БІДНІ́ТИ (ставати бідним, біднішим), УБО́ЖІТИ[ВБО́ЖІТИ]підсил.,ОСКУДІВА́ТИкнижн. рідко;БІДНІ́ШАТИ (ставати біднішим); УБО́ЖІШАТИ[ВБО́ЖІШАТИ] (ставати убогішим). - Док: збідні́ти, обідні́ти, побідні́тирідко,зубо́жіти, оскуді́ти, озлидні́типідсил.; побідні́шати. - Тепер скрізь, чоловіче, сутуж на копійку: бідніє і земля, і панство, і мужики! Така, видать, планета настала (М. Стельмах); - А тимчасом отак воно й буде ще: одні багатітимуть, а другі убожітимуть (А. Головко); - Господь не оскудіває в своїй милості! - підводячись, гарикнув диякон і потягся до чарки (Панас Мирний); Циган ніби хто поганим зіллям напоїв: дурнішають, біднішають і стають такими злиднями, що аж дивитись гидко (Д. Ткач); Ніхто тепер не допомагав, життя важчало, двір убожішав, йшлося зовсім на зле (С. Скляренко).