увінчувати 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уві́нчувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уві́нчуймо
2 особа уві́нчуй уві́нчуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уві́нчуватиму уві́нчуватимемо, уві́нчуватимем
2 особа уві́нчуватимеш уві́нчуватимете
3 особа уві́нчуватиме уві́нчуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уві́нчую уві́нчуємо, уві́нчуєм
2 особа уві́нчуєш уві́нчуєте
3 особа уві́нчує уві́нчують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уві́нчуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уві́нчував уві́нчували
жін. р. уві́нчувала
сер. р. уві́нчувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уві́нчувавши

Словник синонімів

ЗАКВІ́ТЧУВАТИ (прикрашати квітами, зіллям), КВІТЧА́ТИ, УКВІ́ТЧУВАТИ, ЗАМА́ЮВАТИ, МА́ЇТИдіал.; ЗАКОСИ́ЧУВАТИ, ЗАТИКА́ТИзаст. (волосся або головний убір); УВІ́НЧУВАТИ, ВІНЧА́ТИпоет. (вінком). - Док.: заквітча́ти, уквітча́ти, замаї́ти, зама́яти, закоси́чити, зати́кати, увінча́ти. Щовечора вона надівала на голову червону стрічку, заквітчувала голову квітками та барвінком (І. Нечуй-Левицький); Франка й собі призналася, як її кохає Іван, ..як квітами квітчав її коси (С. Чорнобривець); І кожну картку уквітчала Фрося із чорнобривців сплетеним вінком (М. Бажан); Спрадавна вербену вважали чудодійною. В сиву давнину служителі релігійного культу замаювали нею олтарі під час жертвоприношень (з журналу); Життя одному квіттям все маїть, а терням треться до грудей другого (Уляна Кравченко); Він зриває квітку та закосичує нею кресаню (М. Коцюбинський); Та й вирвемо квіточку зелененьку, та й затичем Марусю молоденьку (Словник Б. Грінченка); Вістря списа кожен воїн увінчував листком лавра... (О. Гончар). - Пор. 1. прикраша́ти.
УВІ́НЧУВАТИ (бути у верхній частині чогось, закінчувати собою що-небудь), ВІНЧА́ТИ. - Док.: увінча́ти. Біля другого стовпа стояв на трьох ніжках дерев’яний конус.. Позолочений місяць вінчав його вістря (З. Тулуб).

Словник фразеологізмів

сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Дмитерко); Був час — я думав, що військова слава У бої з ворогом мене покриє (В. Самійленко).

уві́нчувати (вінча́ти) / увінча́ти ла́врами кого. Прославляти кого-небудь; визнавати чиїсь успіхи. Хоча С. Крушельницька, О. Мишуга, М. Менцинський і не мали змоги на рідній землі демонструвати своє мистецтво, але й там, на чужині, вони зуміли прихилити до себе серця.. Народи увінчували лаврами, підносили на Парнас їх, видатних співаків з України (З журналу).