-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | ти́цятися, ти́цятись |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ти́цяймося, ти́цяймось |
| 2 особа | ти́цяйся, ти́цяйсь | ти́цяйтеся, ти́цяйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ти́цятимуся, ти́цятимусь | ти́цятимемося, ти́цятимемось, ти́цятимемся |
| 2 особа | ти́цятимешся | ти́цятиметеся, ти́цятиметесь |
| 3 особа | ти́цятиметься | ти́цятимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ти́цяюся, ти́цяюсь | ти́цяємося, ти́цяємось, ти́цяємся |
| 2 особа | ти́цяєшся | ти́цяєтеся, ти́цяєтесь |
| 3 особа | ти́цяється | ти́цяються |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| ти́цяючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ти́цявся, ти́цявсь | ти́цялися, ти́цялись |
| жін. р. | ти́цялася, ти́цялась |
| сер. р. | ти́цялося, ти́цялось |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| ти́цявшись |
Словник синонімів
КИ́ДАТИСЯ (швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось або туди й сюди), ПОРИВА́ТИСЯ, ШУГА́ТИ, МЕТА́ТИСЯ, ШАРА́ХАТИСЯ розм., ШАРА́ХАТИ розм., ШАРА́ХКАТИСЯ розм., ШАРА́ХКАТИ розм. (перев. від переляку); ТИ́ЦЯТИСЯ розм., ТИ́ЦЬКАТИСЯ розм. (метушливо). - Док.: ки́нутися, порва́тися, шугну́ти, метну́тися, шара́хнутися, шара́хнути, шарахону́ти підсил. ти́цьнутися, прудну́тися діал. шарну́ти розм. (шукаючи). Служебка кидається за ним (Леся Українка); Максим, щоб не чути, що баба можуть незабаром померти, мерщій шугає під стіл (М. Стельмах); Цеповий собака по дроту метався від хати до комори (А. Головко); Шарахались коні від вибухів (О. Довженко); Коли я підходжу, вівці шарахають геть (О. Ільченко); Чорні овечі гурти шарахкалися від двору до двору (Григорій Тютюнник); Сивоок тицявся то в одну пожежу, то в другу, когось рятував (П. Загребельний); Рифка мимоволі скрикнула і пруднулася взад (І. Франко); Шарнули [німці] по закутках, один на горище побрався, другий - у льох. Там і запопали старого (Ю. Бедзик).
НАТКНУ́ТИСЯ на кого-що (рухаючись, несподівано зустрітися з якоюсь перешкодою і вдаритися об неї), ЗІТКНУ́ТИСЯ з ким-чим, НАТРА́ПИТИ, НАЛЕТІ́ТИ, НАРАЗИ́ТИСЯ, НАСКО́ЧИТИ, НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАРВА́ТИСЯ розм., НАПОРО́ТИСЯ розм.,; НАБІ́ГТИ, НАГНА́ТИСЯ (з розгону); ТКНУ́ТИСЯ [ТИКНУ́ТИСЯ], ТИ́ЦЬНУТИСЯ розм. (у що, рідше в кого - рухаючись, несподівано натрапити на щоабо кого-небудь, ударившись об нього). - Недок.: натика́тися, стика́тися, натрапля́ти, наліта́ти, наража́тися [нара́жуватися рідше], наска́кувати, нашто́вхуватися, нарива́тися, напо́рюватися, набіга́ти, наганя́тися, ти́катися, ти́цятися, ти́цькатися рідше. Гарячий засліплений кінь трохи не наткнувся на скаку на воза (І. Нечуй-Левицький); Натрапила коса на камінь (прислів’я); Пароплав міг налетіти на шлюпку і зім’яти її (М. Трублаїні); Перед барикадою колючо стирчали залізні "їжаки", на які мали наразитись фашистські танки (С. Журахович); З розгону Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця (О. Гончар); Хотіла [Олена] вискочити з кімнати, але зопалу наштовхнулась на закриту.. половинку дверей (А. Головко); Добре, хоч кінь ні на що не напоровся (Г. Хоткевич); Раптом нарти набігли на камінь і так підскочили, що Тико не втримався і впав на сніг (М. Трублаїні); Раз він гнався шістьма кіньми, В шовках та у злоті, Як нагнався на баюру, Застряв у болоті (С. Руданський); Незабаром пліт знову шарпнуло, він тикнувся у щось тверде (С. Голованівський). - Пор. 2. нарази́тися.