убогодухий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний убогоду́хий убогоду́ха убогоду́хе убогоду́хі
родовий убогоду́хого убогоду́хої убогоду́хого убогоду́хих
давальний убогоду́хому убогоду́хій убогоду́хому убогоду́хим
знахідний убогоду́хий, убогоду́хого убогоду́ху убогоду́хе убогоду́хі, убогоду́хих
орудний убогоду́хим убогоду́хою убогоду́хим убогоду́хими
місцевий на/в убогоду́хому, убогоду́хім на/в убогоду́хій на/в убогоду́хому, убогоду́хім на/в убогоду́хих

Словник синонімів

ОБМЕ́ЖЕНИЙ (позбавлений широти світогляду, який не має великого розуму - про людину, її здібності, інтереси), НЕДАЛЕ́КИЙ, ВУЗЬКИ́Й, ОБМЕЖО́ВАНИЙзаст.;ВУЗЬКОГЛЯ́ДНИЙ, ПРИМІТИ́ВНИЙ, ВУЗЬКОЛО́БИЙзневажл., УБОГОДУ́ХИЙпоет. (тільки про людину); ТІСНИ́Й (тільки про погляди, світогляд); ОДНОБІ́ЧНИЙ, ОДНОСТОРО́ННІЙ, ОДНОБО́КИЙ (який виявляється тільки в одному напрямку на шкоду іншим сторонам); ОВЕ́ЧИЙ, КУ́РЯЧИЙперев. із сл. розум, розм. (зовсім невеликий). [Максим:] .. Шеф ваш - людина обмежена і самозакохана (Н. Рибак); Сайгор спробував був перевести говірку на інше, але зрозумів так: Татьяна воістину недалека дівчина, типічна міщаночка з обмеженим світоглядом (М. Хвильовий); Вузький у своїх художніх інтересах літератор може виступити навіть з блискучим за формою твором, але йому ніколи не стати "володарем дум" у своєму поколінні (з газети); Кравченко, мабуть, дуже добра і щира людина, але дуже обмежована (М. Коцюбинський); - Він здібний і не такий вузькоглядний, як наші тутешні люди (О. Кобилянська); Він [Сеспель] вірив у те, що навіть з цієї примітивної особи з часом можна виховати справжню людину (Ю. Збанацький); [Деревіцький:] Ні, я вам скажу, що не всі такі вузьколобі, як ваш кучер (М. Кропивницький); [Магістер:] Ви, майстре Річард, дивіться ширше, Ваш кругозір тісний (Леся Українка); Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (Ірина Вільде); Односторонній погляд; Однобока спеціалізація; Стара Прохориха нетяма, гаразд нічого не розміркує своїм овечим розумом (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. дурни́й.