-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив товма́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   товма́чмо
2 особа товма́ч товма́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа товма́читиму товма́читимемо, товма́читимем
2 особа товма́читимеш товма́читимете
3 особа товма́читиме товма́читимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа товма́чу товма́чимо, товма́чим
2 особа товма́чиш товма́чите
3 особа товма́чить товма́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
товма́чачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. товма́чив товма́чили
жін. р. товма́чила
сер. р. товма́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
товма́чивши

Словник синонімів

ПЕРЕКЛАДА́ТИ (з однієї мови на іншу), ТЛУМА́ЧИТИзаст.,ВИТЛУМА́ЧУВАТИзаст.,ПЕРЕТЛУМА́ЧУВАТИзаст.,ТОВМА́ЧИТИзаст.,ТОВКМА́ЧИТИрозм.; ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (стисло або не дослівно); ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ (вірші, не дотримуючись відповідності оригіналу). - Док.: перекла́сти, ви́тлумачити, перетлума́чити, переказа́ти, переспіва́ти. Іван Франко, тяжко хворий, в останні роки життя перекладав, переборюючи нестерпні муки, "маленькі трагедії" й "Бориса Годунова" (М. Рильський); За перекладача був болгарський солдат. Сяк-так він витлумачив Павлові комендантові слова (В. Кучер); Перекладач перетлумачив слова Артема німецькою мовою (В. Гжицький); Син товмачив старій матері, оповідаючи написане в тих книжках своєю українською мовою (І. Нечуй-Левицький); Вони тисли міністрові руку, говорили привітальні слова й відходили, доки товмач переказував міністрові зміст їхніх промов (Ю. Яновський); Переспівувати вірші.
ТЛУМА́ЧИТИ (визначати зміст, значення чогось, розуміти, пояснювати що-небудь якимось чином), РОЗТЛУМА́ЧУВАТИ, ВИТЛУМА́ЧУВАТИ, ВТЛУМА́ЧУВАТИ[УТЛУМА́ЧУВАТИ], ТРАКТУВА́ТИ, ІНТЕРПРЕТУВА́ТИкнижн, ТОВМА́ЧИТИ[ТОВКМА́ЧИТИ]розм., РОЗТОВКМА́ЧУВАТИрозм., ВТОВКМА́ЧУВАТИ[УТОВКМА́ЧУВАТИ]розм., ВТОКМА́ЧУВАТИ[УТОКМА́ЧУВАТИ], ВИТОВКМА́ЧУВАТИ[ВИТОВМА́ЧУВАТИ]розм., РОЗТОВМА́ЧУВАТИрозм. - Док.: розтлума́чити, ви́тлумачити, втлумачити[утлумачити], потрактува́ти, інтерпретува́ти, розтовкма́чити, втовкма́чити[утовкма́чити], втокмачити[утокмачити], ви́товкмачити[ви́товмачити], розтовмачити. - Не так ви тлумачите тут наші слова (О. Донченко); Кожен по-своєму тлумачив коротеньке повідомлення в газеті про зняття Несвітайла (В. Вільний); Увечері напередодні від’їзду старики довго розтлумачували Дмитрієві, як їхати (А. Хижняк); Голота ж не вважала за потрібне витлумачити перед кимсь свої вчинки (Ірина Вільде); Якось не трапилось нагоди втлумачити Каргатові, що завод не інститутська лабораторія (Ю. Шовкопляс); Узяв я адвоката набік, товмачу йому: - Зле, пане, робите: у бабів є гроші!.. Дадуть ціну, яку поставите (Лесь Мартович); Один тебе з першого слова розуміє і мовчки йде до роботи, іншому треба все розтовкмачити (В. Кучер); Довго художник втовкмачував у голову дівчині, що він хоче намалювати її портрет (О. Донченко). - Пор. 1. поя́снювати.