I. ПУСТУВА́ТИ (перев. про дітей - розважаючись, бавитися, гратися), БА́ЛУВАТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, БЕШКЕТУВА́ТИ, ЖИРУВА́ТИпідсил.,ДИТИ́НИТИСЯрозм.,ДИТИНІ́ТИрозм.,КАЗИ́ТИСЯпідсил. розм.,ДУРІТИпідсил. розм.,ШАЛІ́ТИпідсил.рідше,ГАРЮВА́ТИпідсил. діал.,ТЛУМИ́ТИСЯдіал., ЗБИТКУВА́ТИ[ЗБИТКУВА́ТИСЯ]діал.,ГАЙДАБУ́РИТИдіал.Зінька звикла.., щоб коло неї говорили, співали, щоб у хаті пустували та бавились діти (І. Нечуй-Левицький); Після цього ті учні, які найбільше кричать та балуються на перервах, зажурились (О. Донченко); Всі веселяться та забавляються, як кому припало до вподоби (І. Нечуй-Левицький); - Ми з братом жирували й розбили макітру з тістом (Григорій Тютюнник); Сміялися [хлопці] разом з усіма, співали, бігли в море, хлюпоталися там, обливалися водою, просто-таки казилися, немов маленькі (Ю. Збанацький); - Надвір шаліти! - гукнув старий (А. Свидницький); На толоці пастухи.. гарюють, борюкаються, як це й завжди водиться на пасьбі (А. Головко); Збігають [хлопчики] до моря, кидають у воду галькою, верещать, тлумляться (Р. Іваничук); - Ей, Влодзю, що з тебе буде? .. У школі збиткуєш, - підеш, небоже, гуси пасти (О. Маковей). - Пор. I. весели́тися, 1. гра́тися.

СКУ́ПЧУВАТИСЯ (збиратися докупи), ЗБИВА́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ТИ́СНУТИСЯ, ТАБОРИ́ТИСЯ, ЮРБИ́ТИСЯ, ЮРМИТИСЯ, ЮРТУВА́ТИСЯрозм.,ТО́ВПИТИСЯ, НАТО́ВПЛЮВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯрозм.,СКУ́ПЛЮВАТИСЯрозм.,КУ́БЛИТИСЯрозм.,ТЛУМИ́ТИСЯдіал.,ГЛОТИ́ТИСЯдіал. - Док.: ску́пчитися, зби́тися, сти́снутися, з’юрби́тися, сто́впитися, нато́впитися, згрома́дитися, ску́питися. Найбільше людей скупчувалось навколо Тимофія Горицвіта (М. Стельмах); Інстинктивно почуваючи небезпеку, коні тамують свій біг і збиваються в купу (С. Добровольський); По дорозі громадилися коло нього хлопці й дівчата (О. Ковінька); Вони [селяни] тиснулися в невеличкі гуртки (Г. Епік); Дівчата співають і славлять весну, а парубоччя табориться округ них (Ю. Яновський); На другий день рано коло спуску згромадилася ціла купа робітників (І. Франко); Насилу вибрали. Чоловіка з шість пішло народу. Останні скупились коло рундука (Панас Мирний); Там уже кублилося, мабуть, усе боярство київське (П. Загребельний); Тут щоночі кубляться такі квартиранти, як ви! (О. Гончар). - Пор. 1. збира́тися.