-1-
сполучник
незмінювана словникова одиниця
-2-
частка
незмінювана словникова одиниця

Словник фразеологізмів

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. [Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах).

2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

як (коли́) мед, то й ло́жкою. Уживається для вираження надмірного прагнення до чогось, як вияв надмірності в чому-небудь; занадто. — Не все разом. На перший раз буде й цього. Як мед, то й ложкою,— промовив отець Харитін (І. Нечуй-Левицький); Що се виходить, “коли мед, то й ложкою”, але я не маю до кого вдатись і сподіваюсь, що ви мені вибачите мою напасність (Леся Українка).

[як (коли́, хоч)] не тепе́р, то (а) в четве́р. Неодмінно (про те, що обов’язково відбудеться, здійсниться). [Боб:] А ти чого витрішки продаєш?.. Той твій кривий тут ще ввечері не об’являвся? [Анна:] Ні. [Боб:] Не тепер, то в четвер ребра йому поламаю. Так і скажи (Я. Галан); Семен згадує, що на мандрівку в столицю потрібні гроші, а в нього поки що самі .. довги [борги], але згодом заспокоюється: байдуже! Як не тепер, то в четвер, аби діп’яти свого (М. Коцюбинський); [Зінька:] Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! .. Думаєш, що я й досі не догадуюся? Бачу вже я добре, що коли не тепер, то в четвер! (М. Кропивницький); — Хоч — як там кажуть — не тепер, а в четвер, хоч через год [рік], тільки вже не пройде тобі даром (Г. Квітка-Основ’яненко). чи тепе́р чи в четве́р. Не такий вони народ, щоби можна з ними вдатися по-добру [по-доброму]!.. А се вони би чи тепер чи в четвер таки зробили (І. Франко); — Я не знаю, чи так тебе любить Роман, але знаю: чи тепер чи в четвер він злиднями зав’яже твоє життя (М. Стельмах).

[як (коли́, хоч)] не тепе́р, то (а) в четве́р. Неодмінно (про те, що обов’язково відбудеться, здійсниться). [Боб:] А ти чого витрішки продаєш?.. Той твій кривий тут ще ввечері не об’являвся? [Анна:] Ні. [Боб:] Не тепер, то в четвер ребра йому поламаю. Так і скажи (Я. Галан); Семен згадує, що на мандрівку в столицю потрібні гроші, а в нього поки що самі .. довги [борги], але згодом заспокоюється: байдуже! Як не тепер, то в четвер, аби діп’яти свого (М. Коцюбинський); [Зінька:] Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! .. Думаєш, що я й досі не догадуюся? Бачу вже я добре, що коли не тепер, то в четвер! (М. Кропивницький); — Хоч — як там кажуть — не тепер, а в четвер, хоч через год [рік], тільки вже не пройде тобі даром (Г. Квітка-Основ’яненко). чи тепе́р чи в четве́р. Не такий вони народ, щоби можна з ними вдатися по-добру [по-доброму]!.. А се вони би чи тепер чи в четвер таки зробили (І. Франко); — Я не знаю, чи так тебе любить Роман, але знаю: чи тепер чи в четвер він злиднями зав’яже твоє життя (М. Стельмах).

не то ж бо й що. Уживається для підтвердження чиєї-небудь думки, висловленої раніше. — Та, мабуть…— починає вагатися Христя,— це, мабуть, правда. Там таки [у брата] нам важко буде веселитися .. [Мар’яна:] Не то ж бо й що.— То можна до Килини. Вона ж так кликала (І. Вирган).

не то що. Уживається для підсилення важливості якого-небудь повідомлення, підкреслення високої якості чогось і т. ін. Там така добра земля, що дитину посади, то виросла б, не то що (Укр.. присл..); — Не в жмурки граємося, а голову колгоспу обираємо, а не то що (Ю. Збанацький).

тим-то й ба. Уживається для підкреслення того, що висловлюється; у тім-то й річ. — Хоч кажуть — хто мовчить, той ніби двох навчить, але тим-то й ба, що той, хто мовчить, нікого не навчить, бо жити мовчки не можна (З газети); Мусій випріг .. вози серед двору. — Закочуй, козаче, під повітку. — А то що хіба, ясно ж? — Тим-то й ба, що дощ буде (П. Панч).

ті́льки [то] [й] сла́ви (сла́ва), зі сл. що. Уживається для вираження поганої якості, властивості і т. ін. або неякісного виконання, здійснення чого-небудь. Звести, то я її [“Повію”] сяк-так звів докупи, довів й до краю та тілько [тільки] що й слави, що довів (Панас Мирний); [Іван:] Яка у мене стьожка? Тільки слава, що стьожка: мотузка, а не стьожка! (М. Кропивницький); Шосе (тільки й слава, що шосе) проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (М. Коцюбинський).

ті́льки [то] [й] сла́ви (сла́ва), зі сл. що. Уживається для вираження поганої якості, властивості і т. ін. або неякісного виконання, здійснення чого-небудь. Звести, то я її [“Повію”] сяк-так звів докупи, довів й до краю та тілько [тільки] що й слави, що довів (Панас Мирний); [Іван:] Яка у мене стьожка? Тільки слава, що стьожка: мотузка, а не стьожка! (М. Кропивницький); Шосе (тільки й слава, що шосе) проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (М. Коцюбинський).

ті́льки [то] [й] сла́ви (сла́ва), зі сл. що. Уживається для вираження поганої якості, властивості і т. ін. або неякісного виконання, здійснення чого-небудь. Звести, то я її [“Повію”] сяк-так звів докупи, довів й до краю та тілько [тільки] що й слави, що довів (Панас Мирний); [Іван:] Яка у мене стьожка? Тільки слава, що стьожка: мотузка, а не стьожка! (М. Кропивницький); Шосе (тільки й слава, що шосе) проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (М. Коцюбинський).

ті́льки [то] [й] сла́ви (сла́ва), зі сл. що. Уживається для вираження поганої якості, властивості і т. ін. або неякісного виконання, здійснення чого-небудь. Звести, то я її [“Повію”] сяк-так звів докупи, довів й до краю та тілько [тільки] що й слави, що довів (Панас Мирний); [Іван:] Яка у мене стьожка? Тільки слава, що стьожка: мотузка, а не стьожка! (М. Кропивницький); Шосе (тільки й слава, що шосе) проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (М. Коцюбинський).

ско́ком чи бо́ком; то ско́ком, то бо́ком. По-різному, різними способами. Якось скоком чи боком до нашої творчості знову почала притулятись безконфліктність чи дрібноконфліктність (З газети). то бо́ком, то ско́ком. — Як поживаєш? — А так собі — то боком, то скоком (Укр.. присл..).

то ж то (ото́ж-то, ото́ж-бо) й воно́. Уживається для підтвердження або наголошення на очевидності, істинності чого-небудь; справа в тому. — То ж то й воно, що душа в тебе молода та гаряча і довірлива до всього... Оберігай її, Маковею, не звихни ніде!.. (О. Гончар).

то ж то (ото́ж-то, ото́ж-бо) й воно́. Уживається для підтвердження або наголошення на очевидності, істинності чого-небудь; справа в тому. — То ж то й воно, що душа в тебе молода та гаряча і довірлива до всього... Оберігай її, Маковею, не звихни ніде!.. (О. Гончар).

то ж то (ото́ж-то, ото́ж-бо) й воно́. Уживається для підтвердження або наголошення на очевидності, істинності чого-небудь; справа в тому. — То ж то й воно, що душа в тебе молода та гаряча і довірлива до всього... Оберігай її, Маковею, не звихни ніде!.. (О. Гончар).

то [й] що. Нема нічого страшного. — Буде трудно, правда. А надто на перших початках — ну, то що? (Г. Хоткевич); Як ти хоч мого ножа не загубив,— турбувався Хома Хаєцький..— А якби й загубив, то що? — лукаво задирався хлопець (О. Гончар); — Хіба ж так можна? Це ж увечері тільки прибудеш.— То й що, смачніше їстиметься! (М. Стельмах).

то се, то те. Що-небудь різне; будь-що. Дикун .. робив то се, то те по господарству (С. Добровольський); Любив [Пилип] після вечері побалакати з батюшкою та проводив його до самого двору, розмовляючи то про се, то про те (І. Нечуй-Левицький).

то сим, то тим бо́́ком. Як-небудь, якось. — То сим, то тим боком зиму перебудемо. Аби через зиму, а там, як люди кажуть, вовка самі ноги годують! — казали одрадяни (Панас Мирний).

ско́ком чи бо́ком; то ско́ком, то бо́ком. По-різному, різними способами. Якось скоком чи боком до нашої творчості знову почала притулятись безконфліктність чи дрібноконфліктність (З газети). то бо́ком, то ско́ком. — Як поживаєш? — А так собі — то боком, то скоком (Укр.. присл..).

то так то сяк. 1. Усякими способами; будь-яким чином. До вечора сп’яніле село гуляло біля церкви, до вечора він то так то сяк опинявся біля дівчини, але, видно, не муляв їй очі (М. Стельмах).

2. У будь-якому випадку, за будь-яких умов. — Пішов я в писарі в громаду. То так то сяк минає год. Пишу собі, з людьми братаюсь (Т. Шевченко); Через великий снігопад то так то сяк треба було добиратися на работу (З усн. мови).

то сяк то так. Отже, то сяк то так, а вона князька дочка (Марко Вовчок); Агент примовочками, смішком .. то сяк то так підкочується до дядьків, втирається в довір’я, але не квапиться розповідати про Америку (М. Стельмах).

то так то сяк. 1. Усякими способами; будь-яким чином. До вечора сп’яніле село гуляло біля церкви, до вечора він то так то сяк опинявся біля дівчини, але, видно, не муляв їй очі (М. Стельмах).

2. У будь-якому випадку, за будь-яких умов. — Пішов я в писарі в громаду. То так то сяк минає год. Пишу собі, з людьми братаюсь (Т. Шевченко); Через великий снігопад то так то сяк треба було добиратися на работу (З усн. мови).

то сяк то так. Отже, то сяк то так, а вона князька дочка (Марко Вовчок); Агент примовочками, смішком .. то сяк то так підкочується до дядьків, втирається в довір’я, але не квапиться розповідати про Америку (М. Стельмах).

то тут, то там. У різних місцях; подекуди. Язики ясних денних пожеж вихоплювалися то тут, то там над строкатим бескеттям незліченних кварталів (О. Гончар). то там, то тут. То там, то тут поскрипували чорні, мов з каменю вирізані, верби (М. Стельмах).

то туди́, то сюди́. У різні боки, в різних напрямках. Сидить [Андрійко]. Не плаче… Тільки перелякані блискучі очі бігають то туди, то сюди (М. Коцюбинський).

то тут, то там. У різних місцях; подекуди. Язики ясних денних пожеж вихоплювалися то тут, то там над строкатим бескеттям незліченних кварталів (О. Гончар). то там, то тут. То там, то тут поскрипували чорні, мов з каменю вирізані, верби (М. Стельмах).

то [й] що. Нема нічого страшного. — Буде трудно, правда. А надто на перших початках — ну, то що? (Г. Хоткевич); Як ти хоч мого ножа не загубив,— турбувався Хома Хаєцький..— А якби й загубив, то що? — лукаво задирався хлопець (О. Гончар); — Хіба ж так можна? Це ж увечері тільки прибудеш.— То й що, смачніше їстиметься! (М. Стельмах).

[як (коли́, хоч)] не тепе́р, то (а) в четве́р. Неодмінно (про те, що обов’язково відбудеться, здійсниться). [Боб:] А ти чого витрішки продаєш?.. Той твій кривий тут ще ввечері не об’являвся? [Анна:] Ні. [Боб:] Не тепер, то в четвер ребра йому поламаю. Так і скажи (Я. Галан); Семен згадує, що на мандрівку в столицю потрібні гроші, а в нього поки що самі .. довги [борги], але згодом заспокоюється: байдуже! Як не тепер, то в четвер, аби діп’яти свого (М. Коцюбинський); [Зінька:] Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! .. Думаєш, що я й досі не догадуюся? Бачу вже я добре, що коли не тепер, то в четвер! (М. Кропивницький); — Хоч — як там кажуть — не тепер, а в четвер, хоч через год [рік], тільки вже не пройде тобі даром (Г. Квітка-Основ’яненко). чи тепе́р чи в четве́р. Не такий вони народ, щоби можна з ними вдатися по-добру [по-доброму]!.. А се вони би чи тепер чи в четвер таки зробили (І. Франко); — Я не знаю, чи так тебе любить Роман, але знаю: чи тепер чи в четвер він злиднями зав’яже твоє життя (М. Стельмах).

хто б там (то) не був. Кожний, всякий з певного ряду, середовища і т. ін. Врангелівські корпуси з’єднуються в районі станції Апостолово і розвивають звідти удар на захід, в глибину Правобережної України назустріч західним союзникам — Пілсудському, Петлюрі чи кому б там не було (О. Гончар).

чи [то] пак. 1. Уживається для вираження уточнення або виправлення сказаного; точніше. [Річард:] Простіть, панове… час мені до школи… Чи пак до церкви… Я піду… прощавайте (Леся Українка); Та от — до старості дійшов, Чи то пак… до її порогу… (М. Рильський).

2. Уживається для іронічного або в’їдливого уточнення; тобто. Порфир вишурхнув з-під руки Боцмана — чи то пак — Бориса Савовича — вихователя, і, мов очманілий, кинувся до вікна (О. Гончар).

що б там (то) не було́ (не ко́штувало). За будь-яких умов, обставин; неодмінно. — Пронести ось це наше почуття, це розуміння життя через все, все що б там не було… (О. Довженко); Ми вирішили, що б то не було, виконати своє завдання (З журналу); — Що б там не коштувало, одривай [хату], а ні, я сама одірву,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Пам’ятав я: треба дійти до своїх [у штаб], що б то не коштувало (Ю. Яновський).

що б там (то) не було́ (не ко́штувало). За будь-яких умов, обставин; неодмінно. — Пронести ось це наше почуття, це розуміння життя через все, все що б там не було… (О. Довженко); Ми вирішили, що б то не було, виконати своє завдання (З журналу); — Що б там не коштувало, одривай [хату], а ні, я сама одірву,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Пам’ятав я: треба дійти до своїх [у штаб], що б то не коштувало (Ю. Яновський).

як (коли́) мед, то й ло́жкою. Уживається для вираження надмірного прагнення до чогось, як вияв надмірності в чому-небудь; занадто. — Не все разом. На перший раз буде й цього. Як мед, то й ложкою,— промовив отець Харитін (І. Нечуй-Левицький); Що се виходить, “коли мед, то й ложкою”, але я не маю до кого вдатись і сподіваюсь, що ви мені вибачите мою напасність (Леся Українка).

[як (коли́, хоч)] не тепе́р, то (а) в четве́р. Неодмінно (про те, що обов’язково відбудеться, здійсниться). [Боб:] А ти чого витрішки продаєш?.. Той твій кривий тут ще ввечері не об’являвся? [Анна:] Ні. [Боб:] Не тепер, то в четвер ребра йому поламаю. Так і скажи (Я. Галан); Семен згадує, що на мандрівку в столицю потрібні гроші, а в нього поки що самі .. довги [борги], але згодом заспокоюється: байдуже! Як не тепер, то в четвер, аби діп’яти свого (М. Коцюбинський); [Зінька:] Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! .. Думаєш, що я й досі не догадуюся? Бачу вже я добре, що коли не тепер, то в четвер! (М. Кропивницький); — Хоч — як там кажуть — не тепер, а в четвер, хоч через год [рік], тільки вже не пройде тобі даром (Г. Квітка-Основ’яненко). чи тепе́р чи в четве́р. Не такий вони народ, щоби можна з ними вдатися по-добру [по-доброму]!.. А се вони би чи тепер чи в четвер таки зробили (І. Франко); — Я не знаю, чи так тебе любить Роман, але знаю: чи тепер чи в четвер він злиднями зав’яже твоє життя (М. Стельмах).