ува́люватися
1
дієслово недоконаного виду
| Інфінітив | ува́люватися, ува́люватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ува́люймося, ува́люймось | |
| 2 особа | ува́люйся, ува́люйсь | ува́люйтеся, ува́люйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ува́люватимуся, ува́люватимусь | ува́люватимемося, ува́люватимемось, ува́люватимемся |
| 2 особа | ува́люватимешся | ува́люватиметеся, ува́люватиметесь |
| 3 особа | ува́люватиметься | ува́люватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ува́лююся, ува́лююсь | ува́люємося, ува́люємось, ува́люємся |
| 2 особа | ува́люєшся | ува́люєтеся, ува́люєтесь |
| 3 особа | ува́люється | ува́люються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| ува́люючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | ува́лювався, ува́лювавсь | ува́лювалися, ува́лювались |
| жін. р. | ува́лювалася, ува́лювалась | |
| сер. р. | ува́лювалося, ува́лювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| ува́лювавшись | ||
ВХО́ДИТИ [УХО́ДИТИ], ВВІХО́ДИТИ [УВІХО́ДИТИ] (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ [УСТУПА́ТИ], ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИ розм., ЗАСТУПА́ТИ розм.; ВПЛИВА́ТИ [УПЛИВА́ТИ] (плавно, повільно); ВВА́ЛЮВАТИСЯ [УВА́ЛЮВАТИСЯ], ВВА́ЛЮВАТИ розм. (важкою ходою, незграбно); ВДИРА́ТИСЯ [УДИРА́ТИСЯ], ВРИВА́ТИСЯ [УРИВА́ТИСЯ] (швидко, з шумом або силоміць); ПРОСО́ВУВАТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ, ВПИХА́ТИСЯ [УПИХА́ТИСЯ] розм. (протискуючись між кимсь). - Док.: ввійти́ [увійти́], зайти́, вступи́ти [уступи́ти], переступи́ти порі́г, ступи́ти, заступи́ти, впливти́ [упливти́], ввали́тися [ували́тися], ввали́ти, вде́ртися [уде́ртися], урва́тися, ввірва́тися [увірва́тися], вти́ритися [ути́ритися] фам. просу́нутися, впхну́тися [увіпхну́тися] [упхну́тися], впха́тися [увіпха́тися] [упха́тися]. Погиба входить до майстерні (М. Стельмах); Увіходжу в сіни - справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний); Чаювати Купріян любив сам у своєму кабінеті, куди не мав права ніхто заходити (Григорій Тютюнник); Одкриваються сіни й видко, як у них вступає знадвору Публій (Леся Українка); Уступаю у другу світлицю - за столом сидить молодиця (Марко Вовчок); Бояри, городські старці, мужі ліпші й нарочиті, статечно впливали в церкву (П. Загребельний); Ось і лізе Черевань, сопучи, через поріг. Уваливсь у хату (П. Куліш); Крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (О. Досвітній); До спальні вривається заплаканий Ігор (В. Кучер); У двері просовується якась дивовижна фігура (Г. Хоткевич).
ЗАПАДА́ТИ (заглиблюватися, вдаватися всередину - про очі, щоки, боки і т. ін.), ВПАДА́ТИ [УПАДА́ТИ], ВВА́ЛЮВАТИСЯ [УВА́ЛЮВАТИСЯ], ЗАПАДА́ТИСЯ. - Док.: запа́сти, впа́сти [упа́сти], ввали́тися [ували́тися], запа́стися. Щодень глибше западали материні очі (Ю. Мушкетик); Була ще вона з себе дуже хороша, хоч як змарніла, і очі впали (Марко Вовчок); І подобрішали сиві од смутку очі старого, які за одну ніч глибоко ввалилися в очниці (М. Стельмах); Од болісті вона зовсім звелась: щоки, рот та очі її запались, а ніс, підборіддя та чоло стирчали жовті (Грицько Григоренко).