-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ублаготворя́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ублаготворя́ймо |
2 особа | ублаготворя́й | ублаготворя́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ублаготворя́тиму | ублаготворя́тимемо, ублаготворя́тимем |
2 особа | ублаготворя́тимеш | ублаготворя́тимете |
3 особа | ублаготворя́тиме | ублаготворя́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ублаготворя́ю | ублаготворя́ємо, ублаготворя́єм |
2 особа | ублаготворя́єш | ублаготворя́єте |
3 особа | ублаготворя́є | ублаготворя́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ублаготворя́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | ублаготворя́в | ублаготворя́ли |
жін. р. | ублаготворя́ла |
сер. р. | ублаготворя́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ублаготворя́вши |
Словник синонімів
ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ [ВДОВОЛЬНЯ́ТИ], УВО́ЛЮВАТИ [ВВО́ЛЮВАТИ], УВОЛЯ́ТИ [ВВОЛЯ́ТИ], УДОВОЛЯ́ТИ [ВДОВОЛЯ́ТИ] заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ [ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ] заст., ЗАСПОКО́ЮВАТИ рідко; УБЛАГОТВОРЯ́ТИ [ВБЛАГОТВОРЯ́ТИ] заст., розм. (повністю); УБЛАЖА́ТИ розм. (догоджаючи). - Док.: задовольни́ти, удовольни́ти [вдовольни́ти], удоволи́ти [вдоволи́ти], уконтентува́ти [вконтентува́ти], заспоко́їти, ублаготвори́ти [вблаготвори́ти], ублажи́ти. Юнкерам, щоправда, не зовсім ясно уявлявся його новий закон, що одразу задовольняв би всіх: і багате козацтво, і маси одягнутих в червоноармійські шинелі селян, і власників величезних маєтків, що відсиджувались зараз у Криму... (О. Гончар); Не те мене тривожить, що я так мало написав, а те, що написане не вдовольняє мене (М. Коцюбинський); Його розмова, мабуть, не дуже вдоволяла слухачів (І. Нечуй-Левицький); - Нехай же так буде, як швець каже: перемалюю, щоб і його уконтентувати (Г. Квітка-Основ’яненко); При помочі мови чоловік заспокоює потреби свого чуття і розуму, своєї пам’яті і своєї фантазії (І. Франко); Хіба Яремченко не має більше діла, як Григорівку ублаготворяти (Д. Бедзик).