убиватися 2 значень

-1-
дієслово недоконаного виду
(гинути; впадати у відчай)

Словник відмінків

Інфінітив убива́тися, убива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   убива́ймося, убива́ймось
2 особа убива́йся, убива́йсь убива́йтеся, убива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа убива́тимуся, убива́тимусь убива́тимемося, убива́тимемось, убива́тимемся
2 особа убива́тимешся убива́тиметеся, убива́тиметесь
3 особа убива́тиметься убива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа убива́юся, убива́юсь убива́ємося, убива́ємось, убива́ємся
2 особа убива́єшся убива́єтеся, убива́єтесь
3 особа убива́ється убива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
убива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. убива́вся, убива́всь убива́лися, убива́лись
жін. р. убива́лася, убива́лась
сер. р. убива́лося, убива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
убива́вшись

Словник синонімів

ГОЛОСИ́ТИнад ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИза ким-чим,ТУЖИ́ТИза ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯнад ким-чим;ПРИМОВЛЯ́ТИдо кого,ПРИКА́ЗУВАТИдо кого,ПРИЧИТА́ТИнад ким, розм., ПРИЧИ́ТУВАТИнад ким, розм. (над небіжчиком - плачучи, примовляти); УБИВА́ТИСЯ (надто тяжко). - На кого ж ти нас покинула? - голосила Марина над помершою [померлою] матір’ю (Панас Мирний); Невелика була вартість срібних та мідяних прикрас.., але тепер мусив Мстислав добути і їх, щоби оплатити плачок-жалібниць, що мали заводити на похороні (Юліан Опільський); Гірко побивалась над тілом чоловіка нещасна дружина (І. Цюпа); Вона тужила й голосила голосно, як тужать по мертвому (І. Нечуй-Левицький); Все їх гукала, все до їх примовляла: "Тату мій, тату! Нащо ви мене покинули?" (Марко Вовчок); Христя теж не стримала сліз. Але не приказувала, як мати, - тільки глибоко відхлипувала та судорожно здригалась, тамуючи в собі тяжкий біль (А. Іщук); Тужила би, тужила [Маруся], русою косою шию овиваючи, і причитувала би над кимось помершим [померлим] (Г. Хоткевич). - Пор. 1. пла́кати.
СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИпідсил.,ПОБИВА́ТИСЯпідсил.,ВБИВА́ТИСЯ[УБИВА́ТИСЯ]підсил.,СМУТКУВА́ТИрозм.,КРУШИ́ТИСЯзаст., фольк.,БАНУВА́ТИдіал.,ПЕЧА́ЛУВАТИдіал.,ПЕЧА́ЛУВАТИСЯдіал.;НУДЬГУВА́ТИ, СКУЧА́ТИ (за ким-чим, без кого-чого і без додатка - сумувати без когось, чогось). - Не сумуй. Чи що тебе мучить? Скажи відверто: що тобі в нас не так? (О. Гончар); Христя сумувала, журилася, а часом сама гірко плакала (Панас Мирний); Печалиться й печалиться чогось дівчина. Уже б і заміж пора йти, але не виходить, хоч і траплялися добрі люди (М. Стельмах); Це була їхня [старих] звичка: коли одне смутилося, друге обов’язково мусило розважати (Ю. Яновський); Чом тобі хоч вітер не розкаже, Як тужу я й плачу? (А. Кримський); - Ти вже й так змарніла на виду: усе журишся, все смуткуєш та плачеш (І. Нечуй-Левицький); Мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки, але так сумно, якби банували за молодим віком (В. Стефаник); - Що ж ти, Василино, не нудьгуєш за своєю Комарівкою? - спитав ласкаво панич (І. Нечуй-Левицький). - Пор. засмути́тися, 1. нудьгува́ти.
УБИ́ТИСЯ[ВБИ́ТИСЯ] (упавши, вдарившись об щось, умерти; позбавити себе життя якимсь чином), РОЗБИ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯрозм., ЗАБИ́ТИСЯрозм. - Недок.: убива́тися[вбива́тися], розбива́тися. Поліз у погріб я дулівки ще вточити... Що ж, пане-брате! Біс мене якпхнув. - Я й покотивсь... Ще як не вбивсь - не знаю (Л. Глібов); [Анна:] Вбиваються і лицарі, і коні, на гору добуваючись (Леся Українка); Хлопець залишився круглим сиротою, бо батько ще раніше розбився, упавши п’яний з мосту (І. Сенченко); Так забажається іноді вмерти, було. Нарошне босий по снігу бігаєш. Або, як літом, злізеш на лісу та плиг звідтіля, щоб прибитися (А. Тесленко); Бачу двері збитії виносять з шинку... "Що то таке?" - питаю людей. - Шинкар з жінкою забився! (Марко Вовчок).
-2-
дієслово недоконаного виду
(забиватися в середину)

Словник відмінків

Інфінітив убива́тися, убива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   убива́ймося, убива́ймось
2 особа убива́йся, убива́йсь убива́йтеся, убива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа убива́тимуся, убива́тимусь убива́тимемося, убива́тимемось, убива́тимемся
2 особа убива́тимешся убива́тиметеся, убива́тиметесь
3 особа убива́тиметься убива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа убива́юся, убива́юсь убива́ємося, убива́ємось, убива́ємся
2 особа убива́єшся убива́єтеся, убива́єтесь
3 особа убива́ється убива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
убива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. убива́вся, убива́всь убива́лися, убива́лись
жін. р. убива́лася, убива́лась
сер. р. убива́лося, убива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
убива́вшись

Словник синонімів

ГОЛОСИ́ТИнад ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИза ким-чим,ТУЖИ́ТИза ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯнад ким-чим;ПРИМОВЛЯ́ТИдо кого,ПРИКА́ЗУВАТИдо кого,ПРИЧИТА́ТИнад ким, розм., ПРИЧИ́ТУВАТИнад ким, розм. (над небіжчиком - плачучи, примовляти); УБИВА́ТИСЯ (надто тяжко). - На кого ж ти нас покинула? - голосила Марина над помершою [померлою] матір’ю (Панас Мирний); Невелика була вартість срібних та мідяних прикрас.., але тепер мусив Мстислав добути і їх, щоби оплатити плачок-жалібниць, що мали заводити на похороні (Юліан Опільський); Гірко побивалась над тілом чоловіка нещасна дружина (І. Цюпа); Вона тужила й голосила голосно, як тужать по мертвому (І. Нечуй-Левицький); Все їх гукала, все до їх примовляла: "Тату мій, тату! Нащо ви мене покинули?" (Марко Вовчок); Христя теж не стримала сліз. Але не приказувала, як мати, - тільки глибоко відхлипувала та судорожно здригалась, тамуючи в собі тяжкий біль (А. Іщук); Тужила би, тужила [Маруся], русою косою шию овиваючи, і причитувала би над кимось помершим [померлим] (Г. Хоткевич). - Пор. 1. пла́кати.
СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИпідсил.,ПОБИВА́ТИСЯпідсил.,ВБИВА́ТИСЯ[УБИВА́ТИСЯ]підсил.,СМУТКУВА́ТИрозм.,КРУШИ́ТИСЯзаст., фольк.,БАНУВА́ТИдіал.,ПЕЧА́ЛУВАТИдіал.,ПЕЧА́ЛУВАТИСЯдіал.;НУДЬГУВА́ТИ, СКУЧА́ТИ (за ким-чим, без кого-чого і без додатка - сумувати без когось, чогось). - Не сумуй. Чи що тебе мучить? Скажи відверто: що тобі в нас не так? (О. Гончар); Христя сумувала, журилася, а часом сама гірко плакала (Панас Мирний); Печалиться й печалиться чогось дівчина. Уже б і заміж пора йти, але не виходить, хоч і траплялися добрі люди (М. Стельмах); Це була їхня [старих] звичка: коли одне смутилося, друге обов’язково мусило розважати (Ю. Яновський); Чом тобі хоч вітер не розкаже, Як тужу я й плачу? (А. Кримський); - Ти вже й так змарніла на виду: усе журишся, все смуткуєш та плачеш (І. Нечуй-Левицький); Мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки, але так сумно, якби банували за молодим віком (В. Стефаник); - Що ж ти, Василино, не нудьгуєш за своєю Комарівкою? - спитав ласкаво панич (І. Нечуй-Левицький). - Пор. засмути́тися, 1. нудьгува́ти.
УБИ́ТИСЯ[ВБИ́ТИСЯ] (упавши, вдарившись об щось, умерти; позбавити себе життя якимсь чином), РОЗБИ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯрозм., ЗАБИ́ТИСЯрозм. - Недок.: убива́тися[вбива́тися], розбива́тися. Поліз у погріб я дулівки ще вточити... Що ж, пане-брате! Біс мене якпхнув. - Я й покотивсь... Ще як не вбивсь - не знаю (Л. Глібов); [Анна:] Вбиваються і лицарі, і коні, на гору добуваючись (Леся Українка); Хлопець залишився круглим сиротою, бо батько ще раніше розбився, упавши п’яний з мосту (І. Сенченко); Так забажається іноді вмерти, було. Нарошне босий по снігу бігаєш. Або, як літом, злізеш на лісу та плиг звідтіля, щоб прибитися (А. Тесленко); Бачу двері збитії виносять з шинку... "Що то таке?" - питаю людей. - Шинкар з жінкою забився! (Марко Вовчок).

Словник відмінків

Інфінітив убива́тися, убива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   убива́ймося, убива́ймось
2 особа убива́йся, убива́йсь убива́йтеся, убива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа убива́тимуся, убива́тимусь убива́тимемося, убива́тимемось, убива́тимемся
2 особа убива́тимешся убива́тиметеся, убива́тиметесь
3 особа убива́тиметься убива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа убива́юся, убива́юсь убива́ємося, убива́ємось, убива́ємся
2 особа убива́єшся убива́єтеся, убива́єтесь
3 особа убива́ється убива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
убива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. убива́вся, убива́всь убива́лися, убива́лись
жін. р. убива́лася, убива́лась
сер. р. убива́лося, убива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
убива́вшись