ГОДИ́ТИкому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИкому,ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯкому і без додатка, діал.,ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯкому і без додатка, діал.;ПОТРАФЛЯ́ТИкому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИкому, розм. (задовольняти чиїсь смаки, вимоги); ПРИСЛУГО́ВУВАТИкому, ПРИСЛУ́ЖУВАТИкому,ПРИСЛУ́ГУВАТИкому,ПРИСЛУ́ЖУВАТИСЯкому і без додатка,УПАДА́ТИбіля (коло) кого,ОБВИВА́ТИСЯбіля (коло, навколо) кого, рідше, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]біля (коло, навколо) кого, розм., ТУПЦЮВА́ТИбіля (коло) кого, розм.,ТУ́ПЦЯТИбіля (коло) кого, розм.,НАДСКА́КУВАТИбіля (коло) кого, розм.,ЗАСКА́КУВАТИбіля (коло) кого, діал. (улесливо запобігаючи перед ким-небудь, задовольняти всі бажання, примхи); ВОЗИ́ТИСЯз ким, розм., НОСИ́ТИСЯз ким, розм., ПА́НЬКАТИСЯз ким., розм., ЦЯ́ЦЬКАТИСЯз< ким, розм.,МАНІ́ЖИТИСЯз ким, розм.,ПА́НЬКАТИколо кого, кому, заст. (потурати всім примхам). - Док.: догоди́ти, угоди́ти[вгоди́ти], приподо́битися, потра́фити, потра́пити, прислужи́ти, прислужи́тися. Трохи ніяково було йому за свою запобігливість.., але, зрештою, така красуня перед вами, хіба ж не варта вона того, щоб за нею упадати, годити їй в усьому (О. Гончар); Так він коло його впадає, так йому догоджає, що вже далі й нікуди (Б. Грінченко); Палив [Юрішко] панам груби, прислужувався, приподоблювався, не одно витерпів (Г. Хоткевич); Знав Агапіт, що християнство.. виникло, щоб потрафляти й догоджати старим, знищеним, знесиленим людям (П. Загребельний); [Бруклі:] Тії пані завжди химерують, усе їм не потрапиш (Леся Українка); Насипає [Віталик] з банки перед Тонею мідій.., сам їх розлущує і подає дівчині, подає трохи аж недбало, щоб вона не зазналась, не подумала, що він так уже біля неї упадає та прислуговує (О. Гончар); Батько, як хміль коло верби, коло неї обвивався (Грицько Григоренко); Тітка Ястшембського увивалась коло панни Броніслави з усієї сили (І. Нечуй-Левицький); Край стола сидить Мотря.., а муженько мій зазирає їй у вічі, розважає її, роздебенює, тупцює коло неї (А. Кримський); - Це вони так тупцяють коло нас, щоб залучити жениха для своєї Ваті(І. Нечуй-Левицький); Коли мав [Онуфрій] у себе гостем когось із панського дому, надскакував коло нього.., раз по раз промовляючи: - Прошу їсти (О. Кобилянська); Він заскакував коло Бориса, запрошував його кілька разів до себе додому, хоч в душі погорджував ним (І. Франко); Малі діти возилися з нею без кінця, робили їй ляльок, вирізали з паперу квіти (О. Іваненко); - Спасибі, що хати не мина [становий]. - Ще б не минав, як ви з ним отак носитесь та годите йому, неначе тій болячці! (Панас Мирний); Вони годили Грицаєві, як болячці, й мусили кидати роботу та панькатися з дідом (І. Нечуй-Левицький); Посадовить [Левко] їїна санки, тільки не біля себе, а на самім задку, - з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (М. Стельмах); Так будем панькати всі коло нього, Що справді здасться сам собі він паном (П. Куліш). - Пор. підлабу́знюватися.

ЗАЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.), ЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко з ким, ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ]за ким, біля (коло) кого, рідко до кого,ПРИПАДА́ТИбіля кого,ЖЕНИХА́ТИСЯз ким, рідко на кого,ЗАГРАВА́ТИдо кого, з ким,ЗАЙМА́ТИкого,ЖАРТУВА́ТИз ким,ФЛІРТУВА́ТИз ким,ВИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]біля кого й за ким,ВОЛОЧИ́ТИСЯза ким, розм.,СТРІЛЯ́ТИза ким, розм.,ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ]за ким, розм.,БІ́ГАТИза ким, розм.,ЖИРУВА́ТИза ким, розм.,РОМАНСУВА́ТИз ким, рідко,ЧІПЛЯ́ТИСЯрозм.,ГОРНУ́ТИСЯдо кого, розм.,ЛИ́ПНУТИдо кого, розм.,ПРИЛИПА́ТИдо кого, розм.Усі знали, що старшина надстрокової служби Боря Смалець залицявся до Поліни (М. Зарудний); - Ще наче вчора був молодим, до дівчат лицявся... (О. Гончар); А колись же було - за нею упадав Гордій Чуприна. Не раз помічала на собі його палкі погляди (І. Цюпа); Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька); Забув Грицько про великий посаг,який думав затягти за жінкою, годі думати про якусь незвичайну красу, - давай лицятися та женихатися з Христею (Панас Мирний); Конюх носив заміс тіткам, загравав до Онисі Безверхої, яка боялася навіть зиркнути на нього і нахиляла лице якомога нижче (Є. Гуцало); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (пісня); [Гострохвостий:] Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); - Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (А. Головко); [Павлущенко:] Мені вже й так обридло у женихівському сословії перебувать..! Ходи до їх та тілько облизуйся, як панночка з іншими романсує! (Олена Пчілка); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко).

ЗВИВА́ТИСЯ (про дорогу, річку і т. ін. - мати вигини, зигзаги), ВИГИНА́ТИСЯ, ВИ́ТИСЯ, ПЕТЛЯ́ТИ, ЗМІЇ́ТИСЯ, КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]розм.,ГАДЮ́ЧИТИСЯрозм.,ПЕТЛЮВА́ТИдіал.Звившись гадюкою, пославсь [шлях] од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану (Панас Мирний); Оце тая стежечка Ізвивається (І. Франко); Там, де Ятрань круто в’ється, З-під каменя б’є вода - Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода (пісня); Крута і звивиста дорога весь час зміїлася вздовж Ляториці (С. Журахович); Від хутірця один шлях вився - увивався до.. гаю (Марко Вовчок); І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава (З. Тулуб); Із заходу на схід петлював маленький струмок (В. Козаченко).

СО́ВАТИСЯ (не сидіти спокійно, рухатися на місці), КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ], ВЕРТІ́ТИСЯ, ВОВТУ́ЗИТИСЯрозм.Неспокійно соватися на своєму стільці; За столом сидить [Юрко], мов на жаринах - крутиться, вертиться, не в миску дивиться, а все в вікно та в вікно (І. Рябокляч).

ГОДИ́ТИкому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИкому,ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯкому і без додатка, діал.,ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯкому і без додатка, діал.;ПОТРАФЛЯ́ТИкому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИкому, розм. (задовольняти чиїсь смаки, вимоги); ПРИСЛУГО́ВУВАТИкому, ПРИСЛУ́ЖУВАТИкому,ПРИСЛУ́ГУВАТИкому,ПРИСЛУ́ЖУВАТИСЯкому і без додатка,УПАДА́ТИбіля (коло) кого,ОБВИВА́ТИСЯбіля (коло, навколо) кого, рідше, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]біля (коло, навколо) кого, розм., ТУПЦЮВА́ТИбіля (коло) кого, розм.,ТУ́ПЦЯТИбіля (коло) кого, розм.,НАДСКА́КУВАТИбіля (коло) кого, розм.,ЗАСКА́КУВАТИбіля (коло) кого, діал. (улесливо запобігаючи перед ким-небудь, задовольняти всі бажання, примхи); ВОЗИ́ТИСЯз ким, розм., НОСИ́ТИСЯз ким, розм., ПА́НЬКАТИСЯз ким., розм., ЦЯ́ЦЬКАТИСЯз< ким, розм.,МАНІ́ЖИТИСЯз ким, розм.,ПА́НЬКАТИколо кого, кому, заст. (потурати всім примхам). - Док.: догоди́ти, угоди́ти[вгоди́ти], приподо́битися, потра́фити, потра́пити, прислужи́ти, прислужи́тися. Трохи ніяково було йому за свою запобігливість.., але, зрештою, така красуня перед вами, хіба ж не варта вона того, щоб за нею упадати, годити їй в усьому (О. Гончар); Так він коло його впадає, так йому догоджає, що вже далі й нікуди (Б. Грінченко); Палив [Юрішко] панам груби, прислужувався, приподоблювався, не одно витерпів (Г. Хоткевич); Знав Агапіт, що християнство.. виникло, щоб потрафляти й догоджати старим, знищеним, знесиленим людям (П. Загребельний); [Бруклі:] Тії пані завжди химерують, усе їм не потрапиш (Леся Українка); Насипає [Віталик] з банки перед Тонею мідій.., сам їх розлущує і подає дівчині, подає трохи аж недбало, щоб вона не зазналась, не подумала, що він так уже біля неї упадає та прислуговує (О. Гончар); Батько, як хміль коло верби, коло неї обвивався (Грицько Григоренко); Тітка Ястшембського увивалась коло панни Броніслави з усієї сили (І. Нечуй-Левицький); Край стола сидить Мотря.., а муженько мій зазирає їй у вічі, розважає її, роздебенює, тупцює коло неї (А. Кримський); - Це вони так тупцяють коло нас, щоб залучити жениха для своєї Ваті(І. Нечуй-Левицький); Коли мав [Онуфрій] у себе гостем когось із панського дому, надскакував коло нього.., раз по раз промовляючи: - Прошу їсти (О. Кобилянська); Він заскакував коло Бориса, запрошував його кілька разів до себе додому, хоч в душі погорджував ним (І. Франко); Малі діти возилися з нею без кінця, робили їй ляльок, вирізали з паперу квіти (О. Іваненко); - Спасибі, що хати не мина [становий]. - Ще б не минав, як ви з ним отак носитесь та годите йому, неначе тій болячці! (Панас Мирний); Вони годили Грицаєві, як болячці, й мусили кидати роботу та панькатися з дідом (І. Нечуй-Левицький); Посадовить [Левко] їїна санки, тільки не біля себе, а на самім задку, - з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (М. Стельмах); Так будем панькати всі коло нього, Що справді здасться сам собі він паном (П. Куліш). - Пор. підлабу́знюватися.

ЗАЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.), ЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко з ким, ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ]за ким, біля (коло) кого, рідко до кого,ПРИПАДА́ТИбіля кого,ЖЕНИХА́ТИСЯз ким, рідко на кого,ЗАГРАВА́ТИдо кого, з ким,ЗАЙМА́ТИкого,ЖАРТУВА́ТИз ким,ФЛІРТУВА́ТИз ким,ВИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]біля кого й за ким,ВОЛОЧИ́ТИСЯза ким, розм.,СТРІЛЯ́ТИза ким, розм.,ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ]за ким, розм.,БІ́ГАТИза ким, розм.,ЖИРУВА́ТИза ким, розм.,РОМАНСУВА́ТИз ким, рідко,ЧІПЛЯ́ТИСЯрозм.,ГОРНУ́ТИСЯдо кого, розм.,ЛИ́ПНУТИдо кого, розм.,ПРИЛИПА́ТИдо кого, розм.Усі знали, що старшина надстрокової служби Боря Смалець залицявся до Поліни (М. Зарудний); - Ще наче вчора був молодим, до дівчат лицявся... (О. Гончар); А колись же було - за нею упадав Гордій Чуприна. Не раз помічала на собі його палкі погляди (І. Цюпа); Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька); Забув Грицько про великий посаг,який думав затягти за жінкою, годі думати про якусь незвичайну красу, - давай лицятися та женихатися з Христею (Панас Мирний); Конюх носив заміс тіткам, загравав до Онисі Безверхої, яка боялася навіть зиркнути на нього і нахиляла лице якомога нижче (Є. Гуцало); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (пісня); [Гострохвостий:] Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); - Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (А. Головко); [Павлущенко:] Мені вже й так обридло у женихівському сословії перебувать..! Ходи до їх та тілько облизуйся, як панночка з іншими романсує! (Олена Пчілка); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко).

ЗВИВА́ТИСЯ (про дорогу, річку і т. ін. - мати вигини, зигзаги), ВИГИНА́ТИСЯ, ВИ́ТИСЯ, ПЕТЛЯ́ТИ, ЗМІЇ́ТИСЯ, КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]розм.,ГАДЮ́ЧИТИСЯрозм.,ПЕТЛЮВА́ТИдіал.Звившись гадюкою, пославсь [шлях] од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану (Панас Мирний); Оце тая стежечка Ізвивається (І. Франко); Там, де Ятрань круто в’ється, З-під каменя б’є вода - Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода (пісня); Крута і звивиста дорога весь час зміїлася вздовж Ляториці (С. Журахович); Від хутірця один шлях вився - увивався до.. гаю (Марко Вовчок); І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава (З. Тулуб); Із заходу на схід петлював маленький струмок (В. Козаченко).

СО́ВАТИСЯ (не сидіти спокійно, рухатися на місці), КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ], ВЕРТІ́ТИСЯ, ВОВТУ́ЗИТИСЯрозм.Неспокійно соватися на своєму стільці; За столом сидить [Юрко], мов на жаринах - крутиться, вертиться, не в миску дивиться, а все в вікно та в вікно (І. Рябокляч).