-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уверта́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уверта́ймо
2 особа уверта́й уверта́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уверта́тиму уверта́тимемо, уверта́тимем
2 особа уверта́тимеш уверта́тимете
3 особа уверта́тиме уверта́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уверта́ю уверта́ємо, уверта́єм
2 особа уверта́єш уверта́єте
3 особа уверта́є уверта́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уверта́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уверта́в уверта́ли
жін. р. уверта́ла
сер. р. уверта́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уверта́вши

Словник синонімів

ВКРУ́ЧУВАТИ[УКРУ́ЧУВАТИ] (обертаючи, вставляти кудись, закріплювати в чомусь), ВВЕРТА́ТИ[УВЕРТА́ТИ], ВВІ́РЧУВАТИ[УВІ́РЧУВАТИ], ВГВИ́НЧУВАТИ[УГВИ́НЧУВАТИ]. - Док.: вкрути́ти[укрути́ти], вверну́ти[уверну́ти], вверті́ти[уверті́ти], вгвинти́ти[угвинти́ти]. Радист вкрутив лампочку у патрон, і вона знову яскраво спалахнула (з журналу); Потім [Тимофій] бере свідерок і однією рукою вміло ввірчує його в дерево (М. Стельмах).
ВСТАВЛЯ́ТИ[УСТАВЛЯ́ТИ] (при розмові включати свої слова в чиєсь мовлення), ДОКИДА́ТИрозм.,ПІДКИДА́ТИ[ПІДКИ́ДУВАТИ]розм.,ВВЕРТА́ТИ[УВЕРТА́ТИ]розм., ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯрозм., ВТУ́ЛЮВАТИ[УТУ́ЛЮВАТИ], ВТУЛЯ́ТИ[УТУЛЯ́ТИ]. - Док.: вста́вити[уста́вити], доки́нути, підки́нути, вверну́ти[уверну́ти], прохопи́тися, втули́ти[утули́ти]. Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки (І. Ле); Біля його сиділа й щебетала Гаїнка, а дід Дорош докидав часом і собі слівце (Б. Грінченко); - Їм більше глиняні черепочки попадаються, - авторитетно підкидає Супрун (О. Гончар); Іванов.. заговорив зовсім спокійно, коли, нарешті, стала змога прохопитись крізь загальні вигуки (Ю. Смолич); Втуливши яке слово не до ладу, можна спинитись і почати заново (С. Васильченко). - Пор. сказа́ти.