-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив товкти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   товчі́мо, товчі́м
2 особа товчи́ товчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа товкти́му товкти́мемо, товкти́мем
2 особа товкти́меш товкти́мете
3 особа товкти́ме товкти́муть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа товчу́ товчемо́, товче́м
2 особа товче́ш товчете́
3 особа товче́ товчу́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
товчучи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. товк товкли́
жін. р. товкла́
сер. р. товкло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
то́вчений
Безособова форма
то́вчено
Дієприслівник
то́вкши

Словник синонімів

БИ́ТИкого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИрозм. рідше,МІ́РЯТИкого, перев. чим, розм.,ПИСА́ТИперев. у що, по чому, розм.,ПО́ШТУВАТИкого, перев. чим, розм.,ПРИГОЩА́ТИ[ПРИГО́ЩУВАТИ]кого, перев. чим, розм.,ЧАСТУВА́ТИкого, перев. чим, розм.,ТЯ́ТИ[ТНУ́ТИ]рідше,ТРІ́СКАТИкого, перев. по чому або у що, чим, розм.,ГАМСЕ́ЛИТИпідсил. розм.,ГАТИ́ТИпідсил. розм.,ГЕ́ПАТИпідсил. розм.,ГИЛИ́ТИпідсил. розм.,ГОЛО́МШИТИпідсил. розм.,ГРІ́ТИ підсил. розм.,ДАВА́ТИкому, перев. у що, по чому, підсил. розм.,ДУБА́СИТИпідсил. розм.,ДУ́ТИпідсил. розм.,ДУХОПЕ́ЛИТИпідсил. розм.,КОЛОШМА́ТИТИпідсил. розм.,КРЕСА́ТИпідсил. розм.,КРОПИ́ТИпідсил. розм.,ЛОКШИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПЦЮВА́ТИпідсил. розм.,ЛУШПА́РИТИпідсил. розм.,ЛУЩИ́ТИпідсил. розм.,МАНІ́ЖИТИпідсил. розм.,МІСИ́ТИпідсил. розм.,МОЛОТИ́ТИпідсил. розм.,МОСТИ́ТИпідсил. розм.,МОТЛОШИ́ТИпідсил. розм.,НАКЛАДА́ТИкому, підсил.розм.,ПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм.,ПОЛОСКА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ПОТЯГА́ТИ[ПОТЯ́ГУВАТИ]перев. чим, підсил. розм.,ПРА́ТИперев. чим. підсил. розм.,РЕПІ́ЖИТИпідсил. розм.,ПІ́ЖИТИ підсил. розм.,рідше,САДИ́ТИперев. чим, підсил. розм.,СТРИ́ГТИкого, перев. чим, по чому, підсил. розм.,ТІ́ПАТИпідсил. розм.,ТЛУМИ́ТИпідсил. розм.,ТОВКМА́ЧИТИпідсил. розм.,ТОВКТИ́підсил. розм.,ТОЛОЧИ́ТИпідсил. розм.,ТРОЩИ́ТИпідсил. розм.,ЧЕСА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ЧОВПТИ́підсил. розм.,ЧУ́ХРАТИпідсил. розм.,ШКВА́РИТИперев. чим, підсил. розм.,ШМАТУВА́ТИпідсил. розм.,ШПА́РИТИперев. чим,підсил. розм.,МО́РСКАТИпідсил. розм.,рідко, БА́НИТИпідсил. діал.,ВАЛИ́ТИпідсил.діал., МОЛОСУВА́ТИпідсил. діал.,ПРАСУВА́ТИпідсил. діал.; ОБКЛАДА́ТИрозм., ОКЛАДА́ТИрозм. (кого, перев. чим - бити кругом, по всій поверхні); СИ́ПАТИкому, перев. що, розм. (часто); ПІДДАВА́ТИчим, розм. (звичайно знизу вгору); ВІДВА́ЖУВАТИкому, що або чим, розм.,ЗАТО́ПЛЮВАТИкому, в що, підсил. вульг.,ОГРІВА́ТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЗУВАТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЩУВАТИкого, перев. чим, підсил., розм.,ЗАЦІ́ДЖУВАТИкому в що, підсил. вульг. (про окремі удари); КУЛА́ЧИТИрозм. (бити кулаком, кулаками); СТУСУВА́ТИрозм., ТАСУВА́ТИрозм., ТУ́ЗАТИ[ТУСА́ТИ]розм. (бити, штовхаючи чим-небудь - звичайно кулаком або ногою); ЧУ́БИТИрозм. (бити, хапаючи за чуба, волосся, а також бити взагалі); ВИТЯГА́ТИ[ВИТЯ́ГУВАТИ]розм. (чим - протягуючи по тілу); ШЛЬО́ПАТИрозм. (злегка бити рукою, долонею, перев. дітей); ПОЛОСУВА́ТИрозм. (залишаючи сліди, рубці у вигляді смуг); ГУЛЯ́ТИпо кому-чому, підсил. розм. (про знаряддя побоїв). Вибачайте, що не вивчив, Бо й мене хоч били, Добре били, а багато Дечому навчили!! (Т. Шевченко); Узяв батько сина побивати, взяла мати тяжко дорікати (В. Стефаник); Андрій міряв лозиною то одного, то другого (С. Васильченко); Кричить [ісправник], біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Т. Шевченко); - Досить мені, що старший десь воює, а батька старого тут нагаями поштують! (І. Цюпа); Іванка вже не раз частували стусанами під боки, та він не ображався і не лаявся (А. Хижняк); Іван тяв перший, просто в чоло (М. Коцюбинський); Вона не тріскала доньку ложкою по лобі.., а сумирно зітхала (М. Стельмах); - Разом тих панів мостивих, добрим гуртом будете так сильно лупцювати, так дуже духопелити... - Гамселити, - підказав Покиван. - Товкмачити, - підказали з юрби. - Дубасити! - Гріти! Періщити! - Гатити! Молотити! Дубцювати! - Хворостити! Хвоїти! Шпарити! Чухрати! - Окладати! Банити! Пужити! Шмагати! - Трощити! - Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! Маніжити! Локшити! Потрошити! (О. Ільченко); Павло Гречаний, у подертій сорочці і з розбитою бровою, гатив розкуркулених направо й наліво (Григорій Тютюнник); - Давайте всім і в ніс і в уси (І. Котляревський); Вони налітали один на одного, одскакували, падали, вертілися по землі, схоплювались і знову дубасили один одного (Г. Коцюба); - Плітьми мене, шельму, дути! Козацькими нагаями пороти!.. - скрикнув Довбня (Панас Мирний); [Андрій:] То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); Батько зняв із себе пояса, склав його вдвоє і - стій і дивися - кропив Мефодя (Б. Харчук); Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (О. Іваненко); Голова й десяцький перелякались... Вони думали, що з-під мосту вискакують дідьки та луплять їх по спині (І. Нечуй-Левицький); - Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив (О. Довженко); А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (А. Головко); Вони [борці] попускалися один одного і розпирслися по кутах, але капрал не переставав лущити їх держаком, куди тільки міг засягнути (І. Франко); Часто й густо батько його маніжив за це (Панас Мирний); А дрібнота Уже за порогом як кинеться по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Т. Шевченко); [Гаврило:] Братія запорозька, хто з вас не пропивав у житті своєму штанів і сорочок, нехай той бере кия і починає мене, грішного, молотити (О. Корнійчук); Ох же ж і мостили їх [панів]! Ой, по тім’ю стукали! На наших гвинтівочках чукикали, чукали (П. Тичина); Витарабанившися [вилізши] на Сука, толочив [Лемко] його ногами, як баба капусту в бочці або жвавий парубок сіно на оборозі, мотлошив бідака (С. Ковалів); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич); Не добігши одне до одного, вони [півні] злітають угору, ..відчайдушно періщать один одного розчепіреними крильми (Є. Гуцало); Хлопець зривається бігти до корів, за ним конем економ, полоще його нагаєм (С. Васильченко); Потягає [вартовий] його кілька разів тройчаткою, той хрипить, заціпивши зуби (Леся Українка); На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби, а два інші прали канчуками (І. Франко); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (А. Хижняк); Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Панас Мирний); Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (І. Котляревський); - А Мартина торік не тіпав на леваді той паршивий Комлик? Спасибі, люди розборонили, а то на місці поклав би... (Г. Коска); - Серце б’ється, живий, - відповів перший. - Видно, гадюки ті ногами його товкли: весь одяг і обличчя в піску (Ю. Шовкопляс); Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник); Човпуть його, мов дурного (Номис); Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Л. Боровиковський); Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Н. Кобринська); - Жерти так умієте? - і шпурляла [мачуха] якоюсь ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала запотиличниками (Г. Хоткевич); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб); Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падає (Ю. Смолич); Старий, побачивши Свирида і сина, мовчки стає проти них, мовчки підіймає палицю і огріває нею Тимофія по плечі (М. Стельмах); Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його.. стусувать (О. Стороженко); Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його, .. почали тасувати кулаками й ногами (О. Досвітній); Добре зодягнений воєводський дозорець.. ногами тусав якусь дівчину (І. Ле); - Ми Галю від того шибеника [Василя] одняли. Надушив її та й чубить (Панас Мирний); Козак.. бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (П. Панч); Він не чув, як по спині гуляв З усіх сил володарський канчук (П. Грабовський). - Пор. 1. поби́ти, 2. уда́рити, 1. шмага́ти, 1. штовха́ти.
ВИВЧА́ТИ (прочитуючи що-небудь, намагатися запам’ятати), ВЧИ́ТИ[УЧИ́ТИ], ЗАВЧА́ТИ, ЗАУ́ЧУВАТИ, ВИУ́ЧУВАТИ, РОЗУ́ЧУВАТИ, ЗУБРИ́ТИрозм., ВИЗУ́БРЮВАТИрозм., ВИЗУ́ДЖУВАТИрозм., ТОВКТИ́розм. рідко (механічно). - Док.: ви́вчити, завчи́ти, заучи́ти, ви́учити, розучи́ти, ви́зубрити, ви́зудити. Шевченкового "Кобзаря" [І. Франко] вивчив напам’ять (М. Коцюбинський); Він знає напам’ять майже всі ті вірші, які вчила в гімназії його сестра (Ю. Смолич); Знаю тебе [бурсу] здавна, Як.. Непота учила, Бургія зубрила, На Різдво з вертепом до панів ходила (Я. Щоголів); Юра взявся завчати напам’ять Пушкіна (Ю. Смолич); Вірші українських поетів, і передусім, звичайно, Павла Тичини, я читав у ті дні запоєм, легко заучував їх напам’ять (з науково-популярної літератури); Народ виучував рядки "Кобзаря" напам’ять, сприймав їх як свою народну пісню (Є. Кирилюк); Перше, що я зробив, - визубрив напам’ять імена, по батькові та прізвища всіх акторів (К. Станіславський); Кілька годин сиділи учні в задушливому.. повітрі, визуджуючи цілі сторінки Святого письма (З. Тулуб). - Пор. засво́їти.
ПОВТО́РЮВАТИ[ПОВТОРЯ́ТИ] (говорити, писати, робити і т. ін. щось знову, ще раз те ж саме), ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ТОВКМА́ЧИТИрозм.,ТОВКТИ́розм.,ЧОВПТИ́розм.,ДОВБТИ́[ДОВБА́ТИ]розм.,ТОРО́ЧИТИрозм., ТУ́РКАТИрозм.,ТУРЧА́ТИрозм.,ТЕРЕБИ́ТИдіал.; ТВЕРДИ́ТИ, ПРА́ВИТИ (постійно говорити те ж саме); ВТОРУВА́ТИ (повторювати чиїнебудь слова, звуки, наслідуючи когось, щось); УЧАЩА́ТИ[ВЧАЩА́ТИ]розм. (частіше повторювати); ПОВТО́РЮВАТИСЯ[ПОВТОРЯ́ТИСЯ] (повторювати власні слова, дії). - Док.: повтори́ти, переказа́ти, переспіва́ти, проказа́ти, повтори́тися. Це був приємний наказ, і його не треба було повторювати двічі (О. Іваненко); Князь опустив ложку в борщ, і всі інші повторили цей рух (Вал. Шевчук); Упав на траву і став механічно повторяти своє заклинання..: все минеться, минеться, минеться... (С. Васильченко); Художник, який втратив би це [новаторське] відчуття, неминуче опиниться в обозі мистецького життя і, в кращому разі, лиш переспіву ватиме самого себе (О. Левада); Читав Мартин Євангеліє, а може, він його з голови по пам’яті проказував, хто його знає! (Грицько Григоренко); - Весь час товкмачу чоловікові про те, як корисно крутити педалі на свіжому повітрі (збірник "Український анекдот"); Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Г. Квітка-Основ’яненко); Чоловік одно човпе (П. Чубинський); На дятла схожий, суддя довбає й довбає своє. Питання, питання, питання (Л. Первомайський); - Та це йому наговорив отой великорозумний Денис! Він усім це саме торочить (І. Нечуй-Левицький); Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене (Б. Грінченко); Турчав і турчав [Кнурець] у вуха Дашуньці, а вона вдавала, ніби уважно слухає (П. Загребельний); Що кому треба, той про те й теребить (прислів’я); Жінка з дивовижним терпінням слухала і знов рівним, ласкавим голосом твердила своє, завчене, видно, назавжди (С. Журахович); Вона того не слухає, а править своє. Вечеря на столі - просить вечеряти (Марко Вовчок); - П’ю за сміливість!- За сміливість! - лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок (М. Коцюбинський); Дмитренко дедалі став учащати: "так" та "бачите", - видно, він гаразд і сам ні бачив, ні знав того, про віщо розказував (Панас Мирний); В розповідях своїх, особливо про себе, Роман Петрович по двічі і по тричі, певне забуваючи, повторювався (В. Козаченко).
РО́ЗУМ (здатність окремої людини запам’ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості), УМ, ЗДОРО́ВИЙ ГЛУЗД, ГЛУЗД, ТОЛКрозм.[ТОВКдіал.], МО́ЗОКрозм.,ГОЛОВА́розм.,КЕБЕ́ТАрозм.,РОЗСУ́ДОКрозм.,РО́ЗСУДрідше,РОЗУМІ́ННЯрідше,ТЯ́МАрозм.,ТЯ́МКАрозм.,ЗАСТАНО́ВАдіал.Найбільше ж за розум вони поважають старого, за вдачу його та ще, звісно, за сина (О. Гончар); Іди служи, годи Енею, Він зна воєнне ремесло; Умом і храбростю своєю В опрічнеє попав число (І. Котляревський); - Заспокойтесь: я при здоровому глузді і твердій пам’яті (А. Головко); Люди всі - на два ранжири: Є розумні - та без віри, Другі - вірою міцні, Але глуздом - аніні! (А. Кримський); Ну, скажи, чи єсть оце у тебе толк - лити холодну воду за шию? (С. Васильченко); [Захарко:] От за тея тебе й бив, що ти п’єш без товку, що дуже ласа до чарки (М. Кропивницький); Мозок у мене стоїть над фізіологією. Він знає, що сльози й радість - це невід’ємні частки людського щастя (Ю. Яновський); До булави треба голови (прислів’я); - Майоре.. Мені потрібний буде кмітливий, з доброю кебетою і неодмінно хоробрий офіцер (Д. Бедзик); Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Д. Ткач); - Бий його, сину, бий усіх! - кричав, втративши розсуд старий Шумейко (А. Шиян); Вона при всьому своєму розумінні була тільки жінкою, якій були чужі і незрозумілі мужські амбіції, бо ніколи їх не мала (Ірина Вільде); Часом улюбить [чоловік] таку кралю, що здається, маючи хоть кріпку тями, мусив би на сім миль від неї відбігти (Марко Вовчок); Сподобалась чортяча мова хлопцю, Не відав він про чортову лукавість, Оддав Іблісу тямку, й серце, й душу (А. Кримський); - Але тоді се [кохання] наскочило на мене раптом, з такою силою, що я цілком стратив застанову (І. Франко).

Словник фразеологізмів

товкти́ во́ду в сту́пі. Займатися чим-небудь непотрібним, безрезультатним; марно гаяти час. [Хома:] Слава Богу, світ мені прояснився, одлягло від серця, товчи скільки хочеш воду в ступі, буду мовчати (І. Карпенко-Карий); Товкли воду в ступі, переливали з пустого в порожнє, намагалися дійти до істини, а істина лежала десь поза межами кімнати, в якій засідали ці люди (П. Загребельний); Але головне, щоб були хороші вчені, щоб не товкли воду в ступі… Працювати треба тяжко, каторжно, тоді, може, щось і вийде (З журналу). во́ду товкти́. [Борис:] Перед дочкою так найкраще визначився, сказав їй, що вона уміє тільки воду товкти (М. Кропивницький). товчі́ння (то́вчення) води́ в сту́пі. Поки .. десятикласники не підуть на ферми, доти триватиме пустопорожнє товчіння води в ступі (І. Волошин); Таку роботу можна без образи порівняти з товченням води в ступі (Леся Українка).

товкти́ во́ду в сту́пі. Займатися чим-небудь непотрібним, безрезультатним; марно гаяти час. [Хома:] Слава Богу, світ мені прояснився, одлягло від серця, товчи скільки хочеш воду в ступі, буду мовчати (І. Карпенко-Карий); Товкли воду в ступі, переливали з пустого в порожнє, намагалися дійти до істини, а істина лежала десь поза межами кімнати, в якій засідали ці люди (П. Загребельний); Але головне, щоб були хороші вчені, щоб не товкли воду в ступі… Працювати треба тяжко, каторжно, тоді, може, щось і вийде (З журналу). во́ду товкти́. [Борис:] Перед дочкою так найкраще визначився, сказав їй, що вона уміє тільки воду товкти (М. Кропивницький). товчі́ння (то́вчення) води́ в сту́пі. Поки .. десятикласники не підуть на ферми, доти триватиме пустопорожнє товчіння води в ступі (І. Волошин); Таку роботу можна без образи порівняти з товченням води в ступі (Леся Українка).

хоч голово́ю (ло́бом) об стіну́ товчи́ кого і без додатка. Уживається для вираження неможливості переконати нетямущу або вперту людину. Свербивус безнадійно махнув рукою .. Хіба ж можна було розмовляти з таким чоловіком, як Коритний? Нічого не тямить. Хоч ти головою товчи об стіну, а він — своє (М. Ю. Тарновський); Ти його хоч лобом об стіну товчи — не послухає (З усн. мови).

хоч голово́ю (ло́бом) об стіну́ товчи́ кого і без додатка. Уживається для вираження неможливості переконати нетямущу або вперту людину. Свербивус безнадійно махнув рукою .. Хіба ж можна було розмовляти з таким чоловіком, як Коритний? Нічого не тямить. Хоч ти головою товчи об стіну, а він — своє (М. Ю. Тарновський); Ти його хоч лобом об стіну товчи — не послухає (З усн. мови).