-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив увести́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уведі́мо, уведі́м
2 особа уведи́ уведі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уведу́ уведемо́, уведе́м
2 особа уведе́ш уведете́
3 особа уведе́ уведу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уві́в увели́
жін.р. увела́
сер.р. увело́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уве́дений
Безособова форма
уве́дено
Дієприслівник
уві́вши

Словник синонімів

ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ] (ведучи, супроводжуючи, допомагати або примушувати зайти куди-небудь, у межі чогось), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], ЗАПРОВА́ДЖУВАТИрідше. - Док.: ввести́[увести́], завести́, впрова́дити[упрова́дити], запрова́дити. Вводять козаки зв’язаних по руках на одному мотузку трьох селян (О. Корнійчук); Взяв він мене за руку, увів у хату (І. Нечуй-Левицький); Він заводить коні в просторий засторонок (М. Стельмах); Зазнайомився [купець] з одною бідною жінкою.., підплатив її, щоб упровадила його.. до опочивальні паниної (переклад М. Лукаша); Я її стріла на пристані і запровадила до хати своєї (Леся Українка).
ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ] (вносити в твір, використовувати в творі), ВКЛЮЧА́ТИ, ВСТАВЛЯ́ТИ[УСТАВЛЯ́ТИ]. - Док.: ввести́[увести́], включи́ти, вста́вити[уста́вити]. Автори давніх українських драм часто вводили в свої п’єси монологи (з журналу); Іван Франко перший поставив українську літературу на ґрунт нового класу, перший увів до неї нового героя (П. Козланюк); У свій невеличкий "Буквар" він [Т. Шевченко] включив 13 зразків цього жанру [приказок] (з журналу); Балабуха писав ті байки й вірші, вставляючи прізвища чоловіків та молодиць (І. Нечуй-Левицький).
ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ]мед. (впускати, лити що-небудь у тканини чи порожнини організму), ВЛИВА́ТИ[УЛИВА́ТИ]. - Док.: ввести́[увести́], вли́ти[ули́ти], ввілля́ти[увілля́ти]. З допомогою ультразвукових коливань вдається роздрібнити сульфамідні препарати на такі частинки, що їх легко можна вводити під шкіру (з журналу); - Був добрий, - одказав Сирота, - але мені двічі вливали чужу кров. Мабуть, влили трохи злої (Ю. Мушкетик).
ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИПРОВОДЖА́ТИ (звідки-небудь, за межі чогось); ВІДВО́ДИТИ, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ (з одного місця в інше); ДОВО́ДИТИ, ДОПРОВА́ДЖУВАТИ (до певного місця); ПІДВО́ДИТИ (до кого-чого на незначній відстані); НАВО́ДИТИ (вказуючи шлях); ЗВО́ДИТИ (згори вниз або докупи); СПРОВА́ДЖУВАТИ (примушувати звідкись іти). - Док.: повести́, провести́, привести́, ввести́[увести́], завести́, впрова́дити[упрова́дити], запрова́дити, ви́вести, ви́провадити, ви́проводити, відвести́, відпрова́дити, довести́, допрова́дити, підвести́, навести́, звести́, спрова́дити. За руку Амон бере її, веде У темну храмину (Т. Шевченко); Вони [конвоїри] вели його [полоненого] мовчки (Григорій Тютюнник); Ніхто не провадив дітей до костьолу (А. Крушельницький); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку (О. Іваненко); Настав час проводити молодих у комору (Ю. Смолич); Привела мене пані до своєї господи (Марко Вовчок); Ніколає бере дівчину за руку, вводить у кімнату (М. Чабанівський); А там їх заводять у камери звичні (А. Малишко); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); Він запровадив його до своєї фабрики (І. Франко); Данила під руки виводять на вулицю (М. Стельмах); В кімнаті з’являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей (Ю. Яновський); Старий випроводжав нас за село (Марко Вовчок); - Я прошу відвести мене до місцевої влади (І. Ле); Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей); Він таки.. довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Заарештованих сім панів з цукроварні Прокіп доручив повстанцям допровадити до Угринова (Ф. Малицький); Наряджають.. Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян); Не жалійте зрадника, бо він ось небавом наведе своїх жовнірів (І. Нечуй-Левицький); Поштмейстер вхопив її попід пахви і звів з ослону додолу (І. Нечуй-Левицький); Й мене.. з ганьбою стали спроваджувати геть із саду, з танців, із весілля (Є. Гуцало). - Пор. 1. перево́дити, 1. супрово́джувати.
ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], УВО́ДИТИ[ВВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ[ВСТАВЛЯ́ТИ]заст.,НАСТАНОВЛЯ́ТИзаст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно). - Док.: запрова́дити, впрова́дити[упрова́дити], увести́[ввести́], завести́, уста́вити[вста́вити], настанови́ти, насади́ти. Купріян.. не марнував часу та запроваджував у своєму господарстві цих машин якомога більше (Григорій Тютюнник); Він з численними добровільними помічниками.. впроваджує механізоване доїння (І. Волошин); Як павук, закутавшись у свою павутину, сидить [Гамза] і щодня нові порядки уводить (Панас Мирний); Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Леся Українка); Усю землю розбила [княгиня Ольга], уставила волості, погости (С. Скляренко); - Закон? - знову викрикує [хтось] зсередини: - тови [пани] самі настановили такий закон!.. (Панас Мирний); [Калинович:] Трудно там правду насадить, де споконвіку у корені лежить неправда! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 2. устано́влювати.
ОЗНАЙО́МЛЮВАТИ[ОБЗНАЙО́МЛЮВАТИрідше] (подавати відомості про що-небудь), ЗНАЙО́МИТИ, ІНФОРМУВА́ТИ, ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ]у що;ПОСВЯЩА́ТИ (у що - перев. про таємне). - Док.: ознайо́мити[обзнайомити], познайо́мити, поінформува́ти, проінформува́ти, ввести́[увести́], посвяти́ти. - Просять мене докладно й всебічно ознайомити вас із системою мого господарювання (Ю. Смолич); Вони хотять [хочуть] познайомити російського читача з українською літературою (М. Коцюбинський); Андрій постійно слав листи, інформував про всі події (М. Ю. Тарновський); Старий коваль вводив Рубіна в таємниці свого ремесла (І. Сенченко); Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого учитель посвящав у тайни біології (Ю. Яновський). - Пор. 1. повідомля́ти.
ПРИЙМА́ТИ (допускати в своє товариство, до складу якогось об’єднання людей), БРА́ТИ, ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ], ВКЛЮЧА́ТИ, ПРИСВО́ЮВАТИзаст.;ПРИЛУЧА́ТИ, ЗАЛУЧА́ТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИкого у кого (до свого гурту, товариства тощо). - Док.: прийня́ти[приня́тирідко], прия́тизаст.узя́ти[взя́ти], ввести́[увести́], включи́ти, присво́їти, прилучи́ти, залучи́ти, посвяти́ти. Єремія приймав до себе на військову службу в козаки не тільки католиків, але й українців і уніятів (І. Нечуй-Левицький); Шануючи вашу приязнь до літератури, до живого слова, вважаю за свій обов’язок увести вас до нашого Олімпу (Я. Качура); Професора Драгу.. включили до лекторської групи (В. Кучер); Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні (Словник Б. Грінченка); - Недобитих данаями, на суходолах і в морі Повною чашею горя напоєних, голих, голодних - Нас до господи й до царства свого прилучаєш! (переклад М. Зерова); Радили Шафоросту скористатись цими підшефниками.. Але Шафорост навіть обурювався. Не вистачало йому залучати на будову ще й злочинний елемент (Я. Баш). - Пор. 1. зарахо́вувати.