увертатися 2 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
(уникати удару) [розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | уверта́тися, уверта́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уверта́ймося, уверта́ймось | |
| 2 особа | уверта́йся, уверта́йсь | уверта́йтеся, уверта́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уверта́тимуся, уверта́тимусь | уверта́тимемося, уверта́тимемось, уверта́тимемся |
| 2 особа | уверта́тимешся | уверта́тиметеся, уверта́тиметесь |
| 3 особа | уверта́тиметься | уверта́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уверта́юся, уверта́юсь | уверта́ємося, уверта́ємось, уверта́ємся |
| 2 особа | уверта́єшся | уверта́єтеся, уверта́єтесь |
| 3 особа | уверта́ється | уверта́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уверта́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уверта́вся, уверта́всь | уверта́лися, уверта́лись |
| жін. р. | уверта́лася, уверта́лась | |
| сер. р. | уверта́лося, уверта́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уверта́вшись | ||
-2-
дієслово недоконаного виду
(управлятися з роботою) [діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | уверта́тися, уверта́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уверта́ймося, уверта́ймось | |
| 2 особа | уверта́йся, уверта́йсь | уверта́йтеся, уверта́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уверта́тимуся, уверта́тимусь | уверта́тимемося, уверта́тимемось, уверта́тимемся |
| 2 особа | уверта́тимешся | уверта́тиметеся, уверта́тиметесь |
| 3 особа | уверта́тиметься | уверта́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уверта́юся, уверта́юсь | уверта́ємося, уверта́ємось, уверта́ємся |
| 2 особа | уверта́єшся | уверта́єтеся, уверта́єтесь |
| 3 особа | уверта́ється | уверта́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уверта́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уверта́вся, уверта́всь | уверта́лися, уверта́лись |
| жін. р. | уверта́лася, уверта́лась | |
| сер. р. | уверта́лося, уверта́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уверта́вшись | ||
Словник відмінків
| Інфінітив | уверта́тися, уверта́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уверта́ймося, уверта́ймось | |
| 2 особа | уверта́йся, уверта́йсь | уверта́йтеся, уверта́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уверта́тимуся, уверта́тимусь | уверта́тимемося, уверта́тимемось, уверта́тимемся |
| 2 особа | уверта́тимешся | уверта́тиметеся, уверта́тиметесь |
| 3 особа | уверта́тиметься | уверта́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уверта́юся, уверта́юсь | уверта́ємося, уверта́ємось, уверта́ємся |
| 2 особа | уверта́єшся | уверта́єтеся, уверта́єтесь |
| 3 особа | уверта́ється | уверта́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| уверта́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | уверта́вся, уверта́всь | уверта́лися, уверта́лись |
| жін. р. | уверта́лася, уверта́лась | |
| сер. р. | уверта́лося, уверта́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уверта́вшись | ||