-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ува́жний ува́жна ува́жне ува́жні
родовий ува́жного ува́жної ува́жного ува́жних
давальний ува́жному ува́жній ува́жному ува́жним
знахідний ува́жний, ува́жного ува́жну ува́жне ува́жні, ува́жних
орудний ува́жним ува́жною ува́жним ува́жними
місцевий на/в ува́жному, ува́жнім на/в ува́жній на/в ува́жному, ува́жнім на/в ува́жних

Словник синонімів

ВВІ́ЧЛИВИЙ[УВІ́ЧЛИВИЙ] (який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб’язність), ЧЕ́МНИЙ, ВИ́ХОВАНИЙ, ГРЕ́ЧНИЙ, КОРЕ́КТНИЙ, ДЕЛІКА́ТНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ШАНОБЛИ́ВИЙ, ЛЮБ’Я́ЗНИ́Й, ОБА́ЧНИЙрідше,ОБХІ́ДЛИВИЙрідше,ПОШТИ́ВИЙрозм., УЧТИ́ВИЙрозм. рідко,ЗВИЧА́ЙНИЙрозм.; ГАЛА́НТНИЙ, ЛИ́ЦАРСЬКИЙ, РИ́ЦАРСЬКИЙ, ПОСЛУ́ЖЛИВИЙ, ЗАПОБІ́ГЛИВИЙ, КУРТУА́ЗНИЙ книжн. рідко (вишукано, підкреслено чемний). Жінка в його.. така тиха, привітна, ввічлива (Марко Вовчок); Галя давно знала його.. як увічливого, веселого парубка (Панас Мирний); З усіма він чемний і винятково ввічливий (Я. Баш); Пауза починала лякати виховане панство (І. Ле); Гречна господиня запросила [мандрівника] вечеряти (Ф. Малицький); Він.. був дуже коректний у розмові зі мною (Д. Бедзик); Я людина.. делікатна і не хотів би-м уражувати людей (В. Стефаник); [Катрич:] Магазинчик у нас акуратний, продавці.. до людей уважні (З. Мороз); Виростила вона сина. І здоровий він, і красивий, і до старих ввічливий, і до молодих привітний (С. Чорнобривець); Перед геологом стояла зовсім інша людина - шаноблива, чемна, ладна.. попередити кожний рух ученого (О. Донченко); Як уздрів він її, то здалась вона йому гарною, честивою і люб’язною (переклад М. Лукаша); Нестор був настільки обачним, що від ночівлі відмовився (І. Вільде); Обхідлива, приємна та балакуча Пелагея Тихонівна.. принаджувала наймичок (Л. Яновська); [Палажка:] Я рада, що такого зятя мати буду: добрий, поштивий і хазяйський син (І. Карпенко-Карий); Була [дівчина].. не тільки вродлива, а ще й звичайна та честива (переклад М. Лукаша); Крамарі галантні й лагідні, хоч до рани прикладай, а ціни високі (А. Хорунжий); У норму нашої поведінки, звичаїв дедалі більше входить прекрасне почуття рицарського.. став-лення до жінки (з газети); В Коцюбинського вистачило сили ласкаво подякувати не в міру послужливому сторожеві й піти (Л. Смілянський); Менший син княгині був слухняний, запобігливий, тихий (С. Скляренко). - Пор. 1. догі́дливий.
ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙрозм., ДБА́ЙНИЙдіал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙдіал., КУКІ́БНИЙдіал., ПАЗОВИ́ТИЙдіал., ПОКЛА́ДНИЙдіал. (який уміє берегти, зберігати щось). Із поля дівчина утомлена прийшла І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, За сапку - і в квітник (М. Рильський); Видатний майстер російського театру [К. С. Станіславський] завжди був уважним і турботливим другом українського мистецтва (А. Бучма); Ні, це були не ті жінки, яких вона звикла бачити все своє життя, - клопітливих трудівниць, добросердечних господинь... Це були ув’язнені (Ю. Збанацький); Онися дуже любила своїх онуків і гляділа їх як найпильніша нянька (І. Нечуй-Левицький); Сувора [тітка] і, здається, сухувата. Але уважна, сердечна, мов рідна мати (А. Хижняк); Хто дбалий, той до всього здалий (І. Франко); [Руфін:] Вона пішла по лікаря для мене. [Круста:] Яке-то щастя мати жінку дбайну! (Леся Українка); Кукібна молодиця (Словник Б. Грінченка); Він був покладний і запопадний чоловік, але був крутий на вдачу (І. Нечуй-Левицький).
ПРИХИ́ЛЬНИЙдо кого (який підтримує, захищає когось, стоїть на чиємусь боці, виявляє увагу до когось), УВА́ЖНИЙ, ХОРО́ШИЙперед ким, з ким, до кого.Такі усі добрі, прихильні, увічливі до мене, аж тепліше на серці робиться (С. Васильченко); Вона сувора і, здається, сухувата. Але уважна, сердечна, мов рідна мати (А. Хижняк); - Любить [Оксен] хвостом крутити. І перед районною владою хоче бути хороший, і перед людьми не спасувати (Григорій Тютюнник).