-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | убо́жіти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | убо́жіймо |
| 2 особа | убо́жій | убо́жійте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | убо́жітиму | убо́жітимемо, убо́жітимем |
| 2 особа | убо́жітимеш | убо́жітимете |
| 3 особа | убо́жітиме | убо́жітимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | убо́жію | убо́жіємо, убо́жієм |
| 2 особа | убо́жієш | убо́жієте |
| 3 особа | убо́жіє | убо́жіють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| убо́жіючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | убо́жів | убо́жіли |
| жін. р. | убо́жіла |
| сер. р. | убо́жіло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| убо́жівши |
Словник синонімів
БІДНІ́ТИ (ставати бідним, біднішим), УБО́ЖІТИ [ВБО́ЖІТИ] підсил., ОСКУДІВА́ТИ книжн. рідко; БІДНІ́ШАТИ (ставати біднішим); УБО́ЖІШАТИ [ВБО́ЖІШАТИ] (ставати убогішим). - Док: збідні́ти, обідні́ти, побідні́ти рідко, зубо́жіти, оскуді́ти, озлидні́ти підсил.; побідні́шати. - Тепер скрізь, чоловіче, сутуж на копійку: бідніє і земля, і панство, і мужики! Така, видать, планета настала (М. Стельмах); - А тимчасом отак воно й буде ще: одні багатітимуть, а другі убожітимуть (А. Головко); - Господь не оскудіває в своїй милості! - підводячись, гарикнув диякон і потягся до чарки (Панас Мирний); Циган ніби хто поганим зіллям напоїв: дурнішають, біднішають і стають такими злиднями, що аж дивитись гидко (Д. Ткач); Ніхто тепер не допомагав, життя важчало, двір убожішав, йшлося зовсім на зле (С. Скляренко).