-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ти́цькатися, ти́цькатись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ти́цькаймося, ти́цькаймось
2 особа ти́цькайся, ти́цькайсь ти́цькайтеся, ти́цькайтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ти́цькатимуся, ти́цькатимусь ти́цькатимемося, ти́цькатимемось, ти́цькатимемся
2 особа ти́цькатимешся ти́цькатиметеся, ти́цькатиметесь
3 особа ти́цькатиметься ти́цькатимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ти́цькаюся, ти́цькаюсь ти́цькаємося, ти́цькаємось, ти́цькаємся
2 особа ти́цькаєшся ти́цькаєтеся, ти́цькаєтесь
3 особа ти́цькається ти́цькаються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ти́цькаючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ти́цькався, ти́цькавсь ти́цькалися, ти́цькались
жін. р. ти́цькалася, ти́цькалась
сер. р. ти́цькалося, ти́цькалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ти́цькавшись

Словник синонімів

КИ́ДАТИСЯ (швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось або туди й сюди), ПОРИВА́ТИСЯ, ШУГА́ТИ, МЕТА́ТИСЯ, ШАРА́ХАТИСЯрозм.,ШАРА́ХАТИрозм.,ШАРА́ХКАТИСЯрозм.,ШАРА́ХКАТИрозм. (перев. від переляку); ТИ́ЦЯТИСЯрозм.,ТИ́ЦЬКАТИСЯрозм. (метушливо). - Док.: ки́нутися, порва́тися, шугну́ти, метну́тися, шара́хнутися, шара́хнути, шарахону́типідсил.ти́цьнутися, прудну́тисядіал.шарну́тирозм. (шукаючи). Служебка кидається за ним (Леся Українка); Максим, щоб не чути, що баба можуть незабаром померти, мерщій шугає під стіл (М. Стельмах); Цеповий собака по дроту метався від хати до комори (А. Головко); Шарахались коні від вибухів (О. Довженко); Коли я підходжу, вівці шарахають геть (О. Ільченко); Чорні овечі гурти шарахкалися від двору до двору (Григорій Тютюнник); Сивоок тицявся то в одну пожежу, то в другу, когось рятував (П. Загребельний); Рифка мимоволі скрикнула і пруднулася взад (І. Франко); Шарнули [німці] по закутках, один на горище побрався, другий - у льох. Там і запопали старого (Ю. Бедзик).
НАТКНУ́ТИСЯна кого-що (рухаючись, несподівано зустрітися з якоюсь перешкодою і вдаритися об неї), ЗІТКНУ́ТИСЯз ким-чим,НАТРА́ПИТИ, НАЛЕТІ́ТИ, НАРАЗИ́ТИСЯ, НАСКО́ЧИТИ, НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАРВА́ТИСЯрозм.,НАПОРО́ТИСЯрозм.,; НАБІ́ГТИ, НАГНА́ТИСЯ (з розгону); ТКНУ́ТИСЯ[ТИКНУ́ТИСЯ], ТИ́ЦЬНУТИСЯрозм. (у що, рідше в кого - рухаючись, несподівано натрапити на щоабо кого-небудь, ударившись об нього). - Недок.: натика́тися, стика́тися, натрапля́ти, наліта́ти, наража́тися[нара́жуватисярідше], наска́кувати, нашто́вхуватися, нарива́тися, напо́рюватися, набіга́ти, наганя́тися, ти́катися, ти́цятися, ти́цькатисярідше.Гарячий засліплений кінь трохи не наткнувся на скаку на воза (І. Нечуй-Левицький); Натрапила коса на камінь (прислів’я); Пароплав міг налетіти на шлюпку і зім’яти її (М. Трублаїні); Перед барикадою колючо стирчали залізні "їжаки", на які мали наразитись фашистські танки (С. Журахович); З розгону Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця (О. Гончар); Хотіла [Олена] вискочити з кімнати, але зопалу наштовхнулась на закриту.. половинку дверей (А. Головко); Добре, хоч кінь ні на що не напоровся (Г. Хоткевич); Раптом нарти набігли на камінь і так підскочили, що Тико не втримався і впав на сніг (М. Трублаїні); Раз він гнався шістьма кіньми, В шовках та у злоті, Як нагнався на баюру, Застряв у болоті (С. Руданський); Незабаром пліт знову шарпнуло, він тикнувся у щось тверде (С. Голованівський). - Пор. 2. нарази́тися.