-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ув’язни́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ув’язні́мо, ув’язні́м
2 особа ув’язни́ ув’язні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ув’язню́ ув’язнимо́, ув’язни́м
2 особа ув’язни́ш ув’язните́
3 особа ув’язни́ть ув’язня́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ув’язни́в ув’язни́ли
жін.р. ув’язни́ла
сер.р. ув’язни́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ув’я́знений
Безособова форма
ув’я́знено
Дієприслівник
ув’язни́вши

Словник синонімів

УВ’ЯЗНИ́ТИ (помістити у в’язницю, позбавити волі); КИ́НУТИ, ВКИ́НУТИ, ЗАМКНУ́ТИ, ПОСАДИ́ТИ розм., ПОСАДОВИ́ТИ, ЗАСАДИ́ТИрозм. (перев. із сл. в тюрму, за грати, в кримінал і т. ін.). - Недок.: ув’я́знювати, ки́дати, замика́ти, саджа́ти, заса́джувати, в’язни́ти́рідше.Оксана опинилась за тюремними мурами. Вартові провели її у вогкий підвал і кинули в одиночку (В. Кучер); То бурду принесуть [до тюремної камери], то когось свіженького вкинуть (Ю. Збанацький); Саджали його не раз у кримінал (В. Стефаник); Їх позабивали в кайдани й посадили в тюрму (І. Нечуй-Левицький); Він ніяк не відступає і не хотів відступити від своєї думки засадити Оксану в острог (Л. Яновська); Урядники панів в’язнили, що революцію чинили (І. Франко).