титулуватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | титулува́тися, титулува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | титулу́ймося, титулу́ймось | |
| 2 особа | титулу́йся, титулу́йсь | титулу́йтеся, титулу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | титулува́тимуся, титулува́тимусь | титулува́тимемося, титулува́тимемось, титулува́тимемся |
| 2 особа | титулува́тимешся | титулува́тиметеся, титулува́тиметесь |
| 3 особа | титулува́тиметься | титулува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | титулу́юся, титулу́юсь | титулу́ємося, титулу́ємось, титулу́ємся |
| 2 особа | титулу́єшся | титулу́єтеся, титулу́єтесь |
| 3 особа | титулу́ється | титулу́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| титулу́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | титулува́вся, титулува́всь | титулува́лися, титулува́лись |
| жін. р. | титулува́лася, титулува́лась | |
| сер. р. | титулува́лося, титулува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| титулува́вшись | ||