-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | уверта́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | уверта́ймо |
2 особа | уверта́й | уверта́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | уверта́тиму | уверта́тимемо, уверта́тимем |
2 особа | уверта́тимеш | уверта́тимете |
3 особа | уверта́тиме | уверта́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | уверта́ю | уверта́ємо, уверта́єм |
2 особа | уверта́єш | уверта́єте |
3 особа | уверта́є | уверта́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
уверта́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | уверта́в | уверта́ли |
жін. р. | уверта́ла |
сер. р. | уверта́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
уверта́вши |
Словник синонімів
ВКРУ́ЧУВАТИ [УКРУ́ЧУВАТИ] (обертаючи, вставляти кудись, закріплювати в чомусь), ВВЕРТА́ТИ [УВЕРТА́ТИ], ВВІ́РЧУВАТИ [УВІ́РЧУВАТИ], ВГВИ́НЧУВАТИ [УГВИ́НЧУВАТИ]. - Док.: вкрути́ти [укрути́ти], вверну́ти [уверну́ти], вверті́ти [уверті́ти], вгвинти́ти [угвинти́ти]. Радист вкрутив лампочку у патрон, і вона знову яскраво спалахнула (з журналу); Потім [Тимофій] бере свідерок і однією рукою вміло ввірчує його в дерево (М. Стельмах).
ВСТАВЛЯ́ТИ [УСТАВЛЯ́ТИ] (при розмові включати свої слова в чиєсь мовлення), ДОКИДА́ТИ розм., ПІДКИДА́ТИ [ПІДКИ́ДУВАТИ] розм., ВВЕРТА́ТИ [УВЕРТА́ТИ] розм., ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ розм., ВТУ́ЛЮВАТИ [УТУ́ЛЮВАТИ], ВТУЛЯ́ТИ [УТУЛЯ́ТИ]. - Док.: вста́вити [уста́вити], доки́нути, підки́нути, вверну́ти [уверну́ти], прохопи́тися, втули́ти [утули́ти]. Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки (І. Ле); Біля його сиділа й щебетала Гаїнка, а дід Дорош докидав часом і собі слівце (Б. Грінченко); - Їм більше глиняні черепочки попадаються, - авторитетно підкидає Супрун (О. Гончар); Іванов.. заговорив зовсім спокійно, коли, нарешті, стала змога прохопитись крізь загальні вигуки (Ю. Смолич); Втуливши яке слово не до ладу, можна спинитись і почати заново (С. Васильченко). - Пор. сказа́ти.