чуть й не чуть, так що всі увірились, що Опанаса нема на світі (Грицько Григоренко).
-2-
дієслово недоконаного виду
(ввірятися)

Словник відмінків

Інфінітив увіря́тися, увіря́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   увіря́ймося, увіря́ймось
2 особа увіря́йся, увіря́йсь увіря́йтеся, увіря́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа увіря́тимуся, увіря́тимусь увіря́тимемося, увіря́тимемось, увіря́тимемся
2 особа увіря́тимешся увіря́тиметеся, увіря́тиметесь
3 особа увіря́тиметься увіря́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа увіря́юся, увіря́юсь увіря́ємося, увіря́ємось, увіря́ємся
2 особа увіря́єшся увіря́єтеся, увіря́єтесь
3 особа увіря́ється увіря́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
увіря́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. увіря́вся, увіря́всь увіря́лися, увіря́лись
жін. р. увіря́лася, увіря́лась
сер. р. увіря́лося, увіря́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
увіря́вшись

Словник синонімів

ДОВІРЯ́ТИкому (ставитися до когось із довір’ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ[ВІ́РИ], ПОКЛАДА́ТИСЯна кого, ЗВІРЯ́ТИСЯна кого, НАДІ́ЯТИСЯна кого; ВВІРЯ́ТИ[УВІРЯ́ТИ]кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ[УВІРЯ́ТИСЯ], СПУСКА́ТИСЯна кого, розм. (віддавати себе на чиюсь волю). - Док.: дові́ритися, пойня́ти [пойми́ти заст.] ві́ру [ві́ри], покла́стися, положи́тисярідшезві́ритися, понаді́ятися, вві́рити[уві́рити], вві́ритися[уві́ритися], спусти́тися. У сім’ї Козачуків Юрко вважався майже рідним. Він міг заходити, коли завгодно, йому в усьому довіряли, на нього покладалися (М. Ю. Тарновський); - Довіряйтесь лікарям, фельдшерам, не приховуйте від них хворих! (О. Гончар); - Викиньте все з голови і звіртесь на мене. Ви мені вірите чи ні, чорт забери! (О. Довженко); - Я ніколи нічим не криюся. Кожному правду кажу... І ви мене давно, здається, за такого знаєте. Чого ж ви тепер віри не ймете! (Панас Мирний); - Чи ти на Мирона свого надієшся? А він, думаєш, там, на заробітках, не заглядається на когось? (М. Стельмах); - О, на мене можете ввіряти, - одказала Надя, - в мене язик мов на припоні (А. Кримський); Добре було старому Макусі, що увірився дочці, та ще й розумній (Г. Квітка-Основ’яненко); [Хуса:] Старенька вже не здужає ходити, а на рабинь спуститися не можна у догляді за матір’ю (Леся Українка).
ПЕРЕКОНА́ТИСЯ (дійти певного висновку, повірити в щось на підставі доказів, спостережень, роздумів тощо), ДОКОНА́ТИСЯдіал.; ПЕРЕСВІ́ДЧИТИСЯ, ПРИСВІ́ДЧИТИСЯдіал.,ДОСВІ́ДЧИТИСЯдіал.,ДОСВІ́ДЧИТИдіал.,ДОСВІДИ́ТИдіал. (зваживши на факти, врахувавши досвід); УПЕ́ВНИТИСЯ[ВПЕ́ВНИТИСЯ], ЗАПЕ́ВНИТИСЯ, ДОПЕ́ВНИТИСЯрідше, ЗВІ́РИТИСЯрідше,УВІ́РИТИСЯ[ВВІ́РИТИСЯ]діал. (здобути певність). - Недок.: переко́нуватися, пересві́дчуватися, присві́дчуватися, упевня́тися[впевня́тися], упе́внюватися[впе́внюватися], запевня́тися[запе́внюватися], допевнятися[допевнюватися], звіря́тися, увіря́тися[ввіря́тися]. Бійці, які бачили немало трофейних коней, здобутих у ворога - бельгійських, французьких, угорських, - переконалися, що все-таки найвитриваліші коні - це наші (О. Гончар); Йому хотілося забігти ріпників несподівано, невидимо, щоб доконатися, як вони роблять (І. Франко); Лукія давно пересвідчилася - не на користь дочці пішли батьківські турботи, піклування (К. Гордієнко); Присвідчилися, що земля круглобока (Словник Б. Грінченка); Перебираючись з місця на місце, він забрів аж на Бессарабію і досвідчивсь, що в забродських ватагах багато вербівських втікачів (І. Нечуй-Левицький); - Се я сам досвідив. Лиш мертвець та сліпець Може буть проти неї [жіночої краси] надійний борець (І. Франко); Маляр упевнився, що у Тараса Григоровича є хист до малювання, і погодився його вчити (І. Кириленко); - Мені припоручено обдивитися паєштські виноградники, щоб запевнитися, чи вільні вони від філоксери (М. Коцюбинський); [Мичковський:] Свати збираються до вас сьогодня, хотять допевнитись, чи все готове до весілля? (І. Карпенко-Карий); А що вона відьма, то я в цьому добре звірилась, бо, де вона ступить, за нею слідком жаби скачуть (І. Нечуй-Левицький); Про Опанаса не чуть й не чуть, так що всі увірились, що Опанаса нема на світі (Грицько Григоренко).

Словник відмінків

Інфінітив увіря́тися, увіря́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   увіря́ймося, увіря́ймось
2 особа увіря́йся, увіря́йсь увіря́йтеся, увіря́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа увіря́тимуся, увіря́тимусь увіря́тимемося, увіря́тимемось, увіря́тимемся
2 особа увіря́тимешся увіря́тиметеся, увіря́тиметесь
3 особа увіря́тиметься увіря́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа увіря́юся, увіря́юсь увіря́ємося, увіря́ємось, увіря́ємся
2 особа увіря́єшся увіря́єтеся, увіря́єтесь
3 особа увіря́ється увіря́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
увіря́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. увіря́вся, увіря́всь увіря́лися, увіря́лись
жін. р. увіря́лася, увіря́лась
сер. р. увіря́лося, увіря́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
увіря́вшись