увіряти 2 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
(вірити) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив увіря́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   увіря́ймо
2 особа увіря́й увіря́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа увіря́тиму увіря́тимемо, увіря́тимем
2 особа увіря́тимеш увіря́тимете
3 особа увіря́тиме увіря́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа увіря́ю увіря́ємо, увіря́єм
2 особа увіря́єш увіря́єте
3 особа увіря́є увіря́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
увіря́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. увіря́в увіря́ли
жін. р. увіря́ла
сер. р. увіря́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
увіря́вши

Словник синонімів

ДОВІРЯ́ТИкому (ставитися до когось із довір’ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ[ВІ́РИ], ПОКЛАДА́ТИСЯна кого, ЗВІРЯ́ТИСЯна кого, НАДІ́ЯТИСЯна кого; ВВІРЯ́ТИ[УВІРЯ́ТИ]кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ[УВІРЯ́ТИСЯ], СПУСКА́ТИСЯна кого, розм. (віддавати себе на чиюсь волю). - Док.: дові́ритися, пойня́ти [пойми́ти заст.] ві́ру [ві́ри], покла́стися, положи́тисярідшезві́ритися, понаді́ятися, вві́рити[уві́рити], вві́ритися[уві́ритися], спусти́тися. У сім’ї Козачуків Юрко вважався майже рідним. Він міг заходити, коли завгодно, йому в усьому довіряли, на нього покладалися (М. Ю. Тарновський); - Довіряйтесь лікарям, фельдшерам, не приховуйте від них хворих! (О. Гончар); - Викиньте все з голови і звіртесь на мене. Ви мені вірите чи ні, чорт забери! (О. Довженко); - Я ніколи нічим не криюся. Кожному правду кажу... І ви мене давно, здається, за такого знаєте. Чого ж ви тепер віри не ймете! (Панас Мирний); - Чи ти на Мирона свого надієшся? А він, думаєш, там, на заробітках, не заглядається на когось? (М. Стельмах); - О, на мене можете ввіряти, - одказала Надя, - в мене язик мов на припоні (А. Кримський); Добре було старому Макусі, що увірився дочці, та ще й розумній (Г. Квітка-Основ’яненко); [Хуса:] Старенька вже не здужає ходити, а на рабинь спуститися не можна у догляді за матір’ю (Леся Українка).
-2-
дієслово недоконаного виду
(довіряти)

Словник відмінків

Інфінітив увіря́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   увіря́ймо
2 особа увіря́й увіря́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа увіря́тиму увіря́тимемо, увіря́тимем
2 особа увіря́тимеш увіря́тимете
3 особа увіря́тиме увіря́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа увіря́ю увіря́ємо, увіря́єм
2 особа увіря́єш увіря́єте
3 особа увіря́є увіря́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
увіря́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. увіря́в увіря́ли
жін. р. увіря́ла
сер. р. увіря́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
увіря́вши

Словник синонімів

ДОВІРЯ́ТИкому (ставитися до когось із довір’ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ[ВІ́РИ], ПОКЛАДА́ТИСЯна кого, ЗВІРЯ́ТИСЯна кого, НАДІ́ЯТИСЯна кого; ВВІРЯ́ТИ[УВІРЯ́ТИ]кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ[УВІРЯ́ТИСЯ], СПУСКА́ТИСЯна кого, розм. (віддавати себе на чиюсь волю). - Док.: дові́ритися, пойня́ти [пойми́ти заст.] ві́ру [ві́ри], покла́стися, положи́тисярідшезві́ритися, понаді́ятися, вві́рити[уві́рити], вві́ритися[уві́ритися], спусти́тися. У сім’ї Козачуків Юрко вважався майже рідним. Він міг заходити, коли завгодно, йому в усьому довіряли, на нього покладалися (М. Ю. Тарновський); - Довіряйтесь лікарям, фельдшерам, не приховуйте від них хворих! (О. Гончар); - Викиньте все з голови і звіртесь на мене. Ви мені вірите чи ні, чорт забери! (О. Довженко); - Я ніколи нічим не криюся. Кожному правду кажу... І ви мене давно, здається, за такого знаєте. Чого ж ви тепер віри не ймете! (Панас Мирний); - Чи ти на Мирона свого надієшся? А він, думаєш, там, на заробітках, не заглядається на когось? (М. Стельмах); - О, на мене можете ввіряти, - одказала Надя, - в мене язик мов на припоні (А. Кримський); Добре було старому Макусі, що увірився дочці, та ще й розумній (Г. Квітка-Основ’яненко); [Хуса:] Старенька вже не здужає ходити, а на рабинь спуститися не можна у догляді за матір’ю (Леся Українка).

Словник відмінків

Інфінітив увіря́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   увіря́ймо
2 особа увіря́й увіря́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа увіря́тиму увіря́тимемо, увіря́тимем
2 особа увіря́тимеш увіря́тимете
3 особа увіря́тиме увіря́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа увіря́ю увіря́ємо, увіря́єм
2 особа увіря́єш увіря́єте
3 особа увіря́є увіря́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
увіря́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. увіря́в увіря́ли
жін. р. увіря́ла
сер. р. увіря́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
увіря́вши