-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний убі́р убо́ри
родовий убо́ру убо́рів
давальний убо́ру, убо́рові убо́рам
знахідний убі́р убо́ри
орудний убо́ром убо́рами
місцевий на/в убо́рі на/в убо́рах
кличний убо́ре* убо́ри*

Словник синонімів

О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ[ВБРА́ННЯ], УБИРА́ННЯ[ВБИРА́ННЯ], УБІ́Р[ВБІР], ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНАрозм.,О́ДІЖрозм.,ОДЯГА́НКАрозм.,ВДЯГА́НКА[УДЯГА́НКА]розм.,ОДЯГА́ЛОрозм.,ОДІВА́ННЯрозм.,ОДІ́ННЯрозм.,МАНА́ТКИмн.,розм., МАНА́ТТЯрозм.,РЯДНИ́НАрозм., ОБЛАЧЕ́ННЯуроч., ірон.,ПЛА́ТТЯзаст.,ПЛАХІ́ТТЯзаст.,ОДІ́Язаст.,ОДЯ́ГАдіал.,ОГО́РТКАдіал.,НО́ШАдіал.,РО́БАдіал.,ЛУДІ́ННЯдіал.,ФА́НТЯдіал.,ФАНТИ́НАдіал.;ВЕРЕ́ТА, ВЕРЕТЯ́НКА, ВЕРЕ́ТИЩЕзаст. (з грубої тканини); ГАРДЕРО́Б (про сукупність таких виробів для однієї людини); КОСТЮ́М (звичайно національний); НАРЯ́Д, ПРИБО́РИмн., діал. (гарний, святковий одяг); ША́ТИмн., заст., поет.,РИ́ЗАперев. мн., заст., поет. (багатий, розкішний одяг); ДРА́НТЯрозм.,ЛАХМІ́ТТЯрозм.,ШМА́ТТЯрозм., зневажл., ГАНЧІ́РКАрозм., зневажл. (старий, подертий, а також - взагалі про одяг). Гетьман був у простому хатньому одязі - у світло-синьому каптані, оксамитових штанях і жовтих чоботях (П. Панч); Не одежа красить людину, а добрі діла (прислів’я); В убранні багрянім на троні, Від ізмарагдів блискучому, Феб засідав світлосяйний (М. Зеров); Ой піду я охотою в службу, Дадуть мені тісне убирання, Солдатське вічне горювання (пісня); Любила Параска уборами менжувати (Панас Мирний); Стежкою раз у раз проходили пани, а найбільш панії в туалетах легких поранніх, досить штучних (Леся Українка); Багато гостей, серед яких чимало в маскарадних строях (І. Кочерга); Одягнені в благеньку одежину, хлоп’ята теж прийшли зустрічати партизанів (А. Шиян); Згодом вона помітила серед багатьох обранців народу якихось жінок, зодягнених у національну одіж (І. Цюпа); Пішла до скрині, відкинула важку дубову ляду, дістала з-під якихось одяганок бобрикове пальто (М. Стельмах); Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Словник Б. Грінченка); Різнила Кучія хіба що повнота, її не могло приховати ніяке одіння (М. Олійник); Для одежі не було опрічної коморки, де можна було б поскладати й замкнути свої бурлацькі манатки (І. Нечуй-Левицький); - Прибери к бісу своє манаття! - крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок (Л. Яновська); Пішов Кармелюк до куми в гості, Покинув плаття в лісі на мості (П. Чубинський); Там, де зустрінеться їх [підданих] три, Най підбирають швидш плахіття; Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття! (П. Грабовський); Од панщини сильно тяжко було видряпаться, а коли вже одірвався од неї, тоді нічого не треба, харч своя, одяга своя (збірник "Народні оповідання"); Мати.. глянула на Тараса й каже: - Годі до школи ходити, як нема хліба в хаті й огортки на тілі (О. Ковалів); Твоя ноша кричить кождому, що ти мужик (Лесь Мартович); [Хима (убігла):] Ось ваша роба, дядю Лука (М. Куліш); Молодці і дівчатавідданиці виглядали як у свято, найкраще своє лудіння на себе повбирали (Я. Качура); В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г. Хоткевич); Все веретище Остапове держалось тільки латками (Ганна Барвінок); Вибирати йому [Льові] не було з чого - гардероб у нього був дуже нечисленний (В. Підмогильний); Юнаки і дівчата в яскравих національних костюмах виконують гопак (з газети); Сьогодні зодяглася [мати] в той самий наряд, що був на ній і тоді, коли її дочка перший раз виходила заміж (Є. Гуцало); Буденна одіж наче смертний гріх Темніє серед ясних шат святкових (Леся Українка); Їхала [Катерина] селом... їхала на велике посміховище, а людям хотілося на коліна падати, мовби Мадонну на осляті побачили в ризах срібносніжних (Г. Хоткевич); Вдягнений він був у дрантя, а пов’язаний хусткою (П. Кочура); Дивимось: із запічка злазить хлопчик у лахмітті у якомусь (А. Тесленко); Подивіться хоча б на татар: і працюють як слід, і не пиячать, і з усього задоволені. А речі свої он як зберігають. Аж трусяться над кожною ганчіркою (З. Тулуб). - Пор. I. 1. наря́д.
ПРИКРА́СА (предмет, який прикрашає, оздоблює щось, зокрема доповнення до одягу), ОЗДО́БА, ОЗДО́БЛЕННЯ, УБІР[ВБІР], ПОКРА́САзаст.Смагляві скіф’янки в прикрасах співали біля вечірніх вогнищ своїх, забутих тепер пісень (О. Гончар); Тут [у хаті] нема прикрас. Нема навіть вишитого рушника (Р. Андріяшик); На голові в неї високо викладена коса та закріплена приколками з оздобами (С. Чорнобривець); Граніти і лабрадорити, здобуті на Житомирщині, ми бачимо на оздобленні прекрасних споруд і палаців (І. Цюпа); Виймає [командор] з-під плаща коштовний перловий убір для голови і склоняється перед Анною (Леся Українка); Гавань поглиблюють там, а тут підмурівки виводять Задля сидінь театральних і просто у камені дикім Повирубали колони - майбутньої сцени покрасу (переклад М. Зерова).
ПРИКРА́СА (те, що своєю присутністю, наявністю додає краси чомусь, прикрашає чиєсь життя, перебування десь), ОЗДО́БА, ОКРА́СА, КРАСА́, УБІ́Р[ВБІР], УБРА́ННЯ́[ВБРА́ННЯ́], ОПРА́ВА, ОБА́РВЛЕННЯрідше; ДЕКОРА́ЦІЯрозм., ДЕКО́Ркнижн., спец. (група предметів, які прикрашають собою щось). Радісною червоною плямою де-не-де тут дикий мак - єдина прикраса цих гірських уступів (О. Донченко); Як сонце є окрасою і оздобою всього неба, так благородство є сяйвом і ореолом усякої іншої чесноти (переклад М. Лукаша); Йому хотілося доторкнутися до неї [ромашки] хоч пальцем. Але він утримався, щоб не збити з неї росички, не зняти дорогої краси, дарованої природою (Григорій Тютюнник); Я бачу знов вас, рідні гори! Внизу в лісах Донець блищить В своїм одвічному уборі (М. Чернявський); Кожен місяць, кожну пору на землі нове вбрання (Н. Забіла); Городами проходжу я до ставу, Що ліг в яру, як велетенське скло. З квіток і зілля має він оправу, І голубе пливе над ним тепло (М. Рильський); Письменник не протоколює мову, а очищає її від шлаку, відтворює образну народну систему, стрій, обарвлення тощо (К. Гордієнко); Сучасні будівничі покликані проектувати міста, які неодмінно уособлюватимуть.. суттєві елементи - живі барви декору (М. Рудь).
ША́ТИ (про траву, квіти, сніг - все, що, покриваючи собою, прикрашає природу),УБІ́Р[ВБІР], УБРА́ННЯ́[ВБРАННЯ], НАРЯ́Д. З кожним днем убираються в зелені шати все нові й нові вулиці, квартали, райони столиці (М. Чабанівський); А прийдеш ти [весна], убори пишні вдягнуть Садки, ліси, і гори, і долини (В. Самійленко); Слово, в бою огрубіле, У тому краю забрини, Де вишні в убранні білім Мене виглядають з війни (О. Гончар); Темний гай вже забув зимування сумне І красує в зеленім наряді (Леся Українка).