БИ́ТИСЯ (про серце, кровоносні судини - ритмічно скорочуватися; про кров - ритмічно рухатися), БИ́ТИрозм.,ПУЛЬСУВА́ТИ, СТУ́КАТИ, СТУКОТА́ТИ[СТУКОТІ́ТИ]підсил.,СТУГОНІ́ТИпідсил.,ГУ́ПАТИпідсил. розм. (про серце, кров - сильно битися); КОЛОТИ́ТИСЯ, КАЛАТА́ТИСЯ, КАЛАТА́ТИ, ТІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИ, ТРІПОТА́ТИ[ТРІПОТІ́ТИ]підсил., СТРЕПЕХА́ТИСЯрозм.,ТОВКТИ́СЯрозм.,ТОКОТА́ТИ[ТОКОТІ́ТИ]розм.,ША́РПАТИСЯ (про серце - сильно, прискорено або нерівно різкими поштовхами битися); ЗДРИГА́ТИСЯ, СІ́ПАТИСЯ, ТЬО́ХКАТИрозм., ТЕ́НЬКАТИрозм. (про серце - сильно битися від страху, радості і т. ін). - Док.: сту́кнути, гу́пнути, ті́пнутися, трі́пну́тися, трі́пнути, стрепену́тися, стрепехну́тися, ша́рпну́тися, здригну́тися, сіпну́тися, тьо́хнути, те́нькнути. Ніколи, мабуть, історія не стискалась у такий химерний клубок, ніколи серця мільйонів не бились у такому наднапруженні (О. Довженко); Поки б’ється в жилах кров, ..нас все вперед веде любов! (В. Сосюра); Коло ока б’ють живчики (М. Коцюбинський); Її рука лежала у нього на чолі. Якась жилка гарячково пульсувала на скроні під її пальцями, і вона розуміла, що він живий (П. Дорошко); Думки шугали у Тасиній голові, кров стукала в скроні (Л. Дмитерко); В грудях стукотить серце, неначе хоче вискочити (І. Нечуй-Левицький); Дівчина озирається на всі боки і, чуючи, як гупає серце, підіймає.. обличчя до місяця (М. Стельмах); Небезпеки не було, але однаково в мене дуже колотилося серце і стукало щось у скронях (Л. Смілянський); Серце, - як не вискочить, - тіпається, шпарко ганяє гарячу кров по жилах (Панас Мирний); З переляку товклось йому в грудях серце, аж дух запирало (Л. Мартович); В руках у неї старий, жовтий лист. Пальці починають тремтіти, і серце сіпається в грудях (Ірина Вільде); Юрине серце тьохкає і підплигує в грудях, мов у порожнечі (Ю. Смолич). - Пор. 1. завмира́ти, 1. сі́патися.

СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИпідсил.,СТУКОТІ́ТИ підсил.,ГРЮ́КАТИ підсил.,ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИрозм.,ТУТУ́КАТИ підсил. розм.,ТЮ́КАТИрозм., КО́ВТАТИдіал.;ПОСТУ́КУВАТИ, ВИСТУ́КУВАТИ, ПРИСТУ́КУВАТИ (стукати розмірено або час від часу); ПРОСТУ́КУВАТИ (розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось); БУБНИ́ТИрозм.,БУБОНІ́ТИрозм. (дрібно); ТОРОХТІ́ТИ, КАЛАТА́ТИ, БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИпідсил. розм.,ТОКОТА́ТИ[ТОКОТІ́ТИ] діал. (часто й гучно стукати); ГУ́ПАТИ, ГУПОТІ́ТИпідсил. розм., ГЕ́ПАТИрозм.,БА́ХКАТИрозм.,БА́ХАТИрідше, БАБА́ХКАТИрозм.,БАБА́ХАТИрідше, ГА́ХКАТИрозм.,ГАМСЕЛИ́ТИфам.,ТРА́ХКАТИрозм.,ТРАХКОТІ́ТИпідсил. розм.,ТАРА́ХКАТИрозм.,ТАРАХКОТА́ТИ[ТАРАХКОТІ́ТИ]підсил. розм., ТОРО́ХКАТИрозм.,ТОРОХКОТА́ТИ[ТОРОХКОТІ́ТИ]підсил. розм. (стукати з великою силою); СТУГОНІ́ТИрозм. (безперервно з великою силою); ЛОПОТА́ТИ[ЛОПОТІ́ТИ] (видаючи глухі звуки); ЦО́КАТИ (чимсь металевим). - Док.: посту́кати, сту́кнути, постукоті́ти, грю́кнути, цю́кнути, ту́кнути, тю́кнути, ви́стукати, пристукнути, просту́кати, гу́пнути, ге́пнути, ба́хнути, баба́хнути, га́хнути, тра́хнути, тара́хнути, торо́хнути, цокнути. Скільки раз намагався [єпископ] перервати ту мову і стукав патерицею об землю (Леся Українка); Бити в рейку, скликаючи на обід; - Чи ти швидко перестанеш стукотіти та бряжчати? (І. Нечуй-Левицький); - Ти пустопорожній фантазер! - рикнув Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); Дятли ще дужче тукать взялися (П. Тичина); Ремиґали корови, важко дихали та нечасто постукували ногами об короби чи ясла (Г. Епік); На рейках колеса вистукують дзвінко (І. Муратов); Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (П. Козланюк); Десь калатав у клепачку, скілько було сили, сторож (С. Васильченко); У шибки барабанив дощ (В. Гжицький); По токах гупають ціпи (О. Гончар); Молот гепає, сокира цюкає, а прядка хурчить (П. Панч); Об гарячі жерстяні дахи торохкали каштани, підплигували, як на жаровні, і падали на бруківку (Григорій Тютюнник); Стугонів, вицокував, мчав по рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа); Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (І. Франко). - Пор. 1. би́ти, 1. торохті́ти.

ЦО́КАТИ (утворювати своєрідні уривчасті звуки при зіткненні твердих предметів), КЛА́ЦАТИ, ЦОКОТА́ТИ[ЦОКОТІ́ТИ]підсил., ЦО́РКАТИдіал., ЦОРКОТА́ТИ[ЦОРКОТІ́ТИ]підсил. діал.; ВИЦО́КУВАТИрозм. (раз у раз, часто); ТІ́КАТИ[ТИ́КАТИ]розм., ТА́КАТИрозм., ТІКТА́КАТИрозм., ТОКОТА́ТИ[ТОКОТІ́ТИ]підсил. розм. (про годинниковий механізм). - Док.: цо́кнути, процо́кати, кла́цнути, процокота́ти[процокоті́ти], цо́ркнути, ті́кнути, та́кнути. Цокав на стіні годинник (Ю. Мушкетик); Співуче цокотять по брукові підковані коні (М. Олійник); Мов вітер радісно шумить, вицокують мотори (В. Сосюра); Тихо-тихо в кімнаті, тільки годинник тікає та іноді скрипне перо на папері (Г. Хоткевич); Вона час від часу позирала на годинник, що тикав обіч неї (І. Франко); Гучно такав годинник у Тані на руці (Ю. Смолич); Одноманітно тіктакає годинник на стелі під самим сволоком (І. Чендей).