-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уві́рувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уві́руймо
2 особа уві́руй уві́руйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уві́рую уві́руємо, уві́руєм
2 особа уві́руєш уві́руєте
3 особа уві́рує уві́рують
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уві́рував уві́рували
жін.р. уві́рувала
сер.р. уві́рувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уві́руваний
Безособова форма
уві́рувано
Дієприслівник
уві́рувавши

Словник синонімів

ВІ́РИТИ (бути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійним), ВІ́РУВАТИ. - Док.: пові́рити, уві́рувати[вві́рувати]. Та любо вірити, що знов земля цвістиме І новий плід зачне (М. Рильський); Адже й гяури вірять в аллаха!.. (М. Коцюбинський); На сни, мовляв, не потурай; А рад я снам отим без міри, Бо міцно вірую в свій край, Як неньці йме дитина віри (П. Грабовський); - Двадцять п’ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист.., кінчив навчання, вірував, молився і викохував свій сад (О. Довженко); Я був би ладен увірувати в Бога, коли б після смерті мене запроторили в таку розкіш (Ю. Смолич).