ТОНУ́ТИ (занурюючись у воду, опускатися на дно; занурюючись, гинути тощо), ПОТОПА́ТИ, ТО́ПНУТИзаст.; ТОПИ́ТИСЯ, ВТОПА́ТИ[УТОПА́ТИ] (перев. гинути). - Док.: втону́ти[утону́ти], потону́ти, втопи́тися[утопи́тися]. Я кидаю камінець у воду - він підскакує по воді й тоне (Ю. Яновський); Коли гляне вона на Рось, аж Лаврін пливе, потопає серед річки (І. Нечуй-Левицький); [Анастасій:] Наш хлопець Пішов уброд, як ось попав у яму і топне... (М. Костомаров); А вночі після панахиди побігла жінка топитися до Бугу (М. Стельмах); - Нехай човни топляться на морі! (П. Куліш).