-1-
прикметник
(товстий) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний тлу́стий тлу́ста тлу́сте тлу́сті
родовий тлу́стого тлу́стої тлу́стого тлу́стих
давальний тлу́стому тлу́стій тлу́стому тлу́стим
знахідний тлу́стий, тлу́стого тлу́сту тлу́сте тлу́сті, тлу́стих
орудний тлу́стим тлу́стою тлу́стим тлу́стими
місцевий на/у тлу́стому, тлу́стім на/у тлу́стій на/у тлу́стому, тлу́стім на/у тлу́стих

Словник синонімів

РОДЮ́ЧИЙ (про землю, ґрунт), УРОЖА́ЙНИЙ[ВРОЖА́ЙНИЙ], ПЛІДНИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, ПЛОДОВИ́ТИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ЗАРІ́ДЛИВИЙдіал.,; РОЖАЇ́СТИЙрозм.,Я́ДЕ́РНИЙрозм.,ЖИ́РНИЙ, СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ, МАСНИ́Й, ТУ́ЧНИЙрозм., ТЛУ́СТИЙрозм. (з великим умістом поживних речовин). Навкруги маєтку лежав родючий багатобарвний степ (О. Десняк); Єсть у нього поля урожайні (Марко Вовчок); Сади та виногради, Плідні лани, пасовиська кругом (І. Франко); Місяць рівно розливає своє блідо-синє світло, вкриваючи фантастичним мереживом плодючі.. поля (Я. Качура); Щоб процвітала вільна, плодовита.., людським трудом оновлена земля (І. Гончаренко); Сплять наші рідні Краї, Ниви дорідні, Гаї (П. Воронько); Тим тут гарно буряки поросли, що ядерніша земля (Словник Б. Грінченка); За вікном, за рудою жирною землею здіймалася легка пара (С. Добровольський); Яка земля, такі й люди. Вона сита, й вони ситі (Панас Мирний); - Достатків там більше, - почав той, - переорюють краще, та й земля ситніша (Панас Мирний); Невтомні трактори снували впоперек масного й пухкого поля (Ю. Яновський); Тучна земля диха на неї теплом, як колись мамині груди (М. Коцюбинський); Тут, на тлустій землі, врівень з людиною ростуть ледь-ледь побризкані місяцем бурякові висадки (М. Стельмах).
СИ́ТНИЙ (який має багато поживних речовин), СИ́ТИЙ, ЖИ́РНИЙ, ТЛУ́СТИЙрозм.; ТРИ́ВНИ́Й (після якого довго не з’являється почуття голоду). Обід подали хороший, ситний (М. Коцюбинський); Але сита вечеря робила своє. Як тільки її доконав, у той же час збиралось йому на спання (Лесь Мартович); З кухні несло густим духом смаженого м’яса й картоплі, що був перемішаний з пахощами тлустого борщу (В. Кучер); Панам подавали смачні й тривні потрави (І. Нечуй-Левицький).
ТОВСТИ́Й (про людину - який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙрозм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙрозм., ДЕБЕ́ЛИЙрозм., НАТО́ПТАНИЙрозм., НАТО́ПТУВАТИЙ[НАТО́ПТУВАНИЙ]розм., ТЛУ́СТИЙрозм., М’ЯСИ́СТИЙрозм., ОПЕ́ЦЬКУВАТИЙрозм., СПРА́ВНИЙрозм.,ОПО́ЛИСТИЙдіал.; ПОВНЯ́ВИЙрозм. (трохи повний); ГОДО́ВАНИЙ, ВГОДО́ВАНИЙ[УГОДО́ВАНИЙ]розм., ВІДГОДО́ВАНИЙрозм., РОЗГОДО́ВАНИЙрозм., ВИ́ПАСЕНИЙрозм., РОЗДОБРІ́ЛИЙрозм., РОЗЖИРІ́ЛИЙ, ЗАЖИ́ВНИЙдіал. (який став товстим, огрядним); РОЗПОВНІ́ЛИЙ, ПОПОВНІ́ЛИЙ (який поповнів); СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ (добре вгодований); ЖИ́РНИЙ, ЗАЖИРІ́ЛИЙ (який заплив жиром); ЧЕРЕВА́ТИЙрозм., ПУЗА́ТИЙрозм., ТОВСТОПУ́ЗИЙрозм., ТЕЛЬБУХА́ТИЙ[ТЕЛЬБУХУВА́ТИЙ]розм., ТРЕМБУХА́ТИЙдіал., ТЕЛЬБА́ТИЙдіал. (який має великого живота); БОЧКУВА́ТИЙрозм., ДІЖКУВА́ТИЙрозм., БАРИЛКУВА́ТИЙрозм. (зовнішністю схожий на діжку, бочку); КАБАНКУВА́ТИЙрозм. (зовнішністю схожий на вгодованого кабана). Від натопленої груби пашіло жаром. Товстий полковник усе частіше витирав хусточкою спітніле чоло (З. Тулуб); Збиралися кардинали; Гладкі та червоні, Мов бугаї в загороду (Т. Шевченко); Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (М. Коцюбинський); Біля найближчого вікна лежав на нарах долілиць огрядний чоловік років тридцяти п’яти (З. Тулуб); На розі опасиста тітка в червоній хустці, з вигляду перекупка, продавала пізні проліски (Ю. Мушкетик); А сам сотник у кожусі, Одутлий, поганий, Коло клуні походжає (Т. Шевченко); Стара Власівна, маленька, повнотіла жінка з прозоро-блакитними і вологими очима, важко зітхала і часто крадькома плакала (Я. Гримайло); Така дівчина, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне - як панночка! (О. Стороженко); Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Я. Баш); Пухка [Пазя] так, що пізнати було крізь спідничку, як дрижало її тіло за кожним рухом (Лесь Мартович); Пані вкотила, як на колесах; пухла така, ніби на дріжджах зійшла (Марко Вовчок); Серед пасажирів у купе була ще й тілиста дама (П. Панч); [Тіпка:] Перш які були з себе показні, тілесні, а тепер немов з воску зліплені... (М. Кропивницький); Увійшов дебелий чорнобривий чоловік, високий на зріст (Марко Вовчок); Це був молодий ще, але натоптаний чоловік (І. Микитенко); Двері кабінетів розчинені навстіж, низенька натоптувата прибиральниця саме вимітала з них пожмакані клапті (Ю. Мушкетик); У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік (Панас Мирний); Молодиця молодая, тлуста, уродлива (С. Руданський); Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра.. видавалася опецькуватою і неоковирною, як сніп гречаної соломи (П. Панч); Коло ліжка сидить моя мати з журботою своєю; а поодаль од ліжка Павлютиха процвітає, червоновида, ополиста, поважна (Марко Вовчок); Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить (Т. Шевченко); Вона завжди ставилася з повагою до повних, вгодованих чоловіків (Є. Гуцало); Треба тільки підгодувати непроданих бранців, бо виснажений і худорлявий невільник дешевший, ніж відгодований (З. Тулуб); На порозі з’явилась фельдшериця в білому халаті, розгодована, повновида (О. Гончар); Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (М. Стельмах); Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Я. Галан); Начальник поліції.. має літ з 50, середнього зросту, заживний, кровистий (Леся Українка); Директор поглядом вказав на сиву розповнілу жінку (О. Гончар); Пріська була дівчина сита, добре вгодована (Б. Грінченко); Пита ситний худого: а куди ти йдеш? (Словник Б. Грінченка); Це був молодий німець, жирний і важкий (Григорій Тютюнник); Великі краплини поту зросили лоб, і мала й млява душа його заскімлила в обважнілому зажирілому тілі (О. Довженко); В нашій уяві пани та їх діти були одні кособокі, інші череваті та пикаті (Д. Бедзик); І до нас прийшли монахи, Всі побожні та пузаті (В. Самійленко); Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли нами правила міцна рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний); Раптом двері в хату наче бурею шарпнуло, і з сіней викотився бочкуватий чоловік (В. Речмедін); Наперед викотилась куценька, діжкувата Крихточка й експресивно з підскоком аж затанцювала перед ним (Я. Баш); - З-під воза.. вискочив барилкуватий чоловік (С. Добровольський). - Пор. креме́зний.