-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив увілля́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   увілля́ймо
2 особа увілля́й увілля́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа увілля́ю увілля́ємо, увілля́єм
2 особа увілля́єш увілля́єте
3 особа увілля́є увілля́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. увілля́в увілля́ли
жін.р. увілля́ла
сер.р. увілля́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
увілля́тий
Безособова форма
увілля́то
Дієприслівник
увілля́вши

Словник синонімів

ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ]мед. (впускати, лити що-небудь у тканини чи порожнини організму), ВЛИВА́ТИ[УЛИВА́ТИ]. - Док.: ввести́[увести́], вли́ти[ули́ти], ввілля́ти[увілля́ти]. З допомогою ультразвукових коливань вдається роздрібнити сульфамідні препарати на такі частинки, що їх легко можна вводити під шкіру (з журналу); - Був добрий, - одказав Сирота, - але мені двічі вливали чужу кров. Мабуть, влили трохи злої (Ю. Мушкетик).
НАЛИ́ТИщо і чого (залити якусь рідину в що-небудь; ллючи, наповнити що-небудь; ллючи, утворити калюжу); НАБУ́РИТИрозм. (у великій кількості); ВЛИ́ТИ[УЛИ́ТИ], ВВІЛЛЯ́ТИ[УВІЛЛЯ́ТИ] (залити в що-небудь); ЛИНУ́ТИ, БУРХНУ́ТИрозм., БУ́ХНУТИрозм. (налити в що-небудь відразу й у великій кількості); НАСИ́ПАТИ (налити в посудину рідкої страви, який-небудь напій тощо). - Недок.: налива́ти, ли́ти, влива́ти[улива́ти], насипа́ти, си́пати. Налити води в чайник; Налити склянку води; Налити цілу калюжу; Замислившись, цідила [Одарка] молоко в глечик і не помітила, як пролила додолу... - Та що ж бо ти робиш?.. Глянь-но, яку калюжу набурила! - озвався батько з призьби (С. Воскрекасенко); Бугров улив у себе кухоль смердючої картоплянки (І. Микитенко); Отець Тарасій.. без сорому взяв пляшку, бурхнув рому в стакан [склянку] (І. Нечуй-Левицький); - Води з цебер бухнула в муку і перевела мені увесь запас (М. Стельмах); Насипати борщу; Брати! Вина! Вина мені насипте! (М. Бажан); [Митродора:] От і ще що; ти в чистий горщик воду насипала? (В. Самійленко). - Пор. 1. ли́ти, націди́ти.