-2-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | Тлу́мач | |
| родовий | Тлу́мача | |
| давальний | Тлу́мачу, Тлу́мачеві | |
| знахідний | Тлу́мач | |
| орудний | Тлу́мачем | |
| місцевий | на/у Тлу́мачі, Тлу́мачу | |
| кличний | Тлу́мачу* | |
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | тлума́ч | тлумачі́ |
| родовий | тлумача́ | тлумачі́в |
| давальний | тлумаче́ві, тлумачу́ | тлумача́м |
| знахідний | тлумача́ | тлумачі́в |
| орудний | тлумаче́м | тлумача́ми |
| місцевий | на/у тлумаче́ві, тлумачу́, тлумачі́ | на/у тлумача́х |
| кличний | тлума́чу | тлумачі́ |
Словник синонімів
ПЕРЕКЛАДА́Ч (той, хто перекладає з однієї мови на іншу); ТЛУМА́Ч заст., ТОВМА́Ч заст. (той, хто перекладав усно); ПЕРЕСПІ́ВУВАЧ (той, хто перекладає вірші без суворого дотримання тексту оригіналу). Їм не треба було перекладача, бо словацька мова, як відомо, дуже споріднена з співучим подільським діалектом (О. Гончар); Тлумач стиха перекладав Ремо його [китайця] розмову (О. Досвітній); Товмач перекладав сухим, байдужим голосом (Н. Рибак).
ТЛУМА́Ч (той, хто витлумачує, пояснює щось), ТЛУМА́ЧНИК розм., ІНТЕРПРЕТА́ТОР книжн., ТОВМА́Ч заст. Патентований тлумач їх [снів] дід Кияшко в своїй фантазії не йшов далі трьох висновків: "далека дорога", "казенний дім" і "додому" (Ю. Збанацький); В наш час документальна література.. здійснює почесну місію пропагандиста й тлумачника важливих подій дійсності (з газети); Носії фольклору є часом і співавторами фольклорного твору, а в усякім разі інтерпретаторами його (М. Рильський); У своїх оригінальних композиціях Лисенко є типовим представником українського народу й товмачем його найінтимніших почувань (Ф. Колесса).