КРЕМЕ́ЗНИ́Й (про людину - міцної будови тіла), КОРЕНА́СТИЙ[КОРЕНИ́СТИЙрідше], ЖИ́ЛАВИЙ, ВУЗЛУВА́ТИЙрозм.,КОРЧУВА́ТИЙрозм.;ОГРЯ́ДНИ́Й, ДЕБЕ́ЛИЙ, ОПА́СИСТИЙ (міцний і повнотілий); ШИРОКОПЛЕ́ЧИЙ, ПЛЕЧИ́СТИЙ (широкий у плечах); КРИЖА́СТИЙ[КРЯЖИ́СТИЙ], ОГУ́ЗКУВАТИЙрозм.,ОКА́ДКУВАТИЙ[ОКА́ДЬКУВАТИЙ]розм. (широкий у крижах); ПРИСА́ДКУВАТИЙ, ПРИСА́ДИСТИЙ, ОЦУ́ПКУВАТИЙ, ОКОРЕ́НКУВАТИЙрозм., ПРИЗЕ́МКУВАТИЙрозм.,ОСА́ДКУВАТИЙрозм.,ОКЛЕ́ЦЬКУВАТИЙдіал., ГАМАЛИКУВА́ТИЙдіал. (невисокий, але міцної будови). Панас стояв кремезний, мов дуб, і реготав (Ю. Яновський); На поріг вибігає хазяйка ходаківської корчми, гладка і коренаста Тетяна (В. Кучер); Здавалося, був [чоловік] сильний, коренистий, грубий (І. Франко); Коляску вкотили Мелашка і дядько Захар - дебелий, жилавий санітар (А. Хижняк); Вузлуватий, широкий в плечах, трохи незграбний, з високими грудьми й дужими руками, він здається старшим від своїх літ (С. Скляренко); Оленчук ще довго сидів, схилившись на ґирлиґу, і в темряві ночі корчувата постать його непорушно темніла під навислим зоряним небозводом (О. Гончар); З себе був о. Хведор огрядний, тілистий, невисокий, але плечистий (І. Нечуй-Левицький); Жінка.. випросталася на повний зріст: висока, огрядна, дебела (О. Гончар); В коридорі поміж тонких хлопців і вертлявих дівчаток з’являється опасиста постать мордатого літнього чоловіка (П. Загребельний); Де проходив широкоплечий Мокеїч, там уже легко міг протиснутись і сухорлявий, жилавий Цимбал (О. Гончар); Федір Прохорович - середній на зріст, втоптаний, крижастий (Д. Бедзик); З хати, смачно позіхаючи, вийшов кряжистий лісник (М. Стельмах); Починало вечоріти, коли до ковалевого двору під’їхав товстий, огузкуватий вершник (І. Ле); Товстий, окадкуватий, він ледве поспішав за вертливим, як в’юн, лакеєм (Панас Мирний); Він чоловік окадькуватий собі: не високий і не низький, не тоненький і не товстий, а так собі кріпкий (Словник Б. Грінченка); Назустріч йому від колодязя з двома відрами в руках ішла огрядна присадкувата дівчина (Григорій Тютюнник); Погано пошита перкалева сукенка не укривала оцупкуватої фігури (М. Коцюбинський); На трибуну ще один іде. Невисокий, але окоренкуватий, дебелий (І. Рябокляч); Свої богослужби править [батюшка] добре, голос має густий і за треби не дуже турбується - на це більш падка приземкувата, як дуплянка, матушка (М. Стельмах); Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий (Панас Мирний); Оклецькуватий писар з якутів Зітхав, протираючи очі (П. Грабовський); Народ показний, гамаликуватий (Ганна Барвінок). - Пор. 2. товсти́й.

МІЦНИ́Й (про сон),ГЛИБО́КИЙ, МІЦНЮ́ЩИЙпідсил. розм.,НЕПРОБУ́ДНИЙ, БЕЗПРОБУ́ДНИЙ, БЕЗПРОСИ́ПНИЙ, МЕ́РТВИЙ, НАПІВМЕ́РТВИЙ, БОГАТИ́РСЬКИЙ, ТОВСТИ́Йрозм.,КРІ́ПКИ́Йрозм.Згори, де стояла її хата, глянула на село - Гомін-Цибуля спала, осяяна глухим світлом місяця, спала тим глибоким передранішнім сном, міцнішим за який може бути лише сама смерть (Є. Гуцало); Я спав непробудним сном п’ятнадцять годин (М. Трублаїні); Опочивав сном тихим, безпробудним (Словник Б. Грінченка); Усе кругом спало мертвим сном, нізвідки не доходило ніякого гуку (Панас Мирний); Мій хорий спить важким, напівмертвим сном (І. Франко); Мій приятель заснув богатирським сном (О. Донченко); Хазяїн з хазяйкою спокійненько засипали й товстим сном спали (Марко Вовчок); Василь приліг на книжці і заснув кріпким сном (Панас Мирний).

НИЗЬКИ́Й (про звук, голос, сміх і т. ін. - який належить до нижнього регістру),НИЗОВИ́Й, ГУСТИ́Й, ТОВСТИ́Й розм. (низький і повнозвучний); БАСИ́СТИЙ, БАСОВИ́ТИЙ (дуже низький, з басовими нотами); ГРУ́БИЙ (низький, часто різкий, неприємний для слуху). У неї був глибокий гортанний голос, низьке контральто (В. Собко); М’який низовий баритон [Казанцева] лащився до її душі (І. Нечуй-Левицький); Тільки густий і низький.. гудок сусідньої фабрики вивів із задуми Галину (Є. Кротевич); - І якого тобі чорта треба? - гримнув під вікном просто Левантини сердитий товстий голос (Б. Грінченко); З пониззя Дніпра долинув басистий гудок пароплава (С. Скляренко); Чулася дрібна жіноча річ, груба чоловіча мова (Панас Мирний). - Пор. 1. глухи́й.

ПОТУ́ЖНИЙ (про родовище, пласт і т. ін.), ОБШИ́РНИЙ, ТОВСТИ́Й (про пласт). Повертається [Брага] до свого агрегату. З скреготом та гаркотом врізається він ним у злеглий ґрунт,.. достругуючись до тих кіммерійських глин, що залягають під травами цього степу потужним горизонтом (О. Гончар); Виявлено на нашому шельфі.. цінну мінеральну сировину: ..обширні поля залізо-марганцевих конкрецій.. та потужні субмаринні джерела прісних вод (з журналу); - Рудня відкрита, - промовляє Огей, - вона досліджена і штольню намічено у схилі заляглої товстої рудної жили (О. Досвітній).

ТОВСТИ́Й (великий за об’ємом та поперечним перерізом), ГРУ́БИЙ, ДЕБЕ́ЛИЙрозм., ПОТУ́ЖНИЙрозм.Несподівано в березі вдарили з гармати. Товсті стіни палацу задрижали (І. Нечуй-Левицький); Дараба, натягнувши грубий шнур, поволі починає завертати (Г. Хоткевич); Чую далеке гудіння уральських дебелих дубів (П. Дорошко); Потужне гілля.

ТОВСТИ́Й (про людину - який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙрозм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙрозм., ДЕБЕ́ЛИЙрозм., НАТО́ПТАНИЙрозм., НАТО́ПТУВАТИЙ[НАТО́ПТУВАНИЙ]розм., ТЛУ́СТИЙрозм., М’ЯСИ́СТИЙрозм., ОПЕ́ЦЬКУВАТИЙрозм., СПРА́ВНИЙрозм.,ОПО́ЛИСТИЙдіал.; ПОВНЯ́ВИЙрозм. (трохи повний); ГОДО́ВАНИЙ, ВГОДО́ВАНИЙ[УГОДО́ВАНИЙ]розм., ВІДГОДО́ВАНИЙрозм., РОЗГОДО́ВАНИЙрозм., ВИ́ПАСЕНИЙрозм., РОЗДОБРІ́ЛИЙрозм., РОЗЖИРІ́ЛИЙ, ЗАЖИ́ВНИЙдіал. (який став товстим, огрядним); РОЗПОВНІ́ЛИЙ, ПОПОВНІ́ЛИЙ (який поповнів); СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ (добре вгодований); ЖИ́РНИЙ, ЗАЖИРІ́ЛИЙ (який заплив жиром); ЧЕРЕВА́ТИЙрозм., ПУЗА́ТИЙрозм., ТОВСТОПУ́ЗИЙрозм., ТЕЛЬБУХА́ТИЙ[ТЕЛЬБУХУВА́ТИЙ]розм., ТРЕМБУХА́ТИЙдіал., ТЕЛЬБА́ТИЙдіал. (який має великого живота); БОЧКУВА́ТИЙрозм., ДІЖКУВА́ТИЙрозм., БАРИЛКУВА́ТИЙрозм. (зовнішністю схожий на діжку, бочку); КАБАНКУВА́ТИЙрозм. (зовнішністю схожий на вгодованого кабана). Від натопленої груби пашіло жаром. Товстий полковник усе частіше витирав хусточкою спітніле чоло (З. Тулуб); Збиралися кардинали; Гладкі та червоні, Мов бугаї в загороду (Т. Шевченко); Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (М. Коцюбинський); Біля найближчого вікна лежав на нарах долілиць огрядний чоловік років тридцяти п’яти (З. Тулуб); На розі опасиста тітка в червоній хустці, з вигляду перекупка, продавала пізні проліски (Ю. Мушкетик); А сам сотник у кожусі, Одутлий, поганий, Коло клуні походжає (Т. Шевченко); Стара Власівна, маленька, повнотіла жінка з прозоро-блакитними і вологими очима, важко зітхала і часто крадькома плакала (Я. Гримайло); Така дівчина, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне - як панночка! (О. Стороженко); Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Я. Баш); Пухка [Пазя] так, що пізнати було крізь спідничку, як дрижало її тіло за кожним рухом (Лесь Мартович); Пані вкотила, як на колесах; пухла така, ніби на дріжджах зійшла (Марко Вовчок); Серед пасажирів у купе була ще й тілиста дама (П. Панч); [Тіпка:] Перш які були з себе показні, тілесні, а тепер немов з воску зліплені... (М. Кропивницький); Увійшов дебелий чорнобривий чоловік, високий на зріст (Марко Вовчок); Це був молодий ще, але натоптаний чоловік (І. Микитенко); Двері кабінетів розчинені навстіж, низенька натоптувата прибиральниця саме вимітала з них пожмакані клапті (Ю. Мушкетик); У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік (Панас Мирний); Молодиця молодая, тлуста, уродлива (С. Руданський); Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра.. видавалася опецькуватою і неоковирною, як сніп гречаної соломи (П. Панч); Коло ліжка сидить моя мати з журботою своєю; а поодаль од ліжка Павлютиха процвітає, червоновида, ополиста, поважна (Марко Вовчок); Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить (Т. Шевченко); Вона завжди ставилася з повагою до повних, вгодованих чоловіків (Є. Гуцало); Треба тільки підгодувати непроданих бранців, бо виснажений і худорлявий невільник дешевший, ніж відгодований (З. Тулуб); На порозі з’явилась фельдшериця в білому халаті, розгодована, повновида (О. Гончар); Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (М. Стельмах); Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Я. Галан); Начальник поліції.. має літ з 50, середнього зросту, заживний, кровистий (Леся Українка); Директор поглядом вказав на сиву розповнілу жінку (О. Гончар); Пріська була дівчина сита, добре вгодована (Б. Грінченко); Пита ситний худого: а куди ти йдеш? (Словник Б. Грінченка); Це був молодий німець, жирний і важкий (Григорій Тютюнник); Великі краплини поту зросили лоб, і мала й млява душа його заскімлила в обважнілому зажирілому тілі (О. Довженко); В нашій уяві пани та їх діти були одні кособокі, інші череваті та пикаті (Д. Бедзик); І до нас прийшли монахи, Всі побожні та пузаті (В. Самійленко); Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли нами правила міцна рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний); Раптом двері в хату наче бурею шарпнуло, і з сіней викотився бочкуватий чоловік (В. Речмедін); Наперед викотилась куценька, діжкувата Крихточка й експресивно з підскоком аж затанцювала перед ним (Я. Баш); - З-під воза.. вискочив барилкуватий чоловік (С. Добровольський). - Пор. креме́зний.

ТОВСТІ́ТИ (ставати товстим, товстішим), ГРУБІ́ТИ[ГРУ́БНУТИ], ТОВСТІ́ШАТИ[ТО́ВЩАТИ], ГРУБІ́ШАТИ[ГРУ́БШАТИ] (ставати товстішим). - Док.: потовсті́ти, розтовсті́ти, погрубі́ти, потовсті́шати[пото́вщати], погрубі́шати[погру́бшати]. Вони [огірки] немов із землі лізуть, і чим далі - тим більше товстішають, уже й жовтизною котрийсь береться (Є. Гуцало); Пухнастий білий килим виткався рівно та гладко і все товщав (П. Дорошко); Хмара грубшала щораз більше (І. Франко). - Пор. 1. товсти́й.

ТОВСТІ́ТИ (про людину - ставати товстим, товстішим), ГРУБІ́ТИ[ГРУ́БНУТИ], ГЛА́ДНУТИ, ПОВНІ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ, ОКРУ́ГЛЮВАТИСЯ[ОКРУГЛЯ́ТИСЯ]розм., ПУ́ХНУТИрозм., РОЗПУХА́ТИрозм., РОЗБУХА́ТИрозм., НАЛИВА́ТИСЯрозм.;ТОВСТІ́ШАТИ[ТО́ВЩАТИ], ГРУБІ́ШАТИ[ГРУ́БШАТИ], ГЛА́ДШАТИ, ПОВНІ́ШАТИ, ДЕБЕ́ЛІШАТИрозм., КРУГЛІ́ШАТИрозм., ЖИРІ́ТИ розм., РОЗРОСТА́ТИСЯрозм. (ставати товстішим). - Док.: потовсті́ти, розтовсті́ти, погрубі́ти, поповні́ти, розповні́ти, попра́витися, ви́повнитися, округли́тися, упа́стисязневажл.розпу́хнути, розбу́хнути, нали́тися, потовсті́шати, пото́вщати, погрубі́шати, погру́бшати, погла́дшати, розгла́днути, розгла́дшатирідшепоповні́шати, покруглі́шати, розжирі́ти, ожирі́ти, розрости́ся, роздобрітирозм. [Надія:] Ні, ні, тільки не борщу! І так уже й товстіти почала... (З. Мороз); Як стеменна попівна, вона зараз, як віддалася, то й почала грубіти (Марко Вовчок); - Тут від самого повітря повніють (О. Гончар); На очах усіх баба почала поправлятися, повнішати й молодшати (Ю. Смолич); Пройшло вже три роки, як вони побрались, але Настя, мов дівчина, тільки виповнилась, округлилась (І. Рябокляч); "Упаслася, як льоха!" - думала собі Гандзя про Пазю... (Лесь Мартович); Йосипенко постарів уже, розпух, роздобрів (Панас Мирний); Соломія наливалася салом, ставала пишною (В. Кучер); Змарнів Йосип, постарів, аж зігнувся мов, а вона - нівроку: молодіє та все товщає (Панас Мирний); [Гапка:] Невістка гладшає та баглаї годує, а свекруха працює (М. Кропивницький); Бідняки потіють, а пани жиріють (приказка); Вона б ще її [одежину] шанувала, та трохи сама розрослась, що вже не надягти (А. Свидницький). - Пор. 2. товсти́й.