НА́ТОВП (велике скупчення людей, що перебувають десь або рухаються кудись), ЮРБА́, Ю́РМА́розм.,ТОВПА́розм.,Ю́РМИЩЕпідсил. розм.,Ю́РМИ́СЬКОпідсил.розм.,З’Ю́РМИСЬКОпідсил.рідше,ГУРБА́заст., ТИ́ЧБАзаст.,ГУ́РМА́діал.,ГАЛА́ЙСТРАдіал.,ГЛОТА́діал.,ТИ́ЖБАдіал.;ТАБУ́Нрозм.,ОТА́РАзневажл., СТА́ДОзневажл.,ОРДА́підсил. розм., НАВА́ЛАкого або яка, підсил. розм. (безладний, неорганізований натовп); ЗБО́РИЩЕ, ЗБО́РИСЬКО, ЗБІГО́ВИЩЕрозм.,ЗБІГО́ВИСЬКОрозм.,СХО́ДЬБИЩЕрозм.рідко,ЗДВИГдіал. (велике скупчення людей в одному місці); СТО́ВПИЩЕ, СТО́ВПИСЬКО, ТЛУМрозм.,СТОВКО́ВИСЬКОрозм.,СТОВКО́ВИЩЕрозм. (безладне й тісне скупчення людей в одному місці); ТИСКрозм.,ТИ́СНЯВАрозм. (кого: народу, людей і т. ін. - тісне скупчення людей в одному місці); ВАТА́ГАрозм.,БА́НДАзаст. розм. (група людей, компанія, що зібралася разом для чого-небудь); ОРА́ВАрозм. (галасливий і безладний натовп). Парубки й дівчата стоять густим натовпом, впритул (Т. Масенко); - Бачу, іде юрба жінок од греблі (А. Головко); Коло самої шахти зібралася вже чимала юрма (Б. Грінченко); В розрізах вулиць стояли товпи людей (Ю. Смолич); Не раз розбігалася чутка: "зловили отамана!", й цілі тичби людей збігалися на його дивитися (Марко Вовчок); Вона [Катря] миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Панас Мирний); Суне солдатська отара в зеленаво-сірих шинелях (О. Довженко); Громом озвалась з радощів семінарська орда (С. Васильченко); На похорон припливла така навала людей, утворилася така тиснява (Ірина Вільде); На колгоспному подвір’ї.. селянського люду було стільки, що зборище це на перше око можна було взяти за звичайний сільський ярмарок (Г. Епік); Стіни хатинки аж двигтіли від збориська солдаток (Я. Баш); Біля намету Сагайдачного застав Микула велике збіговище і крик (О. Маковей); Князь не знав якийсь час, що робити йому з отим збіговиськом, як вгамувати сіверян (Д. Міщенко); Іван щезає в людському стовпищі, мов голка в сіні (П. Колесник); Всі лірники в цей день заздрили Доротею, що не знати чим ярмарчан принадив, росло стовписько (К. Гордієнко); Десь із-за возів у ярмарковий тлум несподівано врізались два вершники (С. Добровольський); Людей на базарі - тиск: те продає, те купує - кожний заклопотаний (С. Васильченко); А кузня, з постійною тиснявою народу в ній, хоч і добра була школа, та до якогось часу (А. Головко); Вже нишпорять по лісі ватаги хлопчаків (А. Шиян); Де не взялась юрба хлопців.. Крик, ґвалт, гармидер! А за бандою друга купа йде - парубки, ґазди (І. Франко); Народу стеклося проханого і непроханого.., столів на таку ораву забракувало б, тому розмістилися на траві (В. Земляк). - Пор. 1. гру́па, ску́пчення.

РА́ЗОМ (у поєднанні з кимсь, чимсь; спільними зусиллями; щільно один біля одного); УКУ́ПІ[ВКУ́ПІ], ПО́СПІЛЬ, ПОСПО́ЛУрозм., КУ́ПНОрозм. (у поєднанні з кимсь, чимсь); СПІ́ЛЬНО, СУКУ́ПНО, СКО́ПОМрозм., ВРАЗ[УРА́З]розм., СПО́ЛОМзаст. (спільними силами, об’єднаними зусиллями); ЗАОДНО́ (здійснюючи щось одностайно); ГУРТО́М, ГРОМА́ДОЮ, ГРОМА́ДНОдіал., ЗАЄ́ДНОдіал., ҐВА́ЛТОМдіал., ТЛУ́МОМзаст. (спільними силами, однією групою); ТОЛО́КОЮ (роблячи щось без оплати, лише за частування); ПО́РЯД, ПО́РУЧ, О́ПЛІЧ (перев. зі сл. бути, іти, виступати тощо); ДОКУ́ПИ, УКУ́ПУ[ВКУ́ПУ], ВОЄДИ́НО (в одно місце, в одно ціле); О́ПТОМрозм., ОГУ́ЛОМрозм., ГА́МУЗОМрозм. (усіх, усе). Хвала руці трудівника І розуму невтомі! Хай разом розум і рука Живуть у нашім домі! (М. Рильський); Чи є що краще, лучче в світі, Як укупі жити, З братом добрим добро певне Познать, не ділити? (Т. Шевченко); В холодку, під крислатими горіхами волоськими, полягли розвідачі поспіль з робітниками (М. Коцюбинський); На гумні Розбита скирта, свині в ній посполу З гусьми й качками рились (І. Франко); - Ні, війте, не так воно повинно бути... Не кожен за себе, а всі купно за волю вітчизни (Н. Рибак); Я придивлявся й оцінював людей, з якими мені доводилося спільно йти (Ю. Яновський); Ант сам послав його до княжої дружини, коли князь Ігор ішов на деревлян, сподівався, що повернеться Бразд і житиме з ними сукупно (С. Скляренко); Мали вони трьох хлопців, працювали скопом (С. Скляренко); І прикро, як ураз зі мною Стають, немовби теж до бою, А справді для пихи своєї З порожнім серцем фарисеї (М. Вороний); Його жінка мене викохала сполом з своєю дочкою (Марко Вовчок); - Старших зневажає ваша Леся. На мене сьогодні насипалася, ображала, базікою назвала. Заодно з Греком Генкою (А. Хижняк); Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали (Л. Глібов); Уже матір поховали Громадою люди (Т. Шевченко); Зі всіх сторін - від поля, з обох боків ліска - ступають люди громадно (І. Франко); - Що ж, - каже, - або живі будем, або заєдно загинем (Словник Б. Грінченка); Ховали [Тетяну] ґвалтом (С. Васильченко); Тлумом Сходяться [мандрівники] від кораблів і храм виповнюють благанням (М. Зеров); Андрій був трохи лінивий.., тілько любив він толокою робити в кумпанії (К. Гордієнко); Юзя перейняла їх коло хвіртки і пішла поряд з Даркою (Леся Українка); Шкаруба в садку, на лаві, побачив дівчину, підійшов і мовчки сів поруч (В. Собко); Марія часом допитливо поглядає на мене, ніяковіє і знов, понуривши погляд, іде опліч (О. Ільченко); Різнокольорові ліхтарики з’єдналися докупи, утворивши ніби повітряний ярус вогняних кавунів і динь (О. Досвітній); Дівчата кинули парубків, збились укупу (М. Коцюбинський); І вранішні зорі і доменні зорі Зливаються в небі моїм воєдино (Я. Шпорта); Він завше лаяв інородців, але на роздріб, а йому дуже хотілося лаяти їх оптом (В. Самійленко); Вчителеві нема як серця зірвати, то взяв та й шугнув усяку нечисть із села огулом (С. Васильченко).