-1-
дієслово доконаного виду
(позбавити життя)

Словник відмінків

Інфінітив уби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уби́ймо
2 особа уби́й уби́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уб’ю́ уб’ємо́, уб’є́м
2 особа уб’є́ш уб’єте́
3 особа уб’є́ уб’ю́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уби́в уби́ли
жін.р. уби́ла
сер.р. уби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уби́тий
Безособова форма
уби́то
Дієприслівник
уби́вши

Словник синонімів

ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИрідко, ВИКИДА́ТИрозм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИрозм., ТРИ́НЬКАТИрозм., РОЗТО́ЧУВАТИрозм.,РОЗСИПА́ТИрозм.,РОЗТРУ́ШУВАТИрозм., РОЗПУСКА́ТИрозм., СПУСКА́ТИрозм., МОТА́ТИфам.,ПРОМО́ТУВАТИфам.,ПРОСВИ́СТУВАТИфам., ПРОЦИ́НДРЮВАТИфам., ЦИ́НДРИТИфам.; ВИТРАЧА́ТИСЯ, РОЗТРА́ЧУВАТИСЯрозм. (без додатка - витрачати свої гроші, цінності на кого-, що-небудь); ПРОПИВА́ТИ (п’ючи); ПРОГУ́ЛЮВАТИ (гуляючи) розм.; УБИВА́ТИ[ВБИВА́ТИ]розм., ЗБАВЛЯ́ТИ розм. (час, життя, сили тощо); РОЗМІ́НЮВАТИ (сили, талант і т. ін.); ГА́ЯТИ, ПРОГА́ЮВАТИ, ВТРАЧА́ТИ[УТРАЧА́ТИ], ПРОБАВЛЯ́ТИрозм. рідко, ВАКУВА́ТИдіал. (про час), ВГА́ЮВАТИ[УГА́ЮВАТИ] розм. - Док.: ви́тратити, розтра́тити, змарнува́ти, промарнува́ти, промарнотра́тити, перевести́, згайнува́ти, прогайнува́ти, згуби́ти, ви́кинути, розтри́нькати, розточи́ти, розси́пати, розтруси́ти, розпусти́ти, спусти́ти, промайнува́тирозм.проманта́читирозм.промота́ти, просвиста́ти, проци́ндрити, розти́катирозм.прохви́ськатифам.ви́тратитися, розтра́титися, пропи́ти, прогуля́ти, уби́ти[вби́ти], зба́вити, розміня́ти, зга́яти, прога́яти, втра́тити[утра́тити], проба́вити, вга́яти[уга́яти]. [Батура:] У Вас величезна енергія, а ви її марно витрачаєте (О. Корнійчук); - Не для того ми за тим деревом їздили за тридев’ять земель, щоб тратить та марнувати його по-дурному (Григорій Тютюнник); Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Г. Квітка-Основ’яненко); По колоні передали наказ водіям заглушити мотори, аби задарма не переводить пальне (С. Голованівський); - Ти мені глини не гайнуй, - Діло ж роблю! - весело огризнувся Мамай (О. Ільченко); Він зовсім розпився, прогайнував господарство, продав землю, зосталася сама обідрана хатка (Б. Грінченко); Водій Цюпа ..не губив часу даремно (Ю. Яновський); - То на дурний кавалок пасовиська вам не жаль викидати тисячі (І. Франко); А той [пан] розтринькав усе і вмер (Б. Грінченко); [Петро:] Тільки тринькатиме [панночка] добро, зароблене моїми руками (Панас Мирний); Пив [Терпило], гуляв.. і мало-помалу розточив своє добро (І. Котляревський); Розсипала я на його [суд] чимало карбованчиків (І. Нечуй-Левицький); Олеся вже розтрусила багато грошей (І. Нечуй-Левицький); Він гроші свої любить і боїться, що ти їх швидко розпустиш (І. Франко); А вельможі до грошей голінні І уміють їх гарно спустить (В. Самійленко); [2-й підпанок:] Чваниться [пан] тим, що жінчине добро мотає! (М. Кропивницький); Як толк, то, не маючи, придбає, а дурний, і маючи, промотає (прислів’я); Він по якомусь селу в Зальцбурзі, яке його предки просвистали в ХVІІІ столітті, мав титул фон-Ціллергут (переклад С. Масляка); - О, цей [Полікарп] не розхвиськає добра, не проп’є, не прогуляє. Жодної зайвої копійки не проциндрить, - казали про нього (В. Большак); Я їх [гроші] не циндрю, бо думаю одружиться (Т. Шевченко); - Оце я так витратився на клуню та на хату, що Вже не маю ні шага грошей (І. Нечуй-Левицький); - Я привів тобі Йожку на голову, щоб ти розтрачувалась? (М. Томчаній); "Чи не прогайнували та не пропили часом оті дрібні українські дідичі своїх маєтностів та ґрунтів?" - майнула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); На острів безлюдний приплив чоловік Том Ніл.. Захотілося Тому.. одному убити свій вік (І. Драч); Не одну сотню літ збавили [алхіміки] ось тут, намагаючись перетворити бодай одне зернятко міді або свинцю на найменшу дрібку щирого золота (О. Ільченко); Ми.. не розмінювали свої сили на поточні дрібниці (з журналу); Хлопці, ви часу не гайте... сватів засилайте (Л. Забашта); [Принцеса (до хлопця):] Ходім! Пора! Ти марне час прогаяв, дивись, товариші вперед пішли (Леся Українка); Кримський не втрачав жодної хвилини часу (І. Ле); Прийду було її [панночку] вбирати.. Заплітаю коси - не так! Знов розплітаю та заплітаю, - знов не так! Та цілий ранок на тому пробавить (Марко Вовчок); - Раз постарається [чоловік], потім занедбає, забуде, як і що йому чинити, час угає дорогий, нагоду добру втеряє (Ганна Барвінок).
УБИ́ТИ[ВБИ́ТИ] (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ[ЗАСТРІ́ЛИТИ], УРА́ЗИ́ТИ[ВРА́ЗИТИ], ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ]розм., УСТРЕ́ЛИТИ[ВСТРЕ́ЛИТИ]розм., УКЛА́СТИ[ВКЛА́СТИ]розм., ПОКЛА́СТИрозм., ПОЛОЖИ́ТИрозм., СКОСИ́ТИрозм., ПОСІ́КТИрозм., ПІДТЯ́ТИрозм., ПРИСТУ́КНУТИрозм., ПРИКІ́НЧИТИрозм., КІНЧИ́ТИрозм., ПОКІ́НЧИТИрозм., ПОРІШИ́ТИрозм., РІШИ́ТИрозм., УКОЛО́ШКАТИ[ВКОЛО́ШКАТИ]розм., ПРОШТРИКНУ́ТИ, ШЛЬО́ПНУТИрозм., УКЛА́НДАТИдіал.; ДОБИ́ТИ, ДОРІ́ЗАТИ, ДОКІНЧИ́ТИ (пораненого); ПІДСТРЕ́ЛИТИ[ПІДСТРІ́ЛИТИ], ПІДКОЛО́ТИ, ПІДРІ́ЗАТИ (завдати смертельної рани). - Недок.: убива́ти[вбива́ти], би́ти, забива́ти, руба́ти, коло́ти, рі́зати, стріля́ти, застре́лювати[застрі́лювати], уража́ти[вража́ти], вали́ти, угро́блювати[вгро́блювати], сікти, підтина́ти, кла́сти, коси́ти, прико́нчувати, кінча́ти, ріша́ти, разити, проштрикувати, добива́ти, доріза́ти, докі́нчувати, підстре́лювати[підстрі́лювати], підко́лювати, підріза́ти, підрі́зувати. - Поліцаї батька вбили (О. Довженко); Виявлено справжнього злочинця, який забив сторожа біля гамазеїв (О. Донченко); [Макар:] Двох капітан при мені зарубав шаблею, а Федот застрелив Івана Береста (І. Микитенко); Він побачив, що Твердохліб звалив рицаря, і схвально помахав рукою (А. Хижняк); Незчулись ляхи, як їх чоловіка з двадцять на місці уклали (О. Стороженко); Багато ворогів поклав я по долині (Леся Українка); Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський); Скосити ворогів з автомата; Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Ю. Смолич); Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач); А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхів кінча (Т. Шевченко); - Воєвода.. спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним (А. Хижняк); Дивом-дивиною було те, що її [Ярину] досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); Гестапівці з школи казарму собі влаштували; спали, як дрохви. Так ми їх сонних і порішили (Ю. Мокрієв); - Рішу її зараз! - І, заточуючись, лютий, нестримний, він зник за дверима (А. Шиян); Одного шпигуна вже вколошкали, а другий ще живий, його міліція розшукує (Ю. Збанацький); - Що ви зробите з заложниками? - Шльопнемо (Л. Первомайський); - Як це так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її і його [панича] укландаємо (Панас Мирний); Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (О. Стороженко); Знов буде [Андрій] рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (М. Коцюбинський); - Інший випадок трапився пару років тому в Далмації. Там капрала підрізали (переклад С. Масляка). - Пор. умертви́ти.
УМЕРТВИ́ТИ[ВМЕРТВИ́ТИ] (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ], ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ[ВДАВИ́ТИ] (душачи); УТОПИ́ТИ[ВТОПИ́ТИ], ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою); ОТРУЇ́ТИ (застосовуючи отруту); ПОВІ́СИТИ (вішаючи); РОЗДАВИ́ТИ, РОЗДУШИ́ТИ, ПРИЧАВИ́ТИ (діючи чимсь великим, важким на все тіло); УМОРИ́ТИ[ВМОРИ́ТИ], ЗАМОРИ́ТИ (не даючи їсти); СКОСИ́ТИ (про хворобу). - Недок.: умертвля́ти[вмертвля́ти], мертви́ти, губи́ти, гро́бити, заду́шувати, души́ти, топити, отру́ювати, ві́шати, розда́влювати, прича́влювати, мори́ти, коси́ти. Довга хвороба чи то стрілоносна тебе Артеміда Ніжними стрілами, враз надійшовши, сама умертвила? (переклад Бориса Тена); [Кассандра:] Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата (Леся Українка); - Та він тебе колись угробить, - кип’ятився Ярошенко (В. Речмедін); - Може, хто вкрав [орла]? Чи куниця задушила? А може, полетів? (Є. Гуцало); - Отак-то ти, кате! Знущаєшся над сестрами... І пішли шукати Трути-зілля, щоб Івана завтра отруїти (Т. Шевченко); Машини тут стояли... Їжачка роздавило (В. Сосюра); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну (М. Стельмах). - Пор. 1. уби́ти.
УСУВА́ТИкого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ[ВБИВА́ТИ], ЕЛІМІНУВА́ТИкнижн.; ПРИБИРА́ТИрозм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИрозм.,ВИГАНЯ́ТИрозм. (позбавляти певної посади, певного становища). - Док.: усу́нути, позбу́тися, відсторони́ти, уби́ти[вби́ти], прибра́ти, звільни́ти, зня́ти, зіпхну́ти[спихну́ти][спхну́ти], ви́гнати. Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових. Наскочили на них так раптово, що ті й крикнути не встигли (В. Гжицький); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде); - Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша... (О. Гончар); - Отак і жить, - кинула Катря. - Прибери її [вчительку] з села і будемо жить (В. Кучер); Він бачив, що є в столоначальника помічник, котрого легенько зіпхнути (Панас Мирний).

Словник фразеологізмів

уби́й (поби́й) мене́ Бог. Уживається для вираження запевнення, заприсягання у правдивості висловленого. — Ти хоч би нашого не крав, а то щоб він ягід приніс.— Чого ти? Їй-богу, принесу! Бог мене вбий, коли не принесу! (Панас Мирний).

уби́ти (пійма́ти) грі́нку в кого і без додатка. Мати вигоду, користь, виграти що-небудь. Дидону мав він [Еней] мов за жінку, Убивши добру в неї грінку, Мутив, як на селі москаль (І. Котляревський); [Марфуша (сама):] Довідаюсь, чи правда в тому, що вона покохала якогось простого парубка?.. Ну, якщо тому правда, то убила грінку, виміняла шило на швайку (М. Кропивницький).

убива́ти / уби́ти двох зайці́в (два за́йці). Домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Долгін думав, що вбиває двох зайців — доводить Куцевичу, який він йому відданий, і водночас ставить його в становище якоїсь залежності (Н. Рибак); Освітливши тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми одним пострілом вбиваємо двох зайців: піднімаємо Василівку і створюємо ґрунт в інших селах для майбутньої електрифікації (Г. Коцюба); Заруба цим .. убив одразу двох зайців. Найзапекліша самогонщиця кинула шинкарювати, а старий учитель здобув собі добру хазяйку (В. Кучер). уполюва́ти (уколо́шкати) [аж] двох зайці́в. Все це допоможе уполювати зразу аж двох зайців (І. Головченко і О. Мусієнко.); Цей кучерявий [Богдан] хоче двох зайців уколошкати — і мул вийняти із ставка, і родючість ґрунту підвищити (В. Большак).

убива́ти / уби́ти двох зайці́в (два за́йці). Домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Долгін думав, що вбиває двох зайців — доводить Куцевичу, який він йому відданий, і водночас ставить його в становище якоїсь залежності (Н. Рибак); Освітливши тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми одним пострілом вбиваємо двох зайців: піднімаємо Василівку і створюємо ґрунт в інших селах для майбутньої електрифікації (Г. Коцюба); Заруба цим .. убив одразу двох зайців. Найзапекліша самогонщиця кинула шинкарювати, а старий учитель здобув собі добру хазяйку (В. Кучер). уполюва́ти (уколо́шкати) [аж] двох зайці́в. Все це допоможе уполювати зразу аж двох зайців (І. Головченко і О. Мусієнко.); Цей кучерявий [Богдан] хоче двох зайців уколошкати — і мул вийняти із ставка, і родючість ґрунту підвищити (В. Большак).

уби́ти ма́ло кого. Уживається для вираження великого обурення з приводу поведінки або вчинку кого-небудь. [Юда:] Ні, не простив [Месія]! Я пригадав — він докорив мені. [Прочанин (перекривляє з огидою):] “Він докорив!” — Тебе убити мало! (Леся Українка).

уби́ти му́ху (чмеля́). Випити вина, горілки. Панько убив муху і проспав до ранку (З усн. мови).

уби́ти му́ху (чмеля́). Випити вина, горілки. Панько убив муху і проспав до ранку (З усн. мови).

хоч уби́й (уби́йте). Уживається для вираження неможливості здійснити, зрозуміти, збагнути і т. ін. що-небудь. — Тепло, затишно, привітно… А от не засну, хоч убий (Григорій Тютюнник); Як ми його проминули, хоч убий, не втямлю! (І. Головченко і О. Мусієнко).

хоч уби́й (уби́йте). Уживається для вираження неможливості здійснити, зрозуміти, збагнути і т. ін. що-небудь. — Тепло, затишно, привітно… А от не засну, хоч убий (Григорій Тютюнник); Як ми його проминули, хоч убий, не втямлю! (І. Головченко і О. Мусієнко).

щоб грім поби́в (приби́в, уби́в і т. ін.) кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. [Химка:] Обдурив мене .. отой вражий син, щоб його грім побив (Панас Мирний). щоб грім уби́в і бли́скавка спали́ла. Щоб тебе грім убив і блискавка спалила! (Укр.. присл..).

щоб грім поби́в (приби́в, уби́в і т. ін.) кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. [Химка:] Обдурив мене .. отой вражий син, щоб його грім побив (Панас Мирний). щоб грім уби́в і бли́скавка спали́ла. Щоб тебе грім убив і блискавка спалила! (Укр.. присл..).

-2-
дієслово доконаного виду
(забити в середину)

Словник відмінків

Інфінітив уби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уби́ймо
2 особа уби́й уби́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уб’ю́ уб’ємо́, уб’є́м
2 особа уб’є́ш уб’єте́
3 особа уб’є́ уб’ю́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уби́в уби́ли
жін.р. уби́ла
сер.р. уби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уби́тий
Безособова форма
уби́то
Дієприслівник
уби́вши

Словник синонімів

ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИрідко, ВИКИДА́ТИрозм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИрозм., ТРИ́НЬКАТИрозм., РОЗТО́ЧУВАТИрозм.,РОЗСИПА́ТИрозм.,РОЗТРУ́ШУВАТИрозм., РОЗПУСКА́ТИрозм., СПУСКА́ТИрозм., МОТА́ТИфам.,ПРОМО́ТУВАТИфам.,ПРОСВИ́СТУВАТИфам., ПРОЦИ́НДРЮВАТИфам., ЦИ́НДРИТИфам.; ВИТРАЧА́ТИСЯ, РОЗТРА́ЧУВАТИСЯрозм. (без додатка - витрачати свої гроші, цінності на кого-, що-небудь); ПРОПИВА́ТИ (п’ючи); ПРОГУ́ЛЮВАТИ (гуляючи) розм.; УБИВА́ТИ[ВБИВА́ТИ]розм., ЗБАВЛЯ́ТИ розм. (час, життя, сили тощо); РОЗМІ́НЮВАТИ (сили, талант і т. ін.); ГА́ЯТИ, ПРОГА́ЮВАТИ, ВТРАЧА́ТИ[УТРАЧА́ТИ], ПРОБАВЛЯ́ТИрозм. рідко, ВАКУВА́ТИдіал. (про час), ВГА́ЮВАТИ[УГА́ЮВАТИ] розм. - Док.: ви́тратити, розтра́тити, змарнува́ти, промарнува́ти, промарнотра́тити, перевести́, згайнува́ти, прогайнува́ти, згуби́ти, ви́кинути, розтри́нькати, розточи́ти, розси́пати, розтруси́ти, розпусти́ти, спусти́ти, промайнува́тирозм.проманта́читирозм.промота́ти, просвиста́ти, проци́ндрити, розти́катирозм.прохви́ськатифам.ви́тратитися, розтра́титися, пропи́ти, прогуля́ти, уби́ти[вби́ти], зба́вити, розміня́ти, зга́яти, прога́яти, втра́тити[утра́тити], проба́вити, вга́яти[уга́яти]. [Батура:] У Вас величезна енергія, а ви її марно витрачаєте (О. Корнійчук); - Не для того ми за тим деревом їздили за тридев’ять земель, щоб тратить та марнувати його по-дурному (Григорій Тютюнник); Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Г. Квітка-Основ’яненко); По колоні передали наказ водіям заглушити мотори, аби задарма не переводить пальне (С. Голованівський); - Ти мені глини не гайнуй, - Діло ж роблю! - весело огризнувся Мамай (О. Ільченко); Він зовсім розпився, прогайнував господарство, продав землю, зосталася сама обідрана хатка (Б. Грінченко); Водій Цюпа ..не губив часу даремно (Ю. Яновський); - То на дурний кавалок пасовиська вам не жаль викидати тисячі (І. Франко); А той [пан] розтринькав усе і вмер (Б. Грінченко); [Петро:] Тільки тринькатиме [панночка] добро, зароблене моїми руками (Панас Мирний); Пив [Терпило], гуляв.. і мало-помалу розточив своє добро (І. Котляревський); Розсипала я на його [суд] чимало карбованчиків (І. Нечуй-Левицький); Олеся вже розтрусила багато грошей (І. Нечуй-Левицький); Він гроші свої любить і боїться, що ти їх швидко розпустиш (І. Франко); А вельможі до грошей голінні І уміють їх гарно спустить (В. Самійленко); [2-й підпанок:] Чваниться [пан] тим, що жінчине добро мотає! (М. Кропивницький); Як толк, то, не маючи, придбає, а дурний, і маючи, промотає (прислів’я); Він по якомусь селу в Зальцбурзі, яке його предки просвистали в ХVІІІ столітті, мав титул фон-Ціллергут (переклад С. Масляка); - О, цей [Полікарп] не розхвиськає добра, не проп’є, не прогуляє. Жодної зайвої копійки не проциндрить, - казали про нього (В. Большак); Я їх [гроші] не циндрю, бо думаю одружиться (Т. Шевченко); - Оце я так витратився на клуню та на хату, що Вже не маю ні шага грошей (І. Нечуй-Левицький); - Я привів тобі Йожку на голову, щоб ти розтрачувалась? (М. Томчаній); "Чи не прогайнували та не пропили часом оті дрібні українські дідичі своїх маєтностів та ґрунтів?" - майнула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); На острів безлюдний приплив чоловік Том Ніл.. Захотілося Тому.. одному убити свій вік (І. Драч); Не одну сотню літ збавили [алхіміки] ось тут, намагаючись перетворити бодай одне зернятко міді або свинцю на найменшу дрібку щирого золота (О. Ільченко); Ми.. не розмінювали свої сили на поточні дрібниці (з журналу); Хлопці, ви часу не гайте... сватів засилайте (Л. Забашта); [Принцеса (до хлопця):] Ходім! Пора! Ти марне час прогаяв, дивись, товариші вперед пішли (Леся Українка); Кримський не втрачав жодної хвилини часу (І. Ле); Прийду було її [панночку] вбирати.. Заплітаю коси - не так! Знов розплітаю та заплітаю, - знов не так! Та цілий ранок на тому пробавить (Марко Вовчок); - Раз постарається [чоловік], потім занедбає, забуде, як і що йому чинити, час угає дорогий, нагоду добру втеряє (Ганна Барвінок).
УБИ́ТИ[ВБИ́ТИ] (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ[ЗАСТРІ́ЛИТИ], УРА́ЗИ́ТИ[ВРА́ЗИТИ], ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ]розм., УСТРЕ́ЛИТИ[ВСТРЕ́ЛИТИ]розм., УКЛА́СТИ[ВКЛА́СТИ]розм., ПОКЛА́СТИрозм., ПОЛОЖИ́ТИрозм., СКОСИ́ТИрозм., ПОСІ́КТИрозм., ПІДТЯ́ТИрозм., ПРИСТУ́КНУТИрозм., ПРИКІ́НЧИТИрозм., КІНЧИ́ТИрозм., ПОКІ́НЧИТИрозм., ПОРІШИ́ТИрозм., РІШИ́ТИрозм., УКОЛО́ШКАТИ[ВКОЛО́ШКАТИ]розм., ПРОШТРИКНУ́ТИ, ШЛЬО́ПНУТИрозм., УКЛА́НДАТИдіал.; ДОБИ́ТИ, ДОРІ́ЗАТИ, ДОКІНЧИ́ТИ (пораненого); ПІДСТРЕ́ЛИТИ[ПІДСТРІ́ЛИТИ], ПІДКОЛО́ТИ, ПІДРІ́ЗАТИ (завдати смертельної рани). - Недок.: убива́ти[вбива́ти], би́ти, забива́ти, руба́ти, коло́ти, рі́зати, стріля́ти, застре́лювати[застрі́лювати], уража́ти[вража́ти], вали́ти, угро́блювати[вгро́блювати], сікти, підтина́ти, кла́сти, коси́ти, прико́нчувати, кінча́ти, ріша́ти, разити, проштрикувати, добива́ти, доріза́ти, докі́нчувати, підстре́лювати[підстрі́лювати], підко́лювати, підріза́ти, підрі́зувати. - Поліцаї батька вбили (О. Довженко); Виявлено справжнього злочинця, який забив сторожа біля гамазеїв (О. Донченко); [Макар:] Двох капітан при мені зарубав шаблею, а Федот застрелив Івана Береста (І. Микитенко); Він побачив, що Твердохліб звалив рицаря, і схвально помахав рукою (А. Хижняк); Незчулись ляхи, як їх чоловіка з двадцять на місці уклали (О. Стороженко); Багато ворогів поклав я по долині (Леся Українка); Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський); Скосити ворогів з автомата; Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Ю. Смолич); Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач); А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхів кінча (Т. Шевченко); - Воєвода.. спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним (А. Хижняк); Дивом-дивиною було те, що її [Ярину] досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); Гестапівці з школи казарму собі влаштували; спали, як дрохви. Так ми їх сонних і порішили (Ю. Мокрієв); - Рішу її зараз! - І, заточуючись, лютий, нестримний, він зник за дверима (А. Шиян); Одного шпигуна вже вколошкали, а другий ще живий, його міліція розшукує (Ю. Збанацький); - Що ви зробите з заложниками? - Шльопнемо (Л. Первомайський); - Як це так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її і його [панича] укландаємо (Панас Мирний); Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (О. Стороженко); Знов буде [Андрій] рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (М. Коцюбинський); - Інший випадок трапився пару років тому в Далмації. Там капрала підрізали (переклад С. Масляка). - Пор. умертви́ти.
УМЕРТВИ́ТИ[ВМЕРТВИ́ТИ] (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ[ВГРО́БИТИ], ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ[ВДАВИ́ТИ] (душачи); УТОПИ́ТИ[ВТОПИ́ТИ], ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою); ОТРУЇ́ТИ (застосовуючи отруту); ПОВІ́СИТИ (вішаючи); РОЗДАВИ́ТИ, РОЗДУШИ́ТИ, ПРИЧАВИ́ТИ (діючи чимсь великим, важким на все тіло); УМОРИ́ТИ[ВМОРИ́ТИ], ЗАМОРИ́ТИ (не даючи їсти); СКОСИ́ТИ (про хворобу). - Недок.: умертвля́ти[вмертвля́ти], мертви́ти, губи́ти, гро́бити, заду́шувати, души́ти, топити, отру́ювати, ві́шати, розда́влювати, прича́влювати, мори́ти, коси́ти. Довга хвороба чи то стрілоносна тебе Артеміда Ніжними стрілами, враз надійшовши, сама умертвила? (переклад Бориса Тена); [Кассандра:] Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата (Леся Українка); - Та він тебе колись угробить, - кип’ятився Ярошенко (В. Речмедін); - Може, хто вкрав [орла]? Чи куниця задушила? А може, полетів? (Є. Гуцало); - Отак-то ти, кате! Знущаєшся над сестрами... І пішли шукати Трути-зілля, щоб Івана завтра отруїти (Т. Шевченко); Машини тут стояли... Їжачка роздавило (В. Сосюра); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну (М. Стельмах). - Пор. 1. уби́ти.
УСУВА́ТИкого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ[ВБИВА́ТИ], ЕЛІМІНУВА́ТИкнижн.; ПРИБИРА́ТИрозм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИрозм.,ВИГАНЯ́ТИрозм. (позбавляти певної посади, певного становища). - Док.: усу́нути, позбу́тися, відсторони́ти, уби́ти[вби́ти], прибра́ти, звільни́ти, зня́ти, зіпхну́ти[спихну́ти][спхну́ти], ви́гнати. Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових. Наскочили на них так раптово, що ті й крикнути не встигли (В. Гжицький); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде); - Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша... (О. Гончар); - Отак і жить, - кинула Катря. - Прибери її [вчительку] з села і будемо жить (В. Кучер); Він бачив, що є в столоначальника помічник, котрого легенько зіпхнути (Панас Мирний).

Словник фразеологізмів

уби́й (поби́й) мене́ Бог. Уживається для вираження запевнення, заприсягання у правдивості висловленого. — Ти хоч би нашого не крав, а то щоб він ягід приніс.— Чого ти? Їй-богу, принесу! Бог мене вбий, коли не принесу! (Панас Мирний).

уби́ти (пійма́ти) грі́нку в кого і без додатка. Мати вигоду, користь, виграти що-небудь. Дидону мав він [Еней] мов за жінку, Убивши добру в неї грінку, Мутив, як на селі москаль (І. Котляревський); [Марфуша (сама):] Довідаюсь, чи правда в тому, що вона покохала якогось простого парубка?.. Ну, якщо тому правда, то убила грінку, виміняла шило на швайку (М. Кропивницький).

убива́ти / уби́ти двох зайці́в (два за́йці). Домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Долгін думав, що вбиває двох зайців — доводить Куцевичу, який він йому відданий, і водночас ставить його в становище якоїсь залежності (Н. Рибак); Освітливши тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми одним пострілом вбиваємо двох зайців: піднімаємо Василівку і створюємо ґрунт в інших селах для майбутньої електрифікації (Г. Коцюба); Заруба цим .. убив одразу двох зайців. Найзапекліша самогонщиця кинула шинкарювати, а старий учитель здобув собі добру хазяйку (В. Кучер). уполюва́ти (уколо́шкати) [аж] двох зайці́в. Все це допоможе уполювати зразу аж двох зайців (І. Головченко і О. Мусієнко.); Цей кучерявий [Богдан] хоче двох зайців уколошкати — і мул вийняти із ставка, і родючість ґрунту підвищити (В. Большак).

убива́ти / уби́ти двох зайці́в (два за́йці). Домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Долгін думав, що вбиває двох зайців — доводить Куцевичу, який він йому відданий, і водночас ставить його в становище якоїсь залежності (Н. Рибак); Освітливши тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми одним пострілом вбиваємо двох зайців: піднімаємо Василівку і створюємо ґрунт в інших селах для майбутньої електрифікації (Г. Коцюба); Заруба цим .. убив одразу двох зайців. Найзапекліша самогонщиця кинула шинкарювати, а старий учитель здобув собі добру хазяйку (В. Кучер). уполюва́ти (уколо́шкати) [аж] двох зайці́в. Все це допоможе уполювати зразу аж двох зайців (І. Головченко і О. Мусієнко.); Цей кучерявий [Богдан] хоче двох зайців уколошкати — і мул вийняти із ставка, і родючість ґрунту підвищити (В. Большак).

уби́ти ма́ло кого. Уживається для вираження великого обурення з приводу поведінки або вчинку кого-небудь. [Юда:] Ні, не простив [Месія]! Я пригадав — він докорив мені. [Прочанин (перекривляє з огидою):] “Він докорив!” — Тебе убити мало! (Леся Українка).

уби́ти му́ху (чмеля́). Випити вина, горілки. Панько убив муху і проспав до ранку (З усн. мови).

уби́ти му́ху (чмеля́). Випити вина, горілки. Панько убив муху і проспав до ранку (З усн. мови).

хоч уби́й (уби́йте). Уживається для вираження неможливості здійснити, зрозуміти, збагнути і т. ін. що-небудь. — Тепло, затишно, привітно… А от не засну, хоч убий (Григорій Тютюнник); Як ми його проминули, хоч убий, не втямлю! (І. Головченко і О. Мусієнко).

хоч уби́й (уби́йте). Уживається для вираження неможливості здійснити, зрозуміти, збагнути і т. ін. що-небудь. — Тепло, затишно, привітно… А от не засну, хоч убий (Григорій Тютюнник); Як ми його проминули, хоч убий, не втямлю! (І. Головченко і О. Мусієнко).

щоб грім поби́в (приби́в, уби́в і т. ін.) кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. [Химка:] Обдурив мене .. отой вражий син, щоб його грім побив (Панас Мирний). щоб грім уби́в і бли́скавка спали́ла. Щоб тебе грім убив і блискавка спалила! (Укр.. присл..).

щоб грім поби́в (приби́в, уби́в і т. ін.) кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. [Химка:] Обдурив мене .. отой вражий син, щоб його грім побив (Панас Мирний). щоб грім уби́в і бли́скавка спали́ла. Щоб тебе грім убив і блискавка спалила! (Укр.. присл..).

Словник відмінків

Інфінітив уби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уби́ймо
2 особа уби́й уби́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уб’ю́ уб’ємо́, уб’є́м
2 особа уб’є́ш уб’єте́
3 особа уб’є́ уб’ю́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уби́в уби́ли
жін.р. уби́ла
сер.р. уби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уби́тий
Безособова форма
уби́то
Дієприслівник
уби́вши

Словник синонімів

ЗАБИВА́ТИ (б’ючи по якомусь предмету, вганяти, заглиблювати в що-небудь), ВБИВА́ТИ[УБИВА́ТИ], ЗАГАНЯ́ТИ, ВГАНЯ́ТИ[УГАНЯ́ТИ], ЗАГОРО́ДЖУВАТИрозм., ЗАСА́ДЖУВАТИрозм. (різко, із силою). - Док.: заби́ти, вби́ти[уби́ти], загна́ти, ввігна́ти[увігна́ти], загороди́ти, засади́ти. Дубіючи в крижаній воді, забиває [Іван] обухом кілля (О. Гончар); Він взяв клепку від розсохлого барильця з-під огірків, обстругав її у формі скрипки, вбив кілька гвіздків і напнув наних тоненький дріт (Ю. Смолич); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням, приємно йому дивитись, як спритно.. орудує молотком лобатий комишанець, як він, підхопивши цвях, легким і несхибним ударом.. заганяє його в дерево (О. Гончар); Розлютився Змій, б’є знову Івана - вганяє його в залізний тік по коліна (А. Шиян); Листоноша сидів коло столу, в ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати, кортіло загородити собі ножа в груди, хотілося лежати в домовині під землею з почуттям виконаного обов’язку (Ю. Яновський).
ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку - утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ[ВТОРО́ВУВАТИ], УБИВА́ТИ[ВБИВА́ТИ], ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИдіал.; ТОПТА́ТИ, ПРОТО́ПТУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ[ВТО́ПТУВАТИ], ВИТО́ПТУВАТИ (часто ходячи); ПРОЛА́МУВАТИ, ПРОЛО́МЛЮВАТИ (із зусиллям; долаючи перешкоди); ПРОКИДА́ТИ, ПРОРІЗА́ТИ[ПРОРІ́ЗУВАТИ] (відкидаючи щось, розчищаючи). - Док.: прокла́сти, проложи́тирозм.проторува́ти, уторува́ти[вторува́ти], уби́ти[вби́ти], проби́ти, провести́, проте́рти, утопта́ти[втопта́ти], протопта́ти, ви́топтати, ви́тупатирозм.пролама́ти, проломи́ти, проки́дати, проки́нути́, прорі́зати. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); Василь перший кинувся проложити дорогу, - та так нічого і не зробив (Панас Мирний); Доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив (М. Томчаній); [Річард:] Ти ж певне довго проблукав у пущі?Тяжка дорога? [Джонатан:] Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка); Ти до мене, молодої, чорну стежечку убив (пісня); Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шлях у дикі нетрі (О. Донченко); Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім ледовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани (І. Франко); На кожнім кроці здається тобі, що от натрапив на стежку, а стежки тут зроду не було, Та й хто її топтав би? (Г. Хоткевич); До твого омріяного дому, Де колись ти винесла води, Три весни шукав я путь знайому, Три зими протоптував сліди (В. Бичко); Втоптала стежку [титарівна] на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко); Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович); Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Словник Б. Грінченка); Вергав, вергав [ведмідь], аж утомився - пішов, напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! (казка); Почув цю звістку Йван, панотців наймит, та й обібрався проломити Славкові дорогу (Лесь Мартович); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Псович.. зганяв од порога цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький).