увязнювати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ув’я́знювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ув’я́знюймо
2 особа ув’я́знюй ув’я́знюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ув’я́знюватиму ув’я́знюватимемо, ув’я́знюватимем
2 особа ув’я́знюватимеш ув’я́знюватимете
3 особа ув’я́знюватиме ув’я́знюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ув’я́знюю ув’я́знюємо, ув’я́знюєм
2 особа ув’я́знюєш ув’я́знюєте
3 особа ув’я́знює ув’я́знюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ув’я́знюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ув’я́знював ув’я́знювали
жін. р. ув’я́знювала
сер. р. ув’я́знювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ув’я́знюваний
Безособова форма
ув’я́знювано
Дієприслівник
ув’я́знювавши

Словник синонімів

УВ’ЯЗНИ́ТИ (помістити у в’язницю, позбавити волі); КИ́НУТИ, ВКИ́НУТИ, ЗАМКНУ́ТИ, ПОСАДИ́ТИ розм., ПОСАДОВИ́ТИ, ЗАСАДИ́ТИрозм. (перев. із сл. в тюрму, за грати, в кримінал і т. ін.). - Недок.: ув’я́знювати, ки́дати, замика́ти, саджа́ти, заса́джувати, в’язни́ти́рідше.Оксана опинилась за тюремними мурами. Вартові провели її у вогкий підвал і кинули в одиночку (В. Кучер); То бурду принесуть [до тюремної камери], то когось свіженького вкинуть (Ю. Збанацький); Саджали його не раз у кримінал (В. Стефаник); Їх позабивали в кайдани й посадили в тюрму (І. Нечуй-Левицький); Він ніяк не відступає і не хотів відступити від своєї думки засадити Оксану в острог (Л. Яновська); Урядники панів в’язнили, що революцію чинили (І. Франко).