тихий 2

-1-
прізвище

Словник відмінків

відмінок чол. р. жін. р. множина
називний Ти́хий Ти́ха Ти́хі
родовий Ти́хого Ти́хої Ти́хих
давальний Ти́хому Ти́хій Ти́хим
знахідний Ти́хого Ти́ху Ти́хих
орудний Ти́хим Ти́хою Ти́хими
місцевий при Ти́хому, Ти́хім при Ти́хій при Ти́хих
кличний Ти́хий Ти́ха Ти́хі
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ти́хий ти́ха ти́хе ти́хі
родовий ти́хого ти́хої ти́хого ти́хих
давальний ти́хому ти́хій ти́хому ти́хим
знахідний ти́хий, ти́хого ти́ху ти́хе ти́хі, ти́хих
орудний ти́хим ти́хою ти́хим ти́хими
місцевий на/у ти́хому, ти́хім на/у ти́хій на/у ти́хому, ти́хім на/у ти́хих

Словник синонімів

БЕЗВІ́ТРЯНИЙ (про погоду, пору дня або року і т. ін. - без вітру), БЕЗВІ́ТРИЙрідше;ШТИЛЬОВИ́Й (перев. про погоду на морі). Побризкані росою, трави стояли тихі, принишклі, бо ранок був теж тихий та безвітряний і обіцяв сонячний жаркий день (Григрій Тютюнник); Погода передбачалась штильова і ясна (М. Трублаїні). - Пор. 4. спокі́йний, 4. ти́хий.
БЕЗЗВУ́ЧНИЙ (який не супроводжується звучанням, якого не чути), БЕЗГУ́ЧНИЙрідше, НЕЧУ́ТНИЙ, БЕЗШУ́МНИЙ (який відбувається без шуму). Від беззвучного сміху беззубий рот йому розтягся аж до вух (П. Панч); Безгучною процесією пройшли вони поміж спустілими мурами (М. Коцюбинський); Десь у хвойній верховині завовтузилася білка і, збита її безшумним стрибком, суха шишечка довго летіла, постукуючи по галузках, на землю (О. Донченко). - Пор. 1. ти́хий.
ПОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється, відбувається, впливає тощо протягом досить тривалого часу), НЕШВИДКИ́Й, НЕСПІ́ШНИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕКВАПНИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ТИ́ХИЙ, РОЗТЯ́ГНУТИЙ, СО́ННИЙрозм., ДЛЯ́ВИЙрозм., ЛІНИ́ВИЙрозм., ЛЕДА́ЧИЙрозм., ЛІНЬКУВА́ТИЙрозм., ОПІ́ШНИЙдіал., ПИ́НЯВИЙдіал.; МЛЯ́ВИЙ (який відбувається, здійснюється без напруження); УПОВІ́ЛЬНЕНИЙ (з меншою швидкістю). Вона поправила долонею посічене волосся, що спало їй на лоба, поправила повільним і наче аж не своїм рухом (Є. Гуцало); Чує Петро - тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш); Василь пішов неспішною ходою, оминаючи огудиння та підпираючись кіссям (Г. Хоткевич); Жодна зі згадок, які так буйно вихорилися цілий вечір, не повернулася, не порушила непоспішливого плину думок нічних (Ю. Шовкопляс); Підхатою почулася некваплива хода людини, що дуже, як видно, припадає на одну ногу (А. Головко); У всій його постаті, в непоквапливих рухах не було нічого войовничого (А. Шиян); Зараз, вночі, Дніпро здавався набагато ширшим, ніж удень. Його неквапний рух тільки вгадувався в тому місці, де ріку прорізувала місячна стежка (Ю. Мартич); Півторакожуха обережно взяв з рук Хмельницького шаблю, спокійним рухом висмикнув до половини з піхов (Н. Рибак); Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка (В. Стус); - Брязнули, ох, дзвінко, виразно брязнули, - розмовляв сам з собою Палій, ходячи тихою ходою по покою (Д. Мордовець); Розтягнуті і виразні звуки гавайської гітари м’яко лягають у килими (В. Собко); О вічний бунту грізний мій! Який твій дивний круговій! Вриваєшся ти в сонний похід, як заперечення епохи (П. Тичина); Клопотовський взяв самовар і длявою ходою з насупленими бровами вийшов з кімнати (І. Нечуй-Левицький); Бачили білі піски, таємниче хитання морських водорослів, життя їжаків, ліниве повзання крабів (М. Коцюбинський); Скільки не думай, а робити треба, бо думка ледача, а робота швидка (прислів’я); Нахаба-кіт неквапними лінькуватими кроками перейшов йому дорогу (Н. Рибак); Поки в графськім палацу йшли пиняві приготовання до заграничної подорожі, в Грушатичах кипіло і клекотіло, як у кітлі (І. Франко); Робота стає млявою, полуднева змора давить усіх (Леся Українка); Механізм приймання відповідальних рішень, пов’язаних із захистом здоров’я людей, не витримав серйозної перевірки. Він громіздкий, багатоступеневий, надто централізований, уповільнений (Ю. Щербак).
ПОВІ́ЛЬНИЙ (який повільно рухається, діє, робить щось), НЕШВИДКИ́Й, ДЛЯ́ВИЙрозм. рідко,КВОЛИЙрозм.,МАРУДНИЙрозм.,МАЛОРУХЛИ́ВИЙ, НЕСПІ́ШНИЙ, ВАЖКИ́Й, ЛІНИ́ВИЙрозм., ЛЕДА́ЧИЙрозм., ОПІ́ШНИЙдіал.; ТИ́ХИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ (про річку, струмок - з повільною течією). Барж повільні каравани, І зачаровані лимани, І смутком виткані гаї - Все пропливає за кормою... (М. Нагнибіда); Дунін-Левченко був непроворний, длявий, нешвидкий навіть в мові й важкий на ході (І. Нечуй-Левицький); Високий рівень автоматизації сучасного виробництва зробив людину малорухливою (з журналу); Котиться й котиться дим... Блакитний, неспішний, він стелиться вусібіч низько (Є. Гуцало); Жерехи прудкі із сазанами і лящі ліниві золоті, і соми спокійні та уперті заходили... (І. Гончаренко); Коли навіть і поцілуються [актори] на кінець фільму, то й то якось знехотя, сонно-ледачі (О. Гончар); Опішний кінь (Словник Б. Грінченка); Це було на далекому тихому Дінці (О. Досвітній); Глибоко в долині блакитна Спокійная річка біжить (переклад Лесі Українки). - Пор. 1. мля́вий.
СПОКІ́ЙНИЙ (який не відчуває хвилювання; який виражає душевний спокій), СУПОКІ́ЙНИЙ, ТИ́ХИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙпоет., заст. (який не виявляє страху). - Бачиш: вони чесно хліб заробляють, і встають, і лягають тихі, спокійні (Панас Мирний); - Проходьте сюди, - почувся густий спокійний голос (О. Гончар); Настала ніч. У келії Марін Вже ждав мене. Блідий був, аж зелений, Та супокійний (І. Франко); Погідною і тихою верталась Раїса з церкви (М. Коцюбинський); Вона як вздріла - всміхнулася, - дивилась на його поглядом своїм світлим, тихим (Марко Вовчок). - Пор. 1. безтурбо́тний.
СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙрідше, СМИРЕ́ННИЙпідсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙпідсил., ТИХОМИ́РНИЙрозм., ПЛО́ХИЙрозм., ПЛОХЕ́НЬКИЙрозм., РАХМА́ННИЙрідше (не здатний спричинити зло, схильний до злагоди); ФЛЕГМАТИ́ЧНИЙ (який характеризується незворушним спокоєм, що межує з байдужістю). Федько - цілковита протилежність братові: завжди задумливий, спокійний (О. Донченко); Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер (М. Коцюбинський); - Хлопець мій слабовитий та дуже смирний, там школярі заскубуть його та заклюють, як курча (І. Нечуй-Левицький); За тихомирну вдачу хлопці завжди брали на сміх Марка (К. Гордієнко); Чоловік трапився [Тетяні] плохий, роботящий (Л. Яновська); Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Н. Рибак); Дівчина, як виявилось, була.. занадто спокійна, навіть флегматична (А. Головко). - Пор. 1. безтурбо́тний, 1. стри́маний.
СПОКІ́ЙНИЙ (про життя, старість, сон і т. ін. - протікання якого нічим не порушується), СУПОКІ́ЙНИЙ, ТИ́ХИЙ, МИ́РНИЙ, ІДИЛІ́ЧНИЙ, БЕЗБУ́РНИЙпоет. [Лікар:] Спокійне, впорядковане життя - найкращий лік проти всяких справжніх і можливих хвороб (Леся Українка); Його ж доля віднині - все життя от так грунями бігати, від погоней вічних ховатися, нічки не переспати, днини не мати супокійної (Г. Хоткевич); Ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя (І. Цюпа); Огей тихо увіходить до своєї хати.. роздягається й лягає в ліжко. З другого кутка несеться мирне дихання дітей і дружини (О. Досвітній); Уклад життя в семінарії був загалом досить ідилічний (С. Васильченко). - Пор. 2. безтурбо́тний.
СПОКІ́ЙНИЙ (про воду, озеро, море і т. ін. - без хвиль), ТИ́ХИЙ, СУПОКІ́ЙНИЙ, ШТИЛЬОВИ́Ймор., ЗАШТИЛІ́ЛИЙмор. (на якому встановився штиль, без хвиль). Глибоко в долині блакитна Спокійная річка біжить (Леся Українка); Він підійшов до води і глянув у тиху воду маленького плеса (М. Коцюбинський); Справжня мати.. Всім, хто в морі зазнав горя і пагуби, Супокійная гаване! (М. Зеров); Штильова смуга океану; Ані руху, ані вогника. Тільки глибинна, мертва, зибінь повільно вколисує шхуну на рівному гнучкому склі заштилілого моря (З. Тулуб). - Пор. безві́тряний, 4. ти́хий.
ТИ́ХИЙ (який звучить слабо, несильно), СЛАБКИ́Й, СЛАБИ́Й, НЕГОЛОСНИ́Й, НЕГУЧНИ́Й (не дуже гучний); ГЛУХИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПІВГОЛОСНИ́Й (який нечітко чується). Іззаду ще тупіт у темряві, мов бігло двоє. Враз стихло, потім свист тихий (А. Головко); - Що він каже, тітко Оришко? - почувся слабкий привітний голос з-за бабусі (Панас Мирний); Галас на березі покривав його слабий, пискливий голос... (М. Коцюбинський); Постріл відбився неголосною луною (М. Трублаїні); І, може, де кобза найдеться, Що гучно на співи озветься, На співи, на струни мої негучні (Леся Українка); В хаті чути приглушений плач (І. Волошин); - Добрий вечір, - сказав [Олесь] зворушеним, півголосним звуком (О. Кобилянська). - Пор. 1. беззву́чний.
ТИ́ХИЙ (сповнений тиші, без голосних звуків), БЕЗЗВУ́ЧНИЙ, БЕЗГОМІ́ННИЙ, БЕЗМО́ВНИЙ, МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, НІМИ́Й, НІМО́ТНИЙ, БЕЗШЕЛЕ́СНИЙ (в якому не чується шелесту). Ніби слухає нас тиха зоряна ніч, Що над нами узори зіткала (І. Гончаренко); Ранок був беззвучний (Ю. Яновський); Гудіння моторів, крякання автомобільних сигналів, паровозні сирени сповнюють колись безгомінні ліси, нагадуючи про нові часи (П. Загребельний); Степ ще безмовний, передсвітанковий, тільки вітер свище перед шляхом (О. Гончар); Вулиця була тиха, мовчазна (Я. Баш); Де дорога лягла через гори в поле, там густа й мовчазлива пітьма оповила землю (А. Шиян); Туман хвилями лягає По степу німому (пісня); Цілий день не втихала робота, Віяв вітер, і сонце пекло, - І німотне смеркання в ворота, Наче гість дорогий, увійшло (М. Рильський); Ніч світла, висока. Насторожилась садками безшелесними, прислухається до чогось (О. Гончар).
ТИ́ХИЙ (в якому немає шуму, метушні), СПОКІ́ЙНИЙ, ЗАТИ́ШНИЙ, СО́ННИЙ, НАПІВСО́ННИЙ[ПІВСО́ННИЙрідше]. А може, ще добро побачу? ..І може, в тихій твоїй хаті Я буду знову розмовляти З тобою, друже мій (Т. Шевченко); - Хай хоч по смерті я мирно спочину в оселі спокійній (М. Зеров); Прокіп постукав у високі двері парадного входу кам’яного будинку на затишній вулиці (О. Десняк); По сонній водиці проміння блищиться (П. Куліш); Ми бродили вуличками тихого, напівсонного містечка (В. Дрозд).
ТИ́ХИЙ (майже непорушний, нерухомий), СПОКІ́ЙНИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ (про день, вечір тощо). В тихім повітрі кожне слово було чути, як коло вуха (Г. Хоткевич); Зненацька почав падати, кружляючи, спокійний, лапастий сніг (Ірина Вільде); З одного боку дрімав таємничий світ чорних велетнів-гір, з другого - лягло долі погідне море (М. Коцюбинський). - Пор. безві́тряний, 4. спокі́йний.
ТИ́ХО, СЛА́БКО, СЛА́БО, НЕГО́ЛОСНО, НЕГУ́ЧНО, ГЛУ́ХО, ПРИГЛУ́ШЕНО, МО́ВЧКИ (без розмов, без співів); НИ́ШКОМ, НИ́ШКОМ-ТИ́ШКОМрозм., ТИ́ШКОМ-НИ́ШКОМрозм., ТИ́ШКОМрозм., ЗНИ́ШКАрозм., ТИХЦЕ́Мрозм. (без розмов, не порушуючи тиші); СТИ́ХА, ПОТИ́ХО[ПОТИ́ХУ]розм., СТИ́ХУрозм., ВПІВГО́ЛОСА[УПІВГО́ЛОСА], НАПІВГО́ЛОСНО[ПІВГО́ЛОСНОрідше], НАПІВГО́ЛОСОМ[ПІВГО́ЛОСОМрідше], НАПІВГО́ЛОСА[ПІВГО́ЛОСАрідше], ПОТИХЕ́НЬКО[ПОТИХЕ́НЬКУ]розм., ПОТИХЕ́СЕНЬКУрозм., ПРИТИ́ШЕНО (не на повний голос, стишеним голосом). Тихо, наче од вітру, скрипнула хвіртка (М. Стельмах); [Прісцілла (слабо)]: Гаразд (Леся Українка); Капітан Землянцов неголосно вигукнув знайомі короткі слова команди (Л. Первомайський); У вікно знадвору хтось постукав. Спочатку негучно, за хвилинку - гучніше, тривожно (Ю. Смолич); - Чого ж вони хотять від нас, ті доктори? - глухо спитав Замфір (М. Коцюбинський); Ми їхали мовчки з тобою, Для щастя не знаючи слів (М. Рильський); Перед нею затихну, поплачу нишком, та й годі (Марко Вовчок); Зупинися нишком-тишком Над рум’яним білим личком (С. Руданський); І що я людям заподіяла? Сиджу собі в хаті тишком-нишком та Богу молюся (І. Нечуй-Левицький); Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (С. Васильченко); Ти засни на моїй долоні, Я тихцем заспіваю тобі (Д. Павличко); Там стиха шепочуть зеленії віти (Леся Українка); - Еге-ге! - каже потиху сотник Костомара (П. Куліш); - Оченятка мої милі, - Шепче донці мати стиху (П. Грабовський); - Ех, товариш Гавриш! - промовив упівголоса Осика (Г. Косинка); Козаки розмовляли напівголосно (П. Панч); Хор заспівав тихо, півголосом (І. Нечуй-Левицький); Ходили вони з Тіною й на колодки до лісництва, де дівчата співали сумних пісень і тільки напівголосом (Ю. Мушкетик); І вірші хтось читав про вічний бій Півголосно, та повною душею (Л. Первомайський); Через кілька хвилин він з’явився і повів Ївгу до літака. Щось напівголоса сказав льотчику, познайомив його з Ївгою (Н. Рибак); - Афанасію Єгоровичу, вам світло не заважатиме? - притишено запитав Вітрук (О. Лупій). - Пор. 1. ти́хий.

Словник антонімів

СПОКІЙНИЙ НЕСПОКІЙНИЙ
Який перебуває в стані спокою, не відчуває хвилювання, тихий, лагідний. Який виявляє неспокій, відчуває тривогу, тривожний, рухливий.
Спокійний, а, е ~  неспокійний, а, е батько, вигляд, вітер, вода, дитина, життя, кінь, клас, море, почуття, собака, совість, сон, сусід, учень, худоба, юнак. Бути, виростати, жити, залишатися, здаватися, зробитися, ставати спокійним ~  неспокійним. Абсолютно, досить, дуже, завжди, надмірно, цілком спокійний ~  неспокійний.
Василина почувала, що її серце було спокійне, як тиха вода в ставку (І. Нечуй-Левицький). Цілісінький вечір він був неспокійний (Марко Вовчок). Любов робить спокійних буйними, а сердитих смирними (Народне прислів’я).
Спокій ~неспокій, спокійно ~неспокійно; тихий ~неспокійний
ТИХИЙ ГОЛОСНИЙ
Який звучить неголосно, нечутний, слабий, беззвучний. Який дуже сильно звучить, гучний, лункий, дзвінкий.
Тихий, а, е ~  голосний, а, е звучання, інтонація, мелодія, музика, пісня, стогін, стук, шепіт, щебетання. Бути, зробитися, ставати тихим ~  голосним. Досить, дуже, занадто, зовсім, надзвичайно, цілком тихий ~  голосний.
Хоч би вже буря, вир, абощо,- Цієї тиші не знести! А потім знов хай трудна проща, Хай знов голгофи і хрести...   І океаном заясніла вись І тиша, тиша. Тільки в вишнях білих Бриніння бджіл замріяно злились В один хорал блаженний і безсилий (Є. Маланюк).
Тихо ~голосно, тиша ~голос; беззвучний //нечутний ~дзвінкий //гучний //лункий, затихати ~звучати, слабий ~лункий
ТИША ШУМ
Стан, коли де-н. нема звуків, шуму. Сукупність різноманітних звуків, які швидко змінюються за частотою і силою.
Шум безперервний, великий, голосний, довгий, легкий, мелодійний, могутній, одноманітний, постійний, раптовий, рівномірний, різноманітний, страшенний, тривалий, хаотичний ~  тиша абсолютна, велика, вічна, загальна, мертва, могильна, нежиттєва, повна. Шум ~  тиша в класі, на вулиці, на площі, в хаті. Заважати, сприяти створенню тиші ~  виникненню шуму. Бути, жити, перебувати в (постійній) тиші ~  в (постійному) шумі. Стан тиші ~  шуму.
Рвати тишу, різати тишу - різко лунати, звучати ~  Робити шум - викликати багато розмов; Шум у вухах - про відчуття (переважно хворобливе), що створює враження звучання у вухах ~  Тиша, як у вусі - відсутність будь-яких звуків.
Щоб панувала тиша, треба шум припинити (Народне прислів’я).
Шуміти ~ стишувати, шумливий ~ тихий Пор. ще: ТИХИЙ ~ ГОЛОСНИЙ

Словник фразеологізмів

на я́сні́ зо́рі, на ти́хі во́ди, фольк. В Україну; додому, в рідні краї. Не сьогодні завтра прибуде Селім, і ми помандруємо на тихі води, на ясні зорі, у край веселий та мир хрещений. Я теж уже так скучив за Україною, що далі терпіти не можу (В. Кулаковський).

помина́ти / пом’яну́ти до́брим (незли́м, ти́хим і т. ін.) сло́вом кого. Говорити про когось з повагою, шанобливо згадувати когось. Хто вік по-божому прожив, Ніколи зла і кривди не чинив, Того до смерті будуть поважати І добрим словом поминати (Л. Глібов); Щоб там [на могилах загиблих воїнів] і клумби були, і квіти були, і лавочки, щоб можна було посидіти та добрим словом героїв пом’янути (Остап Вишня); І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути незлим, тихим словом (Т. Шевченко).

ти́хою са́пою, зі сл. ді́яти, чини́ти і т. ін. Приховано або таємно; спідтишка. — Міняють [глитаї] тактику. Хочуть діяти тихою сапою. Не вийде, пане лиходію Ратушняк! (І. Цюпа); Вона [опозиція] не загрожує зброєю, не пред’являє ультиматумів. Ні! Вона діє тихою сапою (З газети); Зло вони [Кучмієнки] чинять не з войовничих позицій, а тихою сапою: проникаючи до справжніх творців, обплутують останніх своєю запопадливістю (З газети). ти́хою бри́твою, рідко. Як зіницю ока стерегла Франка свою іконописної краси доньку Владиславу .. А що вже моралі вичитувала своїй красуні, — та так ніжно, люблячи, усе тихою бритвою брала (З газети).

ти́хою са́пою, зі сл. ді́яти, чини́ти і т. ін. Приховано або таємно; спідтишка. — Міняють [глитаї] тактику. Хочуть діяти тихою сапою. Не вийде, пане лиходію Ратушняк! (І. Цюпа); Вона [опозиція] не загрожує зброєю, не пред’являє ультиматумів. Ні! Вона діє тихою сапою (З газети); Зло вони [Кучмієнки] чинять не з войовничих позицій, а тихою сапою: проникаючи до справжніх творців, обплутують останніх своєю запопадливістю (З газети). ти́хою бри́твою, рідко. Як зіницю ока стерегла Франка свою іконописної краси доньку Владиславу .. А що вже моралі вичитувала своїй красуні, — та так ніжно, люблячи, усе тихою бритвою брала (З газети).

-2-
прикметник

    Словник відмінків

    відмінок чол. р. жін. р. множина
    називний Ти́хий Ти́ха Ти́хі
    родовий Ти́хого Ти́хої Ти́хих
    давальний Ти́хому Ти́хій Ти́хим
    знахідний Ти́хого Ти́ху Ти́хих
    орудний Ти́хим Ти́хою Ти́хими
    місцевий при Ти́хому, Ти́хім при Ти́хій при Ти́хих
    кличний Ти́хий Ти́ха Ти́хі
    відмінок однина множина
    чол. р. жін. р. сер. р.
    називний ти́хий ти́ха ти́хе ти́хі
    родовий ти́хого ти́хої ти́хого ти́хих
    давальний ти́хому ти́хій ти́хому ти́хим
    знахідний ти́хий, ти́хого ти́ху ти́хе ти́хі, ти́хих
    орудний ти́хим ти́хою ти́хим ти́хими
    місцевий на/у ти́хому, ти́хім на/у ти́хій на/у ти́хому, ти́хім на/у ти́хих

    Словник синонімів

    БЕЗВІ́ТРЯНИЙ (про погоду, пору дня або року і т. ін. - без вітру), БЕЗВІ́ТРИЙрідше;ШТИЛЬОВИ́Й (перев. про погоду на морі). Побризкані росою, трави стояли тихі, принишклі, бо ранок був теж тихий та безвітряний і обіцяв сонячний жаркий день (Григрій Тютюнник); Погода передбачалась штильова і ясна (М. Трублаїні). - Пор. 4. спокі́йний, 4. ти́хий.
    БЕЗЗВУ́ЧНИЙ (який не супроводжується звучанням, якого не чути), БЕЗГУ́ЧНИЙрідше, НЕЧУ́ТНИЙ, БЕЗШУ́МНИЙ (який відбувається без шуму). Від беззвучного сміху беззубий рот йому розтягся аж до вух (П. Панч); Безгучною процесією пройшли вони поміж спустілими мурами (М. Коцюбинський); Десь у хвойній верховині завовтузилася білка і, збита її безшумним стрибком, суха шишечка довго летіла, постукуючи по галузках, на землю (О. Донченко). - Пор. 1. ти́хий.
    ПОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється, відбувається, впливає тощо протягом досить тривалого часу), НЕШВИДКИ́Й, НЕСПІ́ШНИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕКВАПНИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ТИ́ХИЙ, РОЗТЯ́ГНУТИЙ, СО́ННИЙрозм., ДЛЯ́ВИЙрозм., ЛІНИ́ВИЙрозм., ЛЕДА́ЧИЙрозм., ЛІНЬКУВА́ТИЙрозм., ОПІ́ШНИЙдіал., ПИ́НЯВИЙдіал.; МЛЯ́ВИЙ (який відбувається, здійснюється без напруження); УПОВІ́ЛЬНЕНИЙ (з меншою швидкістю). Вона поправила долонею посічене волосся, що спало їй на лоба, поправила повільним і наче аж не своїм рухом (Є. Гуцало); Чує Петро - тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш); Василь пішов неспішною ходою, оминаючи огудиння та підпираючись кіссям (Г. Хоткевич); Жодна зі згадок, які так буйно вихорилися цілий вечір, не повернулася, не порушила непоспішливого плину думок нічних (Ю. Шовкопляс); Підхатою почулася некваплива хода людини, що дуже, як видно, припадає на одну ногу (А. Головко); У всій його постаті, в непоквапливих рухах не було нічого войовничого (А. Шиян); Зараз, вночі, Дніпро здавався набагато ширшим, ніж удень. Його неквапний рух тільки вгадувався в тому місці, де ріку прорізувала місячна стежка (Ю. Мартич); Півторакожуха обережно взяв з рук Хмельницького шаблю, спокійним рухом висмикнув до половини з піхов (Н. Рибак); Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка (В. Стус); - Брязнули, ох, дзвінко, виразно брязнули, - розмовляв сам з собою Палій, ходячи тихою ходою по покою (Д. Мордовець); Розтягнуті і виразні звуки гавайської гітари м’яко лягають у килими (В. Собко); О вічний бунту грізний мій! Який твій дивний круговій! Вриваєшся ти в сонний похід, як заперечення епохи (П. Тичина); Клопотовський взяв самовар і длявою ходою з насупленими бровами вийшов з кімнати (І. Нечуй-Левицький); Бачили білі піски, таємниче хитання морських водорослів, життя їжаків, ліниве повзання крабів (М. Коцюбинський); Скільки не думай, а робити треба, бо думка ледача, а робота швидка (прислів’я); Нахаба-кіт неквапними лінькуватими кроками перейшов йому дорогу (Н. Рибак); Поки в графськім палацу йшли пиняві приготовання до заграничної подорожі, в Грушатичах кипіло і клекотіло, як у кітлі (І. Франко); Робота стає млявою, полуднева змора давить усіх (Леся Українка); Механізм приймання відповідальних рішень, пов’язаних із захистом здоров’я людей, не витримав серйозної перевірки. Він громіздкий, багатоступеневий, надто централізований, уповільнений (Ю. Щербак).
    ПОВІ́ЛЬНИЙ (який повільно рухається, діє, робить щось), НЕШВИДКИ́Й, ДЛЯ́ВИЙрозм. рідко,КВОЛИЙрозм.,МАРУДНИЙрозм.,МАЛОРУХЛИ́ВИЙ, НЕСПІ́ШНИЙ, ВАЖКИ́Й, ЛІНИ́ВИЙрозм., ЛЕДА́ЧИЙрозм., ОПІ́ШНИЙдіал.; ТИ́ХИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ (про річку, струмок - з повільною течією). Барж повільні каравани, І зачаровані лимани, І смутком виткані гаї - Все пропливає за кормою... (М. Нагнибіда); Дунін-Левченко був непроворний, длявий, нешвидкий навіть в мові й важкий на ході (І. Нечуй-Левицький); Високий рівень автоматизації сучасного виробництва зробив людину малорухливою (з журналу); Котиться й котиться дим... Блакитний, неспішний, він стелиться вусібіч низько (Є. Гуцало); Жерехи прудкі із сазанами і лящі ліниві золоті, і соми спокійні та уперті заходили... (І. Гончаренко); Коли навіть і поцілуються [актори] на кінець фільму, то й то якось знехотя, сонно-ледачі (О. Гончар); Опішний кінь (Словник Б. Грінченка); Це було на далекому тихому Дінці (О. Досвітній); Глибоко в долині блакитна Спокійная річка біжить (переклад Лесі Українки). - Пор. 1. мля́вий.
    СПОКІ́ЙНИЙ (який не відчуває хвилювання; який виражає душевний спокій), СУПОКІ́ЙНИЙ, ТИ́ХИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙпоет., заст. (який не виявляє страху). - Бачиш: вони чесно хліб заробляють, і встають, і лягають тихі, спокійні (Панас Мирний); - Проходьте сюди, - почувся густий спокійний голос (О. Гончар); Настала ніч. У келії Марін Вже ждав мене. Блідий був, аж зелений, Та супокійний (І. Франко); Погідною і тихою верталась Раїса з церкви (М. Коцюбинський); Вона як вздріла - всміхнулася, - дивилась на його поглядом своїм світлим, тихим (Марко Вовчок). - Пор. 1. безтурбо́тний.
    СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙрідше, СМИРЕ́ННИЙпідсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙпідсил., ТИХОМИ́РНИЙрозм., ПЛО́ХИЙрозм., ПЛОХЕ́НЬКИЙрозм., РАХМА́ННИЙрідше (не здатний спричинити зло, схильний до злагоди); ФЛЕГМАТИ́ЧНИЙ (який характеризується незворушним спокоєм, що межує з байдужістю). Федько - цілковита протилежність братові: завжди задумливий, спокійний (О. Донченко); Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер (М. Коцюбинський); - Хлопець мій слабовитий та дуже смирний, там школярі заскубуть його та заклюють, як курча (І. Нечуй-Левицький); За тихомирну вдачу хлопці завжди брали на сміх Марка (К. Гордієнко); Чоловік трапився [Тетяні] плохий, роботящий (Л. Яновська); Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Н. Рибак); Дівчина, як виявилось, була.. занадто спокійна, навіть флегматична (А. Головко). - Пор. 1. безтурбо́тний, 1. стри́маний.
    СПОКІ́ЙНИЙ (про життя, старість, сон і т. ін. - протікання якого нічим не порушується), СУПОКІ́ЙНИЙ, ТИ́ХИЙ, МИ́РНИЙ, ІДИЛІ́ЧНИЙ, БЕЗБУ́РНИЙпоет. [Лікар:] Спокійне, впорядковане життя - найкращий лік проти всяких справжніх і можливих хвороб (Леся Українка); Його ж доля віднині - все життя от так грунями бігати, від погоней вічних ховатися, нічки не переспати, днини не мати супокійної (Г. Хоткевич); Ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя (І. Цюпа); Огей тихо увіходить до своєї хати.. роздягається й лягає в ліжко. З другого кутка несеться мирне дихання дітей і дружини (О. Досвітній); Уклад життя в семінарії був загалом досить ідилічний (С. Васильченко). - Пор. 2. безтурбо́тний.
    СПОКІ́ЙНИЙ (про воду, озеро, море і т. ін. - без хвиль), ТИ́ХИЙ, СУПОКІ́ЙНИЙ, ШТИЛЬОВИ́Ймор., ЗАШТИЛІ́ЛИЙмор. (на якому встановився штиль, без хвиль). Глибоко в долині блакитна Спокійная річка біжить (Леся Українка); Він підійшов до води і глянув у тиху воду маленького плеса (М. Коцюбинський); Справжня мати.. Всім, хто в морі зазнав горя і пагуби, Супокійная гаване! (М. Зеров); Штильова смуга океану; Ані руху, ані вогника. Тільки глибинна, мертва, зибінь повільно вколисує шхуну на рівному гнучкому склі заштилілого моря (З. Тулуб). - Пор. безві́тряний, 4. ти́хий.
    ТИ́ХИЙ (який звучить слабо, несильно), СЛАБКИ́Й, СЛАБИ́Й, НЕГОЛОСНИ́Й, НЕГУЧНИ́Й (не дуже гучний); ГЛУХИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПІВГОЛОСНИ́Й (який нечітко чується). Іззаду ще тупіт у темряві, мов бігло двоє. Враз стихло, потім свист тихий (А. Головко); - Що він каже, тітко Оришко? - почувся слабкий привітний голос з-за бабусі (Панас Мирний); Галас на березі покривав його слабий, пискливий голос... (М. Коцюбинський); Постріл відбився неголосною луною (М. Трублаїні); І, може, де кобза найдеться, Що гучно на співи озветься, На співи, на струни мої негучні (Леся Українка); В хаті чути приглушений плач (І. Волошин); - Добрий вечір, - сказав [Олесь] зворушеним, півголосним звуком (О. Кобилянська). - Пор. 1. беззву́чний.
    ТИ́ХИЙ (сповнений тиші, без голосних звуків), БЕЗЗВУ́ЧНИЙ, БЕЗГОМІ́ННИЙ, БЕЗМО́ВНИЙ, МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, НІМИ́Й, НІМО́ТНИЙ, БЕЗШЕЛЕ́СНИЙ (в якому не чується шелесту). Ніби слухає нас тиха зоряна ніч, Що над нами узори зіткала (І. Гончаренко); Ранок був беззвучний (Ю. Яновський); Гудіння моторів, крякання автомобільних сигналів, паровозні сирени сповнюють колись безгомінні ліси, нагадуючи про нові часи (П. Загребельний); Степ ще безмовний, передсвітанковий, тільки вітер свище перед шляхом (О. Гончар); Вулиця була тиха, мовчазна (Я. Баш); Де дорога лягла через гори в поле, там густа й мовчазлива пітьма оповила землю (А. Шиян); Туман хвилями лягає По степу німому (пісня); Цілий день не втихала робота, Віяв вітер, і сонце пекло, - І німотне смеркання в ворота, Наче гість дорогий, увійшло (М. Рильський); Ніч світла, висока. Насторожилась садками безшелесними, прислухається до чогось (О. Гончар).
    ТИ́ХИЙ (в якому немає шуму, метушні), СПОКІ́ЙНИЙ, ЗАТИ́ШНИЙ, СО́ННИЙ, НАПІВСО́ННИЙ[ПІВСО́ННИЙрідше]. А може, ще добро побачу? ..І може, в тихій твоїй хаті Я буду знову розмовляти З тобою, друже мій (Т. Шевченко); - Хай хоч по смерті я мирно спочину в оселі спокійній (М. Зеров); Прокіп постукав у високі двері парадного входу кам’яного будинку на затишній вулиці (О. Десняк); По сонній водиці проміння блищиться (П. Куліш); Ми бродили вуличками тихого, напівсонного містечка (В. Дрозд).
    ТИ́ХИЙ (майже непорушний, нерухомий), СПОКІ́ЙНИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ (про день, вечір тощо). В тихім повітрі кожне слово було чути, як коло вуха (Г. Хоткевич); Зненацька почав падати, кружляючи, спокійний, лапастий сніг (Ірина Вільде); З одного боку дрімав таємничий світ чорних велетнів-гір, з другого - лягло долі погідне море (М. Коцюбинський). - Пор. безві́тряний, 4. спокі́йний.
    ТИ́ХО, СЛА́БКО, СЛА́БО, НЕГО́ЛОСНО, НЕГУ́ЧНО, ГЛУ́ХО, ПРИГЛУ́ШЕНО, МО́ВЧКИ (без розмов, без співів); НИ́ШКОМ, НИ́ШКОМ-ТИ́ШКОМрозм., ТИ́ШКОМ-НИ́ШКОМрозм., ТИ́ШКОМрозм., ЗНИ́ШКАрозм., ТИХЦЕ́Мрозм. (без розмов, не порушуючи тиші); СТИ́ХА, ПОТИ́ХО[ПОТИ́ХУ]розм., СТИ́ХУрозм., ВПІВГО́ЛОСА[УПІВГО́ЛОСА], НАПІВГО́ЛОСНО[ПІВГО́ЛОСНОрідше], НАПІВГО́ЛОСОМ[ПІВГО́ЛОСОМрідше], НАПІВГО́ЛОСА[ПІВГО́ЛОСАрідше], ПОТИХЕ́НЬКО[ПОТИХЕ́НЬКУ]розм., ПОТИХЕ́СЕНЬКУрозм., ПРИТИ́ШЕНО (не на повний голос, стишеним голосом). Тихо, наче од вітру, скрипнула хвіртка (М. Стельмах); [Прісцілла (слабо)]: Гаразд (Леся Українка); Капітан Землянцов неголосно вигукнув знайомі короткі слова команди (Л. Первомайський); У вікно знадвору хтось постукав. Спочатку негучно, за хвилинку - гучніше, тривожно (Ю. Смолич); - Чого ж вони хотять від нас, ті доктори? - глухо спитав Замфір (М. Коцюбинський); Ми їхали мовчки з тобою, Для щастя не знаючи слів (М. Рильський); Перед нею затихну, поплачу нишком, та й годі (Марко Вовчок); Зупинися нишком-тишком Над рум’яним білим личком (С. Руданський); І що я людям заподіяла? Сиджу собі в хаті тишком-нишком та Богу молюся (І. Нечуй-Левицький); Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (С. Васильченко); Ти засни на моїй долоні, Я тихцем заспіваю тобі (Д. Павличко); Там стиха шепочуть зеленії віти (Леся Українка); - Еге-ге! - каже потиху сотник Костомара (П. Куліш); - Оченятка мої милі, - Шепче донці мати стиху (П. Грабовський); - Ех, товариш Гавриш! - промовив упівголоса Осика (Г. Косинка); Козаки розмовляли напівголосно (П. Панч); Хор заспівав тихо, півголосом (І. Нечуй-Левицький); Ходили вони з Тіною й на колодки до лісництва, де дівчата співали сумних пісень і тільки напівголосом (Ю. Мушкетик); І вірші хтось читав про вічний бій Півголосно, та повною душею (Л. Первомайський); Через кілька хвилин він з’явився і повів Ївгу до літака. Щось напівголоса сказав льотчику, познайомив його з Ївгою (Н. Рибак); - Афанасію Єгоровичу, вам світло не заважатиме? - притишено запитав Вітрук (О. Лупій). - Пор. 1. ти́хий.

    Словник антонімів

    СПОКІЙНИЙ НЕСПОКІЙНИЙ
    Який перебуває в стані спокою, не відчуває хвилювання, тихий, лагідний. Який виявляє неспокій, відчуває тривогу, тривожний, рухливий.
    Спокійний, а, е ~  неспокійний, а, е батько, вигляд, вітер, вода, дитина, життя, кінь, клас, море, почуття, собака, совість, сон, сусід, учень, худоба, юнак. Бути, виростати, жити, залишатися, здаватися, зробитися, ставати спокійним ~  неспокійним. Абсолютно, досить, дуже, завжди, надмірно, цілком спокійний ~  неспокійний.
    Василина почувала, що її серце було спокійне, як тиха вода в ставку (І. Нечуй-Левицький). Цілісінький вечір він був неспокійний (Марко Вовчок). Любов робить спокійних буйними, а сердитих смирними (Народне прислів’я).
    Спокій ~неспокій, спокійно ~неспокійно; тихий ~неспокійний
    ТИХИЙ ГОЛОСНИЙ
    Який звучить неголосно, нечутний, слабий, беззвучний. Який дуже сильно звучить, гучний, лункий, дзвінкий.
    Тихий, а, е ~  голосний, а, е звучання, інтонація, мелодія, музика, пісня, стогін, стук, шепіт, щебетання. Бути, зробитися, ставати тихим ~  голосним. Досить, дуже, занадто, зовсім, надзвичайно, цілком тихий ~  голосний.
    Хоч би вже буря, вир, абощо,- Цієї тиші не знести! А потім знов хай трудна проща, Хай знов голгофи і хрести...   І океаном заясніла вись І тиша, тиша. Тільки в вишнях білих Бриніння бджіл замріяно злились В один хорал блаженний і безсилий (Є. Маланюк).
    Тихо ~голосно, тиша ~голос; беззвучний //нечутний ~дзвінкий //гучний //лункий, затихати ~звучати, слабий ~лункий
    ТИША ШУМ
    Стан, коли де-н. нема звуків, шуму. Сукупність різноманітних звуків, які швидко змінюються за частотою і силою.
    Шум безперервний, великий, голосний, довгий, легкий, мелодійний, могутній, одноманітний, постійний, раптовий, рівномірний, різноманітний, страшенний, тривалий, хаотичний ~  тиша абсолютна, велика, вічна, загальна, мертва, могильна, нежиттєва, повна. Шум ~  тиша в класі, на вулиці, на площі, в хаті. Заважати, сприяти створенню тиші ~  виникненню шуму. Бути, жити, перебувати в (постійній) тиші ~  в (постійному) шумі. Стан тиші ~  шуму.
    Рвати тишу, різати тишу - різко лунати, звучати ~  Робити шум - викликати багато розмов; Шум у вухах - про відчуття (переважно хворобливе), що створює враження звучання у вухах ~  Тиша, як у вусі - відсутність будь-яких звуків.
    Щоб панувала тиша, треба шум припинити (Народне прислів’я).
    Шуміти ~ стишувати, шумливий ~ тихий Пор. ще: ТИХИЙ ~ ГОЛОСНИЙ

    Словник фразеологізмів

    на я́сні́ зо́рі, на ти́хі во́ди, фольк. В Україну; додому, в рідні краї. Не сьогодні завтра прибуде Селім, і ми помандруємо на тихі води, на ясні зорі, у край веселий та мир хрещений. Я теж уже так скучив за Україною, що далі терпіти не можу (В. Кулаковський).

    помина́ти / пом’яну́ти до́брим (незли́м, ти́хим і т. ін.) сло́вом кого. Говорити про когось з повагою, шанобливо згадувати когось. Хто вік по-божому прожив, Ніколи зла і кривди не чинив, Того до смерті будуть поважати І добрим словом поминати (Л. Глібов); Щоб там [на могилах загиблих воїнів] і клумби були, і квіти були, і лавочки, щоб можна було посидіти та добрим словом героїв пом’янути (Остап Вишня); І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути незлим, тихим словом (Т. Шевченко).

    ти́хою са́пою, зі сл. ді́яти, чини́ти і т. ін. Приховано або таємно; спідтишка. — Міняють [глитаї] тактику. Хочуть діяти тихою сапою. Не вийде, пане лиходію Ратушняк! (І. Цюпа); Вона [опозиція] не загрожує зброєю, не пред’являє ультиматумів. Ні! Вона діє тихою сапою (З газети); Зло вони [Кучмієнки] чинять не з войовничих позицій, а тихою сапою: проникаючи до справжніх творців, обплутують останніх своєю запопадливістю (З газети). ти́хою бри́твою, рідко. Як зіницю ока стерегла Франка свою іконописної краси доньку Владиславу .. А що вже моралі вичитувала своїй красуні, — та так ніжно, люблячи, усе тихою бритвою брала (З газети).

    ти́хою са́пою, зі сл. ді́яти, чини́ти і т. ін. Приховано або таємно; спідтишка. — Міняють [глитаї] тактику. Хочуть діяти тихою сапою. Не вийде, пане лиходію Ратушняк! (І. Цюпа); Вона [опозиція] не загрожує зброєю, не пред’являє ультиматумів. Ні! Вона діє тихою сапою (З газети); Зло вони [Кучмієнки] чинять не з войовничих позицій, а тихою сапою: проникаючи до справжніх творців, обплутують останніх своєю запопадливістю (З газети). ти́хою бри́твою, рідко. Як зіницю ока стерегла Франка свою іконописної краси доньку Владиславу .. А що вже моралі вичитувала своїй красуні, — та так ніжно, люблячи, усе тихою бритвою брала (З газети).