-1-
дієслово недоконаного виду
(примушувати або допомагати зайти куди-небудь)

Словник відмінків

Інфінітив уво́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уво́дьмо
2 особа уво́дь уво́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уво́дитиму уво́дитимемо, уво́дитимем
2 особа уво́дитимеш уво́дитимете
3 особа уво́дитиме уво́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уво́джу уво́димо, уво́дим
2 особа уво́диш уво́дите
3 особа уво́дить уво́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уво́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уво́див уво́дили
жін. р. уво́дила
сер. р. уво́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уво́дивши

Словник синонімів

ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ] (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], ЗАПРОВА́ДЖУВАТИрідше. - Док.: ввести́[увести́], завести́, впрова́дити[упрова́дити], запрова́дити. Вводять козаки зв’язаних по руках на одному мотузку трьох селян (О. Корнійчук); Взяв він мене за руку, увів у хату (І. Нечуй-Левицький); Він заводить коні в просторий засторонок (М. Стельмах); Зазнайомився [купець] з одною бідною жінкою.., підплатив її, щоб упровадила його.. до опочивальні паниної (переклад М. Лукаша); Я її стріла на пристані і запровадила до хати своєї (Леся Українка).
ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ] (вносити в твір, використовувати в творі), ВКЛЮЧА́ТИ, ВСТАВЛЯ́ТИ[УСТАВЛЯ́ТИ]. - Док.: ввести́[увести́], включи́ти, вста́вити[уста́вити]. Автори давніх українських драм часто вводили в свої п’єси монологи (з журналу); Іван Франко перший поставив українську літературу на ґрунт нового класу, перший увів до неї нового героя (П. Козланюк); У свій невеличкий "Буквар" він [Т. Шевченко] включив 13 зразків цього жанру [приказок] (з журналу); Балабуха писав ті байки й вірші, вставляючи прізвища чоловіків та молодиць (І. Нечуй-Левицький).
ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ]мед. (впускати, лити що-небудь у тканини чи порожнини організму), ВЛИВА́ТИ[УЛИВА́ТИ]. - Док.: ввести́[увести́], вли́ти[ули́ти], ввілля́ти[увілля́ти]. З допомогою ультразвукових коливань вдається роздрібнити сульфамідні препарати на такі частинки, що їх легко можна вводити під шкіру (з журналу); - Був добрий, - одказав Сирота, - але мені двічі вливали чужу кров. Мабуть, влили трохи злої (Ю. Мушкетик).
ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], УВО́ДИТИ[ВВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ[ВСТАВЛЯ́ТИ]заст.,НАСТАНОВЛЯ́ТИзаст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно). - Док.: запрова́дити, впрова́дити[упрова́дити], увести́[ввести́], завести́, уста́вити[вста́вити], настанови́ти, насади́ти. Купріян.. не марнував часу та запроваджував у своєму господарстві цих машин якомога більше (Григорій Тютюнник); Він з численними добровільними помічниками.. впроваджує механізоване доїння (І. Волошин); Як павук, закутавшись у свою павутину, сидить [Гамза] і щодня нові порядки уводить (Панас Мирний); Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Леся Українка); Усю землю розбила [княгиня Ольга], уставила волості, погости (С. Скляренко); - Закон? - знову викрикує [хтось] зсередини: - тови [пани] самі настановили такий закон!.. (Панас Мирний); [Калинович:] Трудно там правду насадить, де споконвіку у корені лежить неправда! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 2. устано́влювати.
ОЗНАЙО́МЛЮВАТИ[ОБЗНАЙО́МЛЮВАТИрідше] (подавати відомості про що-небудь), ЗНАЙО́МИТИ, ІНФОРМУВА́ТИ, ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ]у що;ПОСВЯЩА́ТИ (у що - перев. про таємне). - Док.: ознайо́мити[обзнайомити], познайо́мити, поінформува́ти, проінформува́ти, ввести́[увести́], посвяти́ти. - Просять мене докладно й всебічно ознайомити вас із системою мого господарювання (Ю. Смолич); Вони хотять [хочуть] познайомити російського читача з українською літературою (М. Коцюбинський); Андрій постійно слав листи, інформував про всі події (М. Ю. Тарновський); Старий коваль вводив Рубіна в таємниці свого ремесла (І. Сенченко); Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого учитель посвящав у тайни біології (Ю. Яновський). - Пор. 1. повідомля́ти.
ПРИЙМА́ТИ (допускати в своє товариство, до складу якогось об’єднання людей), БРА́ТИ, ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ], ВКЛЮЧА́ТИ, ПРИСВО́ЮВАТИзаст.;ПРИЛУЧА́ТИ, ЗАЛУЧА́ТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИкого у кого (до свого гурту, товариства тощо). - Док.: прийня́ти[приня́тирідко], прия́тизаст.узя́ти[взя́ти], ввести́[увести́], включи́ти, присво́їти, прилучи́ти, залучи́ти, посвяти́ти. Єремія приймав до себе на військову службу в козаки не тільки католиків, але й українців і уніятів (І. Нечуй-Левицький); Шануючи вашу приязнь до літератури, до живого слова, вважаю за свій обов’язок увести вас до нашого Олімпу (Я. Качура); Професора Драгу.. включили до лекторської групи (В. Кучер); Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні (Словник Б. Грінченка); - Недобитих данаями, на суходолах і в морі Повною чашею горя напоєних, голих, голодних - Нас до господи й до царства свого прилучаєш! (переклад М. Зерова); Радили Шафоросту скористатись цими підшефниками.. Але Шафорост навіть обурювався. Не вистачало йому залучати на будову ще й злочинний елемент (Я. Баш). - Пор. 1. зарахо́вувати.
-2-
дієслово недоконаного виду
(зволікати) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив уво́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уво́дьмо
2 особа уво́дь уво́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уво́дитиму уво́дитимемо, уво́дитимем
2 особа уво́дитимеш уво́дитимете
3 особа уво́дитиме уво́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уво́джу уво́димо, уво́дим
2 особа уво́диш уво́дите
3 особа уво́дить уво́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уво́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уво́див уво́дили
жін. р. уво́дила
сер. р. уво́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уво́дивши

Словник синонімів

ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ] (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], ЗАПРОВА́ДЖУВАТИрідше. - Док.: ввести́[увести́], завести́, впрова́дити[упрова́дити], запрова́дити. Вводять козаки зв’язаних по руках на одному мотузку трьох селян (О. Корнійчук); Взяв він мене за руку, увів у хату (І. Нечуй-Левицький); Він заводить коні в просторий засторонок (М. Стельмах); Зазнайомився [купець] з одною бідною жінкою.., підплатив її, щоб упровадила його.. до опочивальні паниної (переклад М. Лукаша); Я її стріла на пристані і запровадила до хати своєї (Леся Українка).
ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ] (вносити в твір, використовувати в творі), ВКЛЮЧА́ТИ, ВСТАВЛЯ́ТИ[УСТАВЛЯ́ТИ]. - Док.: ввести́[увести́], включи́ти, вста́вити[уста́вити]. Автори давніх українських драм часто вводили в свої п’єси монологи (з журналу); Іван Франко перший поставив українську літературу на ґрунт нового класу, перший увів до неї нового героя (П. Козланюк); У свій невеличкий "Буквар" він [Т. Шевченко] включив 13 зразків цього жанру [приказок] (з журналу); Балабуха писав ті байки й вірші, вставляючи прізвища чоловіків та молодиць (І. Нечуй-Левицький).
ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ]мед. (впускати, лити що-небудь у тканини чи порожнини організму), ВЛИВА́ТИ[УЛИВА́ТИ]. - Док.: ввести́[увести́], вли́ти[ули́ти], ввілля́ти[увілля́ти]. З допомогою ультразвукових коливань вдається роздрібнити сульфамідні препарати на такі частинки, що їх легко можна вводити під шкіру (з журналу); - Був добрий, - одказав Сирота, - але мені двічі вливали чужу кров. Мабуть, влили трохи злої (Ю. Мушкетик).
ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], УВО́ДИТИ[ВВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ[ВСТАВЛЯ́ТИ]заст.,НАСТАНОВЛЯ́ТИзаст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно). - Док.: запрова́дити, впрова́дити[упрова́дити], увести́[ввести́], завести́, уста́вити[вста́вити], настанови́ти, насади́ти. Купріян.. не марнував часу та запроваджував у своєму господарстві цих машин якомога більше (Григорій Тютюнник); Він з численними добровільними помічниками.. впроваджує механізоване доїння (І. Волошин); Як павук, закутавшись у свою павутину, сидить [Гамза] і щодня нові порядки уводить (Панас Мирний); Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Леся Українка); Усю землю розбила [княгиня Ольга], уставила волості, погости (С. Скляренко); - Закон? - знову викрикує [хтось] зсередини: - тови [пани] самі настановили такий закон!.. (Панас Мирний); [Калинович:] Трудно там правду насадить, де споконвіку у корені лежить неправда! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 2. устано́влювати.
ОЗНАЙО́МЛЮВАТИ[ОБЗНАЙО́МЛЮВАТИрідше] (подавати відомості про що-небудь), ЗНАЙО́МИТИ, ІНФОРМУВА́ТИ, ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ]у що;ПОСВЯЩА́ТИ (у що - перев. про таємне). - Док.: ознайо́мити[обзнайомити], познайо́мити, поінформува́ти, проінформува́ти, ввести́[увести́], посвяти́ти. - Просять мене докладно й всебічно ознайомити вас із системою мого господарювання (Ю. Смолич); Вони хотять [хочуть] познайомити російського читача з українською літературою (М. Коцюбинський); Андрій постійно слав листи, інформував про всі події (М. Ю. Тарновський); Старий коваль вводив Рубіна в таємниці свого ремесла (І. Сенченко); Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого учитель посвящав у тайни біології (Ю. Яновський). - Пор. 1. повідомля́ти.
ПРИЙМА́ТИ (допускати в своє товариство, до складу якогось об’єднання людей), БРА́ТИ, ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ], ВКЛЮЧА́ТИ, ПРИСВО́ЮВАТИзаст.;ПРИЛУЧА́ТИ, ЗАЛУЧА́ТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИкого у кого (до свого гурту, товариства тощо). - Док.: прийня́ти[приня́тирідко], прия́тизаст.узя́ти[взя́ти], ввести́[увести́], включи́ти, присво́їти, прилучи́ти, залучи́ти, посвяти́ти. Єремія приймав до себе на військову службу в козаки не тільки католиків, але й українців і уніятів (І. Нечуй-Левицький); Шануючи вашу приязнь до літератури, до живого слова, вважаю за свій обов’язок увести вас до нашого Олімпу (Я. Качура); Професора Драгу.. включили до лекторської групи (В. Кучер); Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні (Словник Б. Грінченка); - Недобитих данаями, на суходолах і в морі Повною чашею горя напоєних, голих, голодних - Нас до господи й до царства свого прилучаєш! (переклад М. Зерова); Радили Шафоросту скористатись цими підшефниками.. Але Шафорост навіть обурювався. Не вистачало йому залучати на будову ще й злочинний елемент (Я. Баш). - Пор. 1. зарахо́вувати.

Словник відмінків

Інфінітив уво́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уво́дьмо
2 особа уво́дь уво́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уво́дитиму уво́дитимемо, уво́дитимем
2 особа уво́дитимеш уво́дитимете
3 особа уво́дитиме уво́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уво́джу уво́димо, уво́дим
2 особа уво́диш уво́дите
3 особа уво́дить уво́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уво́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уво́див уво́дили
жін. р. уво́дила
сер. р. уво́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уво́дивши

Словник синонімів

ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИПРОВОДЖА́ТИ (звідки-небудь, за межі чогось); ВІДВО́ДИТИ, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ (з одного місця в інше); ДОВО́ДИТИ, ДОПРОВА́ДЖУВАТИ (до певного місця); ПІДВО́ДИТИ (до кого-чого на незначній відстані); НАВО́ДИТИ (вказуючи шлях); ЗВО́ДИТИ (згори вниз або докупи); СПРОВА́ДЖУВАТИ (примушувати звідкись іти). - Док.: повести́, провести́, привести́, ввести́[увести́], завести́, впрова́дити[упрова́дити], запрова́дити, ви́вести, ви́провадити, ви́проводити, відвести́, відпрова́дити, довести́, допрова́дити, підвести́, навести́, звести́, спрова́дити. За руку Амон бере її, веде У темну храмину (Т. Шевченко); Вони [конвоїри] вели його [полоненого] мовчки (Григорій Тютюнник); Ніхто не провадив дітей до костьолу (А. Крушельницький); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку (О. Іваненко); Настав час проводити молодих у комору (Ю. Смолич); Привела мене пані до своєї господи (Марко Вовчок); Ніколає бере дівчину за руку, вводить у кімнату (М. Чабанівський); А там їх заводять у камери звичні (А. Малишко); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); Він запровадив його до своєї фабрики (І. Франко); Данила під руки виводять на вулицю (М. Стельмах); В кімнаті з’являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей (Ю. Яновський); Старий випроводжав нас за село (Марко Вовчок); - Я прошу відвести мене до місцевої влади (І. Ле); Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей); Він таки.. довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Заарештованих сім панів з цукроварні Прокіп доручив повстанцям допровадити до Угринова (Ф. Малицький); Наряджають.. Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян); Не жалійте зрадника, бо він ось небавом наведе своїх жовнірів (І. Нечуй-Левицький); Поштмейстер вхопив її попід пахви і звів з ослону додолу (І. Нечуй-Левицький); Й мене.. з ганьбою стали спроваджувати геть із саду, з танців, із весілля (Є. Гуцало). - Пор. 1. перево́дити, 1. супрово́джувати.