-1-
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | уби́вця | уби́вці |
родовий | уби́вці | уби́вць |
давальний | уби́вці | уби́вцям |
знахідний | уби́вцю | уби́вць |
орудний | уби́вцею | уби́вцями |
місцевий | на/в уби́вці | на/в уби́вцях |
кличний | уби́вце | уби́вці |
Словник синонімів
УБИ́ВЦЯ [ВБИ́ВЦЯ] (той, хто убив, убиває людей), УБИ́ВЕЦЬ [ВБИ́ВЕЦЬ], ГОЛОВОРІ́З, ЗГУ́БНИК, ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬ книжн., ЛЮДИНОВБИ́ВЦЯ книжн., ДУШОГУ́Б розм., ДУШОГУ́БЕЦЬ розм., ЗАРІЗЯ́КА [ЗАРІЗА́КА] розм., ГОРЛОРІ́З розм., УБІ́ЙНИК [ВБІ́ЙНИК] заст., ЗАБІЯ́КА заст., ЗАРІ́ЗА діал.; БРАТОВБИ́ВЦЯ, БРАТОВБИ́ВЕЦЬ (брата, однодумця); ДІТОВБИ́ВЦЯ, ДІТОВБИ́ВЕЦЬ, ДІТОГУ́БЕЦЬ (дітей); КАТ (особа, що страчує). - Відпусти підводу. Хай убивцю пішки женуть до повіту (М. Стельмах); Здійснювалось масове знищення населення. Про це відверто і цинічно говорили гітлерівські головорізи (І. Цюпа); Вершиться суд над душогубом злим (М. Рильський); - Ти знаєш - він який суціга, Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (І. Котляревський); Відступає військо ненависне, далі й далі - гуркіт батарей, і відплата невблаганно висне на плечах у вбійників дітей (В. Сосюра); Ти.. волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш (П. Чубинський). - Пор. братовби́вця.